Інші зерняткові

До зерняткових відносять ще декілька родів, які мають менше ви­робниче значення, ніж яблуня, груша та айва, але їх також можна споживати свіжими, і вони є чудовою сировиною для переробки, містять велику кількість біологічно активних речовин.

Родина розанних Rosaceae L.

Рід Горобина Sorbus L.

Рід Аронія Aroria Pers. (Medic.)

Рід Мушмула Mespilus L.

Рід Глід Crataegus L.

Рід Ірга Amelane-hier Medic.

Горобина звичайна S. aucuparia L.

Аронія Чорно-плідна Ar. Мelano-carpa Eliot

Мушмула кавказька M. germa-nica L.

Cr. аzarolus L.

Ірга кругло-листа A. rotundi-folia Lam.

Cr.orientalis L.

Горобина садова S. domestica L.

Аронія червоно-плідна Ar. arbutifolia Elliot.

Cr. oxya-cantha L.

Ірга коло-систа A. spicata Koch.

Горобина бузинолиста S. sambucifolia Roem.

Cr. san-duinea Pall.

Аронія сливолиста (Ar. prunifolia Rehd.)

Берека S. torminalis L.

Рис. 39. Систематика інших зерняткових.

Рід Горобина ( Sorbus L.) налічує 84 види і багато міжвидових гібридних форм. Більшість видів – диплоїди (2n=34), біля 20 видів триплоїди (2 n=51) і тетраплоїди (2n=68). Найпоширеніші, які мають певне використання види горобина звичайна, горобина домашня.

Горобина звичайна ( S. aucuparia L., 2n=34 ). Високо зимостійкий вид, невибагливий до ґрунтів, тіневитривалий. Ареал величезний, росте по всій Європі і Західному Сибіру. Великого значення, як плодова культура не має, але з плодів можна виготовляти соки, пастилу, варення, джеми, шипучі напої. В результаті селекційної роботи з цим видом отримано ряд сортів: Кубова, Червона, Жовта. Від міжвидових схрещувань сорти Бурка (горобина звичайна х горобина альпійська), міжродових схрещувань – Гранатна (горобина звичайна х великоплідний глід), Лікерна (горобина звичайна х аронія чорноплідна), Рубінова і Красуня (горобина звичайна х груша), Мічурінська Десертна (Лікерна х мушмула).

Рис. 40. Горобина звичайна

Горобина домашня, або садова (S. domestica L., 2n=34). Об’єднує культурні форми, обмежено вирощується в Криму і Півдні України в садах і на гірських схилах. Загалом налічують до 30 сортів. Селекційна робота з цією культурою незначна.

Берека, або гологовина (S. torminalis L., 2n=34). Поширена в Західній Європі, зустрічається в Криму і на Балканах.

Плоди до 18 мм, жовтувато-бурі. Рослина тіньо-витривала, дерева сильнорослі, але поступається морозостійкістю горобині звичайній. Легко схрещується з грушею, мушмулою, айвою, іргою, глодом і яблунею, через що цінна для селекційної роботи.

а

б

Рис. 41. Горобина S. torminalis L. – берека (гологовина):

а – цвітіння; б – плоди.

Горобина арія (S. aria Grantz., 2n=34). Неморозостійкий вид, поширений в Південній Європі і зустрічається на Кавказі. Плоди до 15 мм, борошнисті і прісні на смак. Використовуються для переробки. Цінна для селекції.

а

б

Рис. 42. Горобина арія: а – суцвіття; б – плоди.

Аронія (Aroria Medik.) – ендемік Північної Америки. Об’єднує близько 15 видів. Плоди цієї культури надзвичайно цінні, насамперед для лікування гіпертонічної хвороби. Найбільш поширений у культурі вид аронія чорноплідна (Ar. мelanocarpa Elliot., 2n=34). В декоративному садівництві в Україні зустрічаються ще два види – аронія червоноплідна (Ar. arbutifolia Elliot.) і аронія сливолиста (Ar. prunifolia Rehd.)

Перспективна в селекції робота з аронією чорноплідною, з якою провадять аналітичну селекцію в межах виду і міжродові схрещування з горобиною (Sorbus L.) та іншими зернятковими культурами.

Рис. 43. Аронія чорноплідна

Мушмула (Mespilus L.) Рід представлений одним видом мушмула звичайна, або кавказька (M. germanica L., 2n=34). Мушмула росте в лісах Кавказу, Криму та Середній Азії, заслуговує на увагу і в нашій країні, оскільки плоди цієї культури є цінною сировиною для кондитерської промисловості.

Рис. 44. Мушмула звичайна

Рис. 45. Мушмула японська – локва

Крім мушмули кавказької під цією назвою відома інша плодова культура – мушмула японська, або субтропічна (локва), яка відноситься до роду Eriobotria Lindl.

Основними методами селекційної роботи з мушмулою є відбір в природних популяціях а також віддалена гібридизація. Зокрема, мічурінський сорт горобини Лікерна створений шляхом гібридизації горобини звичайної з мушмулою кавказькою.

Ірга ( Amelanehier Medic.) Рід об’єднує 25 видів. Найбільш перспективні види: ірга круглолиста (A. rotundifolia Lam.), ірга канадська (A. canadensis L.), ірга колосиста (A. spicata Koch.), які мають по 2n=68; малоплідна (A. oligocarpa Roem.), рясно-квітуча (A. florida Lindl.), вільхолиста (A. alnifolia Nutt.), утахська (A. utachensis Koehne.) і азіатська (A. asiatica Lam., по 2n=34. В Україні найчастіше зустрічається ірга колосиста. Як садова культура ірга вирощується переважно в північних зонах плодівництва. Дрібні плоди ірги використовують для виготовлення різних продуктів переробки, а також сушать.

Селекційна робота з іргою в Україні практично не ведеться. В Росії існують селекційні програми по доборах з природних популяцій з наступною внутрішньовидовою і міжвидовою гібридизацією, та в США, в межах виду ірги круглолистої, створено культурні сорти для промислового виробництва плодів.

Рис. 46. Ірга колосиста в цвіту

Рис. 47. Плодоношення ірги колосистої

Рис. 48. Деревце ірги канадської в цвіту

Рис. 49. Плодоношення ірги круглолистої

Глід (Crataegus L.). Рід представлений кількома сотнями видів із поліплоїдним рядом від 32 до 72 хромосом. Види глоду в основному вирощуються як декоративні форми, але плоди видів Cr. аzarolus L. і Cr. orientalis L. можна споживати свіжими і переробляти, виготовляючи джеми, варення, киселі, компоти. Квіти, листя як і плоди, можна застосовувати, як лікарську сировину.

В Україні найбільш поширений глід звичайний, або колючий (Cr. oxyacantha L., 2n=32, 34). Росте деревцем, або могутнім кущем, невибагливий до ґрунтових умов. Зимостійкий, світлолюбний і посухостійкий вид. Зустрічається в підліску, ярах, полях. Селекційна робота направлена на створення більш великоплідних форм з високими декоративними властивостями і фармакологічними якостями.

Глід понтійський (Cr. pontica Koch., або Cr. аzarolus L., 2n=68). Дерево, висотою до 10 м, росте на східному Закавказзі, Середній Азії. В межах виду виділяють культурні форми, які вирощуються в садах цього регіону. Для виду характерні великі зеленувато-жовті м’ясисті сильно сплюснуті їстівні плоди.

Рис. 50. Плоди глоду звичайного

Глід східний (Cr. orientalis Pall., 2n=68). Дерево, або могутній кущ з великими червоно-оранжевими їстівними плодами. Поширений в горах Криму і Кавказу. В цьому регіоні зустрічаються і культурні форми цього виду.

Глід одноматочковий (Cr. monogina Jacg., 2n=32, 34). Дерево, або великий кущ, поліморфний за будовою квітки та будовою деревини. Формує лише одну кісточку. Росте на теренах Східної Європи, в Криму і на Кавказі.

Рис. 51. Глід одноматочковий

Рис. 52. Глід кроваво-червоний

Глід криваво-червоний, або сибірський (Cr. sanduinea Pall., 2n=32, 34). Дерево, або кущ, надзвичайно зимостійкий, поліморфний за ознаками квітки і габітусом. Поширений східніше Волги, західному і східному Сибіру та Середній Азії.