Структура норми права

Кожна норма права — це складна категорія, що характеризується єдністю, цілісністю, неподільністю та відповідною структурою, тобто внутрішньою будовою.

Структура норми права повинна:

— встановлювати певне правило поведінки, закріплюючи права й обов'язки суб'єктів;

— визначати умови, за наявності яких суб'єкти можуть реалізовувати надані права та виконувати покладені на них обов'язки;

— закріплювати певні засоби забезпечення принципів, які містяться в згаданих положеннях.

Отже, структура норми права —це її внутрішня будова, що характеризується змістом, взаємозв'язком і співвідношенням її елементів.

До структурних елементів норми права відносять гіпотезу, диспозицію, санкцію.

Гіпотеза —це елемент норми права, що містить умови, обставини, в результаті настання чи ненастання яких застосовується правило поведінки (диспозиція).

Диспозиція —це елемент норми права, в якому владний припис визначає дозволене, обов'язкове чи заборонене правило поведінки.

Санкція —елемент норми права, котрий вказує на юридичні наслідки, що можуть бути застосовані до суб'єктів правових відносин у разі виконання чи невиконання правила поведінки, яке міститься в диспозиції.

Гіпотеза, диспозиція та санкція залежно від складу бувають прості та складні, а за ступенем визначення змісту — абсолютно визначені, відносно визначені й альтернативні.

Абсолютно визначені гіпотези — це різновид гіпотез, які вичерпно визначають ті умови, обставини, в результаті дії яких настає правило поведінки, що міститься в диспозиції.

Відносно визначені гіпотези — це вид гіпотез, які не містять достатньо повного переліку відомостей щодо умов застосування норми учасниками правових відносин.

Альтернативно визначені гіпотези — це вид гіпотез, які не обмежують дії норми права однією чи декількома обставинами.

Абсолютно визначені диспозиції — це вид диспозицій, що чітко визначають правило поведінки (права й обов'язки), яке обов'язково необхідно виконувати суб'єктам правових відносин.

Відносно визначені диспозиції — це вид диспозицій, що чітко не визначають правило поведінки (права й обов'язки), які необхідно уточнювати суб'єктам правових відносин.

Альтернативно визначені диспозиції — це вид диспозицій, що містять такий варіант поведінки, який вказує на настання декількох правових наслідків, але кінцево передбачає настання лише одного.

Абсолютно визначена санкція — це вид санкцій, які вичерпно визначають вид і міру юридичної відповідальності, передбаченої за порушення норми права.

Відносно визначені санкції — це вид санкцій, що визначають декілька варіантів застосування засобів примусу до особи, яка порушила норму права.

Альтернативно визначені санкції — це різновид санкцій, в яких міститься декілька варіантів примусу, що їх суб'єкт правозастосування може використати стосовно особи, котра порушила норму права.

Як зазначалося вище, залежно від складу гіпотези, диспозиції та санкції бувають прості і складні.

Проста гіпотеза містить тільки одну умову чи одну обставину, що впливає на правило поведінки.

Складна гіпотеза містить декілька умов або обставин, які впливають на правило поведінки.

Проста диспозиція передбачає лише один правовий наслідок, який настає за наявності певних фактичних обставин.

Складна диспозиція передбачає декілька правових наслідків, які настають одночасно за наявності певних фактичних обставин.

Прості санкції передбачають застосування з боку держави до особи, що порушила норму права, одного стягнення (наприклад, накладення штрафу).

Складні санкції передбачають застосування з боку держави до особи, що порушила норму права, одночасно декількох стягнень.