Далекосхідні види

Далекосхідні види, горіхів добре пристосувалися до суворих умов тутешнього клімату і застосо­вуються в основному як підщепи і з селекційною метою.

Горіх японський (J. ailantifolia Carr., 2n=32) поширений на японських островах, зустрічається в Кореї. В межах виду виділяють різновидність з серцевидними плодами (J. ailantifolia var. cordifolia Rehd.). Плоди цього виду утворюють горіхи з гладкою шкарлупою. Смак горіхів посередній. Горіх японський часто вважають різновидом горіха Зібольда.

Горіх маньчжурський (J. mandshurica Maxim., 2n=32) поширений в Приморському краї та Маньчжурії. Дерево велике, з прямим міцним стовбуром, сягає 25 м. Плоди зібрані в китиці, або поодинокі. Опліддя плоду зелене і товсте. Шкаралупа також товста. Ядро маленьке і витягнути його з шкаралупи практично неможливо.

Рис. 96. Плоди маньчжурського горіха

Рис. 97. Горіх Зібольда

Горіх Зібольда (J. zieboldiana Maxim., 2n=32) росте в Японії в гористій місцевості. Дерево сягає до 15 м, крона широка, розлога. Плоди конічні, з твердою кам’янистою шкаралупою. Ядро дрібне, але за смаком набагато краще ніж у волоського горіха. Цікава форма для селекції на якість горіхів в міжвидовій гібридизації.