Слов'янська лексика за сферою її вживання і стилістичного забарвлення

За сферами вживання словниковий склад української мови поділяється на загальновживану і спеціальну лексику, або лексику обмеженого вживання.

Загальновживану лексику називають ще загальнонародною. До її складу належать слова, використовувані всіма носіями літературної мови. Це слова, що позначають предмети побуту (двері, човен, молоток, вікно, чоботи, сорочка, стіл, відро), процеси трудової діяльності (нести,різати, пекти, читати), явища природи (дощ, сніг, мороз, вітер), назви тварин, людей (дочка, мати, діти, голуб, ластівка, окунь, щука, калина, верба), кольорів, смаків, почуттів (зелений, солодкий, радість, жаль), розміру, ваги (великий, важкий), військових понять (військо, куля, зброя), понять культури (пісня, книга, мелодія), суспільно-політичні поняття (держава, народ), числа (два, п’ятдесят) тощо. Використання цих слів нічим не обмежене, вони складають активний словник української мови і використовуються у всіх стилях, тому називаються стилістично нейтральними.

Крім основного лексичного складу української мови, є слова, користування якими обмежене або територією, або тією чи іншою групою суспільства – представниками науки, техніки, мистецтва, виробництва. Такі слова використовуються лише в певних стилях і тому називаються стилістично маркованими. Це діалектизми, терміни, п р о ф е с і о н а л і з м и, жаргонізми.

Близькими до жаргонізмів є арготизми (від франц. argot – замкнутий) – слова, які зазнали навмисних змін вставленням складів, додаванням звуків тощо з метою утаємничити, зробити незрозумілими для інших їхній смисл. Наприклад: дулясник – вогонь, ботень – борщ, зивро – відро, хаза – хата, морзуля – цибуля.

До пасивної лексики належать також застарілі слова (архаїзми та історизми) і неологізм и.

Стилі української мови мають своєрідні лексичні ознаки, спеціально дібрані лексичні засоби, зорієнтовані на функціонування тільки у певному стилі. Це стилістично забарвлена лексика. Основу всіх стилів складає м і ж с т и л ь о в а (або н е й т р а л ь н а) лексика, вона зрозуміла для кожного. Стилістично забарвлена поділяється на лексику усного мовлення, лексику писемного мовлення, офіційно-ділового стилю, публіцистичного та наукового. Окрему групу становить емоційно-експресивна лексика — слова з позитивним чи негативним забарвленням (білявенький, дубище, хлопчисько).

Емоційні слова у художньому стилі виступають епітетами, їх використовують у порівняннях, образних висловах. До емоційних можна віднести і п р о с т о р і ч н і слова (бовдур, роззява, телепень, беркицьнутися).