Поняття та класифікація функцій права

Право як регулятор суспільних відносин, міра свободи індивідів і соціальна цінність проявляється також у функціях права. Вони повинні одночасно охоплювати, з одного боку, соціальне призначення права, а з другого — напрями його впливу на суспільні відносини.

Розкриваючи зміст терміну "функції права", потрібно зазначити, що вони:

1) характеризують основні напрями впливу права на свідомість, поведінку суб'єктів права та суспільні відносини;

2) тісно взаємодіють з функціями держави, оскільки право невід'ємне від держави, встановлюється чи санкціонується нею та безпосередньо залежить від її соціально-економічного й політичного розвитку. Тож право не може впливати на суспільні відносини всупереч функціям держави;

3) відображають характерні ознаки права та спрямовані на вирішення конкретних завдань правового регулювання, що стоять перед суспільством та державою на певному етапі їхнього розвитку;

4) реалізуються шляхом встановлення міри дозволеної чи забороненої поведінки, закріплення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків суб'єктів права;

5) розкривають безпосередній зв'язок між сутністю права та реальними суспільними відносинами, на які впливає право.

Отже, функції права —це основні напрями впливу права на волю, свідомість, поведінку суб'єктів права та суспільні відносини з метою їх врегулювання.

Функції права можна класифікувати, з одного боку, залежно від завдань, які покладаються на право, а з другого — залежно від сфери регулювання суспільних відносин.

Функції права поділяють на загальносоціальні та спеціально-юридичні.

1. Загальносоціальні —характеризують соціальний вплив права на суспільне життя — політику, економіку, культуру тощо, виключаючи застосування спеціальних юридичних засобів.

Серед загальносоціальних функцій доцільно виділити такі:

— гуманістичну — полягає в тому, що право утверджує цінності добра, справедливості, демократії, зважає на інтереси та потреби різних категорій населення, здійснює охорону й захищає права людини як найважливішої соціальної цінності;

— організаційно-управлінську — за допомогою права встановлюються, змінюються чи припиняються правові відносини, спрямовується дія суб'єктів права в певному напрямку з метою виконання відповідних завдань;

— інформаційно-орієнтувальну — право знайомить суб'єктів суспільного життя зі змістом волі законодавця, існуванням певних нормативно-правових актів, їхньою сутністю та призначенням у державі й суспільстві, вказує громадянам безконфліктні шляхи реалізації власних інтересів;

— пізнавальну — саме право є джерелом знань про сутність і зміст норм, принципів та функцій права;

— ідеологічно-виховну — право впливає на індивідуальну, суспільну та колективну свідомість населення, формує певний світогляд, виховує громадян у дусі поваги до норм права, законослухняності, визнання права найвищою соціальною цінністю, є мірою свободи індивідів і універсальним регулятором суспільних відносин.

2. Спеціально-юридичні — розкривають сутність і зміст юридичного призначення права, його специфічну регулятивну природу.

До спеціально-юридичних функцій права відносять регулятивну й охоронну.

Регулятивна — це напрям впливу права на суспільні відносини з метою їх врегулювання, забезпечення механізму їхнього функціонування через закріплення правового статусу особи, встановлення прав, свобод і обов'язків громадян у нормативно-правових актах.

Різновидами регулятивної функції права є такі підфункції:

— регулятивна статична функція права — полягає у впливі права на суспільні відносини через закріплення порядку утворення та компетенції державних органів і їх посадових осіб, поділу державної влади, форм власності, основних прав і свобод людини та громадянина. Саме в цьому проявляється одне з основних завдань правового регулювання;

— регулятивна динамічна функція права — полягає у впливі права на суспільні відносини через закріплення активної поведінки суб'єктів права (наприклад, обов'язок сплачувати податки).

Охоронна функція права — це напрям правового впливу, котрий реалізують, передусім, компетентні державні органи, приймаючи державно-владні рішення, спрямовані на охорону позитивних (політичних, економічних, національних, колективних та індивідуальних) суспільних відносин, на забезпечення їх недоторканності з боку правопорушників, недопущення та зменшення правопорушень, а також на витіснення тих негативних відносин, які не відповідають об'єктивним законам розвитку суспільства та держави.

Ця функція має на меті забезпечення належної діяльності регулятивної статистичної та регулятивної динамічної функцій права шляхом попередження і припинення правопорушень, відновлення й обмеження права, а також через застосування до винних засобів юридичної відповідальності.

З іншого боку, як регулятивна, так і охоронна функції права покликані реалізувати основне соціальне призначення права — впорядкування суспільних відносин, забезпечення стабільності та правопорядку в державі й суспільстві.