Характеристика спеціалізованих норм

Серед великого масиву правових норм існують ті, що не є нормами права як класичними правилами поведінки, а відіграють допоміжну роль — це нетипові (спеціалізовані) норми, адже вони не мають традиційної логічної структури (гіпотеза, диспозиція, санкція). У механізмі правового регулювання вони мають особливе значення: визначають основу правового регулювання, його мету, завдання, методи, принципи тощо.

Залежно від функціонального призначення вони поділяються на кілька груп:

Загальнозакріплювальні (норми-начала) — це норми права, що закріплюють основи суспільного та конституційного ладу держави, форми її правління, ладу, режиму, форми власності та ін., тобто юридично закріплюють суспільні відносини в певній сфері (наприклад, положення Конституції України закріплюють, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою — ст. 1, унітарною державою — ст. 2, республікою — ст. 5; також це норми загальної частини кримінального права, що встановлюють ознаки злочину, умови звільнення від покарання тощо).

Норми-принципи —це норми права, котрі закріплюють певні положення, в яких сформульовано загальні та галузеві принципи права (приміром, положення Конституції України закріплюють принцип розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову — ст. 6, принцип верховенства права — ст. 8, принцип політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності суспільного життя — ст. 15, принципи кримінального та цивільного процесу тощо). Ці норми використовують при виявленні прогалин у законі чи праві при вирішенні конкретної юридичної справи чи з метою додаткового обґрунтування змісту прийнятого у справі рішення.

Норми-дефініції —це норми права, що містять визначення юридичних термінів і категорій (наприклад, поняття злочину та покарання - у кримінальному праві, поняття договору, фізичної та юридичної особи — у цивільному праві тощо).

Визначально-встановлювальні норми —ценорми права, що встановлюють мету, завдання, систему відповідних галузей права чи призначення деяких правових інститутів (наприклад, адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним, згідно з Конституцією України, сприяти захисту прав і свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм юридичну допомогу).

Колізійні норми (норми-арбітри) — це норми права, що визначають правила вибору правової норми при вирішенні конкретної ситуації, її застосування в просторі, часі та за колом осіб (наприклад, при виникненні колізії, тобто суперечки між нормами, виданими одним суб'єктом, але в різний час, перевагу мають ті норми, які видані пізніше).

Оперативні норми (норми-строки) — це норми права, що встановлюють термін набрання юридичної сили нормативно-правовим актом, дату зміни чи припинення його положень.

Норми-презумпції —це норми права, які закріплюють припущення щодо певного юридичного стану чи явища (наприклад, презумпція невинуватості: ніхто не може бути визнаний винним у скоєнні злочину, а також притягнутий до відповідальності інакше, як за рішенням суду).

Норми-фікції —ценорми права, що закріплюють умовно факт (обставину), який не є встановленим (приміром, днем смерті громадянина, що оголошений померлим, вважається день набрання чинності рішенням суду про оголошення його померлим).