Види підзаконних нормативно-правових актів

Підзаконні акти видаються на основі та на виконання законів і містять юридичні норми.

Незважаючи на те, що в правовому регулюванні суспільних відносин головне й визначальне місце посідає закон, однак підзаконні акти теж мають дуже важливе значення в житті будь-якого суспільства, відіграючи допоміжну та деталізаційну ролі. Згідно з Конституцією України, повноваження з прийняття підзаконних нормативно-правових актів закріплені за Президентом України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами й іншими центральними органами виконавчої влади. В обмеженому обсязі й у випадках, передбачених Конституцією та Законами України, право підзаконної правотворчості має Верховна Рада України та Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевих державних адміністрацій, органи місцевого самоврядування та їхні посадові особи.

Підзаконні акти розділяють на види за ієрархією.

1) Укази та розпорядження Президента України. Вони обов'язкові для виконання на всій території України, не повинні суперечити Конституції України та Законам України, видаватися в межах президентських повноважень, передбачених Конституцією та конституційними законами. Акти президента скріплюються підписами прем'єр-міністра України та міністра, відповідального за акт і його виконання, і тільки тоді набувають юридичної сили. Це принцип контрасигнатури, відповідно до якого прем'єр-міністр чи міністр беруть на себе юридичну відповідальність за виконання акта. Президент, будучи главою держави, видає акти, що посідають наступне після законів місце. Важлива роль приділяється указам, багато в чому завдяки їм глава держави реалізує повноваження й елементи свого правового статусу. В сучасний період сфера правового регулювання, охоплена указами, дуже широка. Здебільшого вони видаються з метою усунення прогалин у праві.

2) Розпорядження — це другі за значимістю підзаконні акти глави держави. Вони приймаються з поточних або процедурних питань. Акти Президента публікуються в офіційних виданнях. Конституційність актів глави держави може бути перевірена Конституційним Судом України.

3) Постанови та розпорядження Уряду України. Акти, що мають особливо важливе значення, видаються у формі постанов. Акти з оперативних та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Усі акти Уряду України є обов'язковими до виконання в Україні. Особливістю актів Уряду є те, що вони можуть бути прийняті лише на підставі та на виконання Законів України, а також указів Президента України. Конституційність актів Кабміну може бути перевірена Конституційним Судом України.

4) Накази, інструкції, положення тощо міністерств, державних комітетів та інших центральних органів виконавчої влади.

Накази — розпорядчі документи оперативного характеру, котрими затверджуються чи скасовуються інші підзаконні нормативно-правові акти чи продовжується строк їхньої дії.

Інструкції — встановлюють порядок застосування чинного законодавства чи порядок здійснення будь-якої діяльності.

Положення, статути — закріплюють структуру, функції та компетенцію певної державної організації.

Ці акти приймаються на основі й відповідно до Законів України, указів і розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Уряду України, регулюють суспільні відносини, що перебувають у межах компетенції цієї виконавчої структури. Однак серед них є і такі, що мають загальне значення, виходять за межі конкретного міністерства, поширюються на широке коло суб'єктів. Це, наприклад, акти Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації тощо.

5) Рішення й постанови органів місцевого самоврядування — приймаються в межах їхньої компетенції та діють на території відповідних міст, районів, сіл, селищ та ін.

6) Локальні нормативні акти — це розпорядження, прийняті на рівні конкретного підприємства, установи й організації, що регулюють їх діяльність (наприклад, Статут інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України).