Взаємодія алельних генів

Гени, які займають ідентичні (гомологічні) локуси в ідентичних (гомологічних) хромосомах, називаються алельними. У кожного організму є лише два алельних гени.

Відомо такі форми взаємодії між алельними генами: повне домінування, неповне домінування, незалежний прояв (кодомінування) і зверхдомінування.

Повне домінування – основна форма взаємодії, яке вперше описано Г.Менделем. Суть його полягає в тому, що в гетерозиготного організму прояв одного з алелей домінує над проявом іншого.

За повного домінування розщеплення за генотипом 1:2:1 не збігається з розщепленням за фенотипом – 3:1.

У медичній практиці з двох тисяч моногенних спадкових хвороб близько половини має місце домінування патологічних генів над нормальними. У гетерозигот патологічний алель проявляється в більшості випадків ознаками захворювання (домінантний фенотип).

Неповне домінування, – така форма взаємодії, коли в гетерозиготного організму (Аа) домінантний ген А не повністю пригнічує рецесивний ген, а внаслідок чого проявляється проміжна між батьківськими ознака. Тут розщеплення за генотипом і фенотипом збігається і складає 1:2:1.

Кодомінування, або незалежний прояв – у гетерозиготних організмів кожний з алельних генів викликає формування залежного від нього продукту, тобто виявляються продукти обох алелей. Класичним прикладом такого прояву є система груп крові, зокрема система АВ0, коли еритроцити людини несуть на поверхні антигени, що контролюються обома алелями. Така форма прояву носить назву кодомінантний прояв.

Так, ген І^А визначає утворення в еритроцитах антигену А, тоді як ген І^В зумовлює утворення антигену В. Люди гетерозиготні за генами І^АІ^В, містять в еритроцитах як антиген А, так і антиген В.

Зверхдомінування – коли домінантний ген у гетерозиготному стані виявляється сильніше, ніж у гомозиготному. Так, у дрозофіли при генотипі АА – нормальна тривалість життя; Аа – подовжена тривалість життя; аа – летальний наслідок.