Управління

5.1. ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ — ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

5.1.1. Суть, основні завдання та напрямки планування Планування як функція менеджменту забезпечує регулювання виробництва на підприємстві (в акціонерному товаристві, концерні, корпорації) відповідно до потреб суспільства на основі глибокого пізнання об'єктивних економічних законів

Основним завданням планування є підвищення ефективності

виробництва та досягнення оптимальних результатів при найменших витратах.

Головна мета планування — забезпечення безперервного пропорційного розвитку виробництва для досягнення вагомих кінцевих результатів і якомога кращого задоволення потреб працюючих на підприємстві.

Для об'єднання творчих зусиль колективу, спрямованих на виконання основних завдань і головної мети діяльності підприємства, необхідно постійно виявляти і використовувати внутрішньовиробничі резерви. Тільки за такої умови можна розвивати виробництво, підвищувати продуктивність праці, поліпшувати якість і знижувати собівартість продукції на основі впровадження прогресивної технології і устаткування, раціональної організації виробництва і праці. Досягти цього неможливо без планів підприємства: стратегічного, бізнес-плану, планів технічного та соціально-економічного розвитку тощо. При розробці їх слід застосовувати системний підхід.

5.1.2. Методи, види, етапи розробки планів підприємства

Найбільшого розвитку і поширення на підприємствах набули такі методи планування: техніко-економічного обгрунтування (нормативні), балансові, прогнозування, моделювання, економіко-математичні, програмно-цільові. Вибір тих чи інших методів зумовлений рівнем управління.

Техніко-економічне обгрунтування здійснюється при розробці норм і нормативів, а також техніко-економічних розрахунків річних і перспективних планів (стратегічних, бізнес-планів, планів соціально-економічного розвитку).

Балансовий метод застосовується для визначення пропорцій, збалансованості завдань, які видають підрозділам, а також показників і розділів плану.

Прогнозування дозволяє науково обгрунтувати прогнозування економічного, технічного і соціального розвитку підприємства.

Моделювання призначається для встановлення зв'язків між окремими елементами системи (підприємства) з урахуванням об'єктивних процесів і явищ.

Економіко-матенатичні методи використовуються для оптимізації показників і норм при техніко-економічних розрахунках, аналізі і оцінці різних варіантів діяльності підприємства.

Програмно-цільові методи вживаються для розробки цільових програм вирішення важливих завдань виробничо-господарської діяльності підприємства.

Планування на підприємстві охоплює всі аспекти виробничо-господарської діяльності. Залежно від обсягу робіт розрізняють заводське, внутрішньозаводське та внутрішньоцехове планування. Заводське, в свою чергу, розподіляється на техніко-економічне та оперативно-виробниче (оперативно-календарне) планування.

Розробка плану включає такі основні етапи: підготовку; розрахунки і обгрунтування варіантів плану; обговорення і прийняття оптимального варіанту; доведення плану до виконавців.

Нормативна база планування

Основою планування є нормативна база, яка визначає розмір матеріальних та трудових витрат і фінансових ресурсів з урахуванням їх раціонального використання. Для цього на всі витрати, що виникають у процесі виробництва, встановлюються норми і нормативи.

Норма — це абсолютний максимально допустимий розмір витрат кожного виду ресурсів (сировини, матеріалів, енергії, інструмента, часу та ін.), встановлений для певних організаційно-технічних умов виробництва. На практиці використовуються такі норми: витрат, часу, обслуговування, трудомісткості та ін.

Нормативи — це відносні показники, котрі характеризують ступінь використання кожного виду ресурсів щодо прийнятої одиниці часу, площі, обсягу, витрат на 1 гр. залежно від умов виробництва.

За допомогою норм і нормативів розробляють виробничі програми дільниць, цехів і підприємства; встановлюють необхідні пропорції у виробництві; визначають витрати на виготовлення продукції, робочого часу, матеріалів, енергії, інструмента.

Усі норми і нормативи тісно пов'язані між собою і взаємообумовлені. Вони встановлюються на підставі економічних та інженерних розрахунків і мають бути науково обгрунтованими і прогресивними, сприяти піднесенню технічного та організаційного рівня виробництва. Саме цим визначається їх вплив на кінцевий результат діяльності підприємства — його рентабельність та прибутковість.

Норми і нормативи підрозділяються таким чином.

за об'єктом нормування — норми живої праці, предметів праці, засобів праці і фінансових ресурсів;

за часом дії — перспективні та потокові,

за областю поширення — міжгалузеві, галузеві, підприємства;

за ступенем деталізації — індивідуальні, групові, узагальнені;

за методами розробки — розрахунково-аналітичні, експериментальні, дослідно-статистичні;

за цільовим призначенням — витратні (технічні), використання

(техніко-економічні), руху виробництва (календарно-планові).

Усі нормативні матеріали необхідно систематично переглядати, поряд із зміною організаційно-технічних умов виробництва.

5.1.4. Стратегічне планування

Стратегічне планування — процес, який включає сукупність дій і рішень керівництва, спрямованих на вибір і реалізацію головних цілей підприємства. Таке планування створює базу для прийняття управлінських рішень і втілюється у стратегії підприємства.

Стратегія підприємства — це узагальнююча модель дій і навиків провадження виробничо-господарської та комерційної діяльності підприємства на основі розробки і реалізації відповідних рішень, спрямованих на досягнення його головної мети. Процес розробки стратегії підприємства схематично зображено на малюнку (мал. 1).

Призначення і

головне завдання

підприємства

Головна мета підприємства

Аналіз навколишнього середовища

Оцінка наслідків прийнятої стратегії

Виявлення внутрішніх

позитивних та негативних чинників

Планування стратегії, контроль за її здійсненням

Реалізація стратегії

Вибір стратегії

Визначення стратегічних альтернатив

Тактика

Політика -^Правила

Процедури

Мал 1 Процес розробки стратегії підприємства

Мета стратегії — забезпечення високоефективної роботи, рентабельності і прибутковості підприємства шляхом вибору оптимальної комбінації і концентрації матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, потрібних для виготовлення необхідної кількості Продукції.

Стратегія допомагає підприємству пристосовуватися до умов навколишнього середовища і раціонально використовувати свій виробничо-організаційний потенціал для розвитку виробництва і

отримання прибутку. Вона мусить змінюватися поряд із зміною зовнішніх та внутрішніх умов виробництва і реалізації продукції.

Стратегія підприємства має передбачати конкурентні переваги, здатні забезпечити його тривалі доходи, а також завоювання міцних позицій на ринку завдяки високій якості продукції. Наявність стратегії дозволяє зосередити головні сили на найважливіших ділянках виробництва, широко використовуючи всі його резерви.

У стратегії слід приділяти особливу увагу використанню інтенсивних чинників розвитку, здатних підвищити ефективність праці і якість продукції. Основними шляхами до розв'язання цього завдання можуть бути такі: підвищення інтенсивності праці, виробничої і творчої видатності працюючих, мобілізація всіх внутрішніх резервів для забезпечення конкуренто-спроможності продукції.

Стратегія оформляється у вигляді детального комплексного плану діяльності підприємства, спрямованого на досягнення його головної мети. До найважливіших напрямків плану належать такі, що стосуються збуту, фінансів, виробництва та постачання.

Основою розробки стратегії має стати складання прогнозу щодо можливостей реалізації продукції. На підставі прогнозу визначаються тактика, політика, сценарії і процедури виробничої і фінансової діяльності, виявляються потреба у додаткових потужностях для випуску нових виробів та джерела постачання матеріалів і напівфабрикатів, приймаються рішення щодо раціонального використання інвестицій. Правильно вибрана стратегія підприємства — це його майбутнє.

Наявність стратегії підприємства забезпечує такі переваги:

1. Сприяє розвитку перспективного мислення керівників та їх уміння знаходити оптимальні шляхи досягнення головної мети підприємства.

2. Призводить до чіткої координації роботи всіх працюючих на підприємстві.

3. Дає змогу контролювати процес підвищення показників діяльності підприємства на всіх його етапах.

4. Вимагає від керівництва та трудового колективу чіткого визначення своїх завдань.

5. Допомагає підприємству підготуватися до можливих змін.

6. Забезпечує об'єднання та концентрацію зусиль керівників всіх рівнів на досягненні головної мети підприємства.