Нині помри, а вже я свою долю прийму, коли саме

Схоче призначить Кронід і разом з ним інші безсмертні ”.

Настав час звернути увагу на деякі формальні особливості “Іліади”. У літературознавстві існує термін “гомерівський епітет” – поетичне означення, яке характеризується постійністю, закріпленістю за певними словами або іменами (“крилате слово”, “світлоока богиня”, “прудконогий Ахіллес” тощо), а часто також складеністю, об’єднанням коренів (“веле+мудрий” Одіссей, “мідно+бронний” Гектор та ін.). Найяскравіше постійність гомерівських епітетів виявляється під час зміни ситуації. Так, скажімо, Ахіллес називається прудконогим і тоді, коли швидше за вітер мчить полем бою, і тоді, коли сидить або навіть лежить у себе в наметі[8].

Втім, Гомер вживає не лише постійні епітети. Особливо багато епітетів знаходимо в “Іліаді” під час опису моря: темно-синє, чорне, темно-червоне (в різний час доби), широке, безмежне, багатошумне, багатомідне (несе на собі багато кораблів з озброєними мідними обладунками людьми) тощо.

І, нарешті, про ще одну дуже важливу формальну ознаку “Іліади”. Вона написана гекзаметром, винайдення якого приписують саме Гомерові. Слово гекзаметр походить від двох грецьких коренів: hех – шість і metron – одиниця виміру, міра, тобто шестимірник. Означає воно шестистопний дактиль, хоча в окремих стопах дактиль замінюється спондеєм.