Медицина в Олександрії

Заключний період історії Стародавньої Греції, як було згадано, має назву періоду еллінізму. Після завойовницьких походів Олександра Македонського у ІV ст. до н. е. вплив Греції розповсюдився на Єгипет, Малу і Середню Азію. Для еллінізму характерно поєднання культури підкорених східних країн з грецькою культурою, що сприятливо позначилося на розвитку різних галузей науки і, зокрема, медицини. Найбільшим науковим центром тих часів стає нове місто в дельті Нилу – Олександрія. Тут було побудовано Музейон (Храм Муз) – велетенський науково-дослідницький комплекс з обсерваторією, анатомічним театром, ботанічним садом, звіринцем. Славетна Олександрійська бібліотека зібрала близько 700 тисяч рукописів. В Олександрії вперше в історії людства було зроблено спробу організації та матеріального забезпечення в державному масштабі виконання наукових досліджень. Тут працювало багато відомих на той час учених. Найвидатнішими вченими-медиками олександрійського періоду були Герофіл і Еразістрат.

Герофіл Халкидонський (335 – 280 р. до н. е.) залишив нащадкам великий спадок з усіх розділів медицини. Він першим наважився робити розтини трупів з метою вивчення анатомії. В той час дозволялося також здійснювати вівісекції, тобто розтини тіл живих людей – злочинців, приречених на страту. Їм спочатку розрізували черевну порожнину, потім – діафрагму, після чого людина помирала, і анатомування продовжувалося вже на мертвому тілі. Садистські досліди, що вразили античних істориків своєю безпощадністю, привели до відкриття такої кількості утворень і функцій, що в грецькій мові навіть не вистачало слів, щоб їх називати.

Герофілом були описані будова травного каналу, оболонки і шлуночки головного мозку, яєчники і маткові труби. Злиття венозних синусів ділянці потилиці до нашого часу зберігає назву torcular Herophilii. В праці «Про очі» він розповів про скловидне тіло, судинну оболонку і сітківку ока. Проте, найбільш відомим є його трактат «Про пульс», де визначена частота пульсу здорової людини і показано діагностичне значення цього параметру. Частоту пульсу лікар підраховував за допомогою водяного годинника і звертав увагу на зміни пульсу за тих чи інших захворювань. В трактаті Герофіл описав легеневу артерію і дав назву легеневим венам. На відміну від своїх сучасників, які вважали, що в артеріях рухається тільки пневма, він стверджував, що артерії заповнені сумішшю крові та повітря.

Учня Герофіла Еразістрата (300-240 рр. до н.е.) вважають засновником експериментальної фізіології. Він також вивчав головний мозок, описав мозкові оболонки і шлуночки, які він вважав місцем перебування душі. Еразістрат перший звернув увагу на те, що від мозку відходять кілька нервових гілок, одні з яких є чутливими, інші спричиняють скорочення м’язів. Особливо ретельно він вивчив будову серця і зрозумів призначення клапанів, яким дав назви, що збереглися до теперішнього часу. Проте, механізм діяльності серця залишився для нього нез’ясованим. Герофіл і Еразістрат займалися хірургією: виконували операції на нирках, печінці, селезінці, ампутували кінцівки, перев’язували судини, використовуючи для знеболення корінь мандрагори. Еразістрату приписуютьвинахід катетера. Отже, в галузі хірургії Олександрійська школа зробила значний крок вперед у порівнянні з хірургією класичного періоду, коли всі оперативні втручання зводилися до лікування ран і травм.

В Олександрії безумовно існувало негативне ставлення до нелюдських методів Герофіла і Еразістрата. Не визнаючи їх ученими, городяни різко протестували проти жорстоких експериментів в анатомічному театрі. Після Еразістрата багато лікарів тривалий час не наважувалися розтинати ні живих, ні мертвих.

У 273 р. Олександрійський Музейон був ліквідований, але медична школа елліністичного Єгипту зберігала своє значення аж до візантійської епохи.