Модуль II

Тема 8. Взаємодія і повноваження в організаціях

Суть та необхідність взаємодії в організаціях. Делегування. Повноваження. Відповідальність. Їх суть та взаємозв'язок. Усне і письмове делегування. Лінійні повноваження. Штабні повноваження. Типізація працівників штабного апарату. Рекомендаційні повноваження штабу. Повноваження обов'язкового погодження.

Паралельні повноваження. Функціональні повноваження. Принципи ефективного делегування повноважень.

Тема 9. Побудова організацій та основні типи організаційних структур

Суть побудови організації. Етапи побудови організації. Організаційна

структура, ланки та рівні менеджменту. Основні підходи до структуризації організацій. Кількісний, часовий.функціональний, продуктивний, регіональний підходи до побудови організації.

Типи організаційних структур. Бюрократичні (механістичні) організаційні структури. Лінійні, функціональні, лінійно-функціональні структури. Дивізійні структури. Адаптивні (органічні). Структури комісійні, проектні, матричні структури. Конгломерати.

Тема 10. Комунікаційні процеси у менеджменті

Суть комунікацій в менеджменті. Значення комунікацій. Класифікація комунікацій. Зовнішні і внутрішні комунікації. Міжрівневі (вертикальні) і однорівневі (горизонтальні) комунікації. Формальні і неформальні комунікації. Міжособові і організаційні комунікації. Комунікаційний процес. Елементи і етапи комунікаційного процесу. Проблеми міжособових і організаційних комунікацій.

Тема 11. Мотиваційна діяльність у системі менеджменту організації

Суть та еволюція категорії “мотивація”. Елементи мотиваційного процесу. Етапи мотиваційного процесу. Сучасні мотиваційні теорії. Змістовні теорії мотивації. Теорії потреб А. Маслоу, К. Альдерфера, Ф. Герцберга, Д. Мак Келанда. Процесуальні теорії мотивації. Теорія очікувань. Теорія справедливості. Комплексна теорія Л. Портера і Е. Лоуера.

Тема 12. Контроль у системі менеджменту організації

Суть та необхідність контролю. Контроль як специфічна функція менеджменту. Види контролю за напрямом впливу, часом здійснення, соціально-економічним змістом, сферами діяльності. Процес та етапи контролю. Встановлення стандартів. Вимірювання результатів. Управлінські дії. Соціально-психологічні аспекти контролю. Принципи ефективного контролю.

Тема 13. Управлінські рішення та методи їх прийняття

Суть управлінського рішення. Класифікація управлінських рішень. Процес та етапи прийняття рішень. Інтуїтивний підхід до процесу прийняття управлінських рішень. Підхід на основі суджень. Раціональний підхід. Застосування моделей у прийнятті рішень. Кількісні методи прийняття рішень на основі економіко-математичних моделей, теорій ігор, черг. Якісні (експертні) методи прийняття рішень. Думка журі. Метод Дельфи. Метод мозкового штурму. Сукупна думка дилерів. Вимоги до складу та підбору експертів.

Тема 14. Керівництво і влада у системі менеджменту організацій

Суть категорій «керівництво», «влада», «лідерство». Їх місце в системі управління. Влада як головна категорія в системі впливу на працівників. Влада керівника. Влада підлеглого. Баланс влади. Форми влади і впливу. Влада страху і примушування. Влада винагороди і позитивного підкріплення. Законна (традиційна) форма влади. Харизматична (еталонна) форма влади. Експертна влада (влада розумної віри). Влада переконування і участі.

Тема 15. Лідерство в системі менеджменту організацій

Суть та значення лідерства в системі управління. Спільні риси та відмінності між менеджером і лідером. Особистісні теорії лідерства. Поведінські теорії лідерства. Теорія «Х» і «У» Д. Мак-Грегора. Теорія лідерства Блейка-Мутона. Теорія стилів управління Реддіна. Ситуаційні теорії лідерства. Ситуаційна модель Фідлера. Ситуаційна модель Херсі і Бланшара.

Тема 16. Організаційна культура та етика менеджменту

Сутність та основні елементи організаційної культури. Основні характеристики організаційної культури. Формування організаційної культури. Підтримка організаційної культури. Зміни організаційної культури. Сутність та елементи культури менеджменту. Взаємозв’язок організаційної культури і культури менеджменту.

ІІ. МЕНЕДЖМЕНТ

(Конспект лекцій)

Тема 1. Суть, зміст і значення менеджменту в суспільному виробництві

План

1. Суть і зміст менеджменту. Взаємозв’язок категорій «менеджмент» і «управління».

2. Типи управління, вироблені людством, і менеджмент.

3. Значення менеджменту в суспільному виробництві.

1. Суть і зміст менеджменту. Взаємозв’язок категорій «менеджмент» і «управління»

Визначення 1

Управління – це процес впливу суб’єкта управління на об’єкт управління з метою виявлення змін у властивості і характеристики останнього.

Примітка:

а) суб’єкт управління – особа чи група осіб, які своїми усвідомленими діями чи поведінкою впливають на об’єкт управління;

б) об’єкт управління – елемент, група елементів, система, на які здійснює свій вплив суб’єкт управління.

Сфери управлінського впливу:

1. Управління у неживій природі (фізико-технічними системами);

2. Управління у живій природі (біологічними системами);

3. Управління у суспільстві (соціально-економічними системами).

Визначення 2

Менеджмент (у пер. з англ. – управління, адміністрування, керування) розглядається як вплив суб’єкта управління на соціально-економічну систему або її частину з метою переведення її з одного стану до іншого.

Висновок: «менеджмент» є категорією вужчою, ніж категорія «управління», оскільки стосується лише соціально-економічних систем.

Менеджмент як соціально-економічну категорію розглядають по трьох основних аспектах:

1. Аспект діяльності. Менеджмент – це специфічний вид людської діяльності, який виник і розвинувся у процесі поділу і спеціалізації людської праці, і основним завданням якого є формування і підтримка системи раціонального поєднання і ефективного використання ресурсів організацій для досягнення поставлених перед ними цілей.

2. Науковий аспект. Менеджмент – це наука про закономірності, принципи і особливості людської діяльності, спрямованої на досягнення поставлених перед організаціями цілей методом раціонального поєднання і ефективного використання їх ресурсів.

3. Професійний аспект. Менеджмент – це професія певної категорії людей (менеджерів), які пройшли спеціальну підготовку в сфері менеджменту і спрямовують свою діяльність на досягнення поставлених цілей методом раціонального поєднання і ефективного використання їх ресурсів.

Основні підходи до визначення суті менеджменту відображені на рисунку 1.

Рис. 1. Основні підходи до визначення суті менеджменту

Інші визначення менеджменту:

· Менеджмент – це процес планування, організації, координації, мотивації, контролю (М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі).

· Менеджмент – це специфічний вид людської діяльності, який перетворює неорганізований натовп людей у цілеспрямовану, ефективну і продуктивну групу (П. Друкер).

2. Типи управління, вироблені людством, і менеджмент

Із погляду механізму впливу на людей фахівці виділяють три типи управління, які виробило людство у своїй практичній діяльності.

1. Ієрархічний тип управління ( від грецького – ієрархос, тобто священна влада). Суть його полягає у побудові механізму впливу на людей на основі влади – підлеглості, влади вищих в ієрархії людей, підлеглості – нижчих. Основними рисами цього типу є наступні:

1) високий рівень централізації влади і безумовне право вищих рівнів приймати рішення;

2) наявність на кожному рівні управління вищого ієрарха, носія повної влади;

3) наявність єдиного плану і політики дій, що задаються єдиним центром;

4) чіткий поділ функцій, повноважень, відповідальності, високий рівень погодженості дій;

5) сувора виконавська дисципліна і безумовна відповідальність нижчих перед вищими;

6) високий рівень формального контролю, наявність розвинутого контролюючого і примушуючого апарату;

7) низький рівень гнучкості і адаптивності, сповільненість у прийнятті рішень;

8) обмеженість або відсутність у виконавців можливості до самостій- них дій.

Крім того, для ієрархії характерними є висока ймовірність корупції, специфічний підбір кадрів, який ґрунтується на особистій відданості чи корисливих міркуваннях.

2. Тип управління по культурі. Суть його полягає у побудові механізму впливу на людей на основі формування і підтримки системи культурних цінностей: ідеологія, релігія, суспільна етика, мораль, звички, традиції. Основні риси цього типу наступні:

1) прийняття рішень виконавцями, переважно самостійно, на основі вимог культурних цінностей;

2) високий рівень свідомості і відчуття внутрішньої переконаності у пра-вильності своїх дій;

3) швидкість і оперативність у прийнятті рішень;

4) відсутність розвинутого формального контролю, опора на самоконт-роль і неформальний контроль з боку оточуючих;

5) високий рівень внутрішньої вмотивованості виконавців, наявність у них почуття внутрішньої свободи;

6) низький рівень узгодженості і координації дій виконавців;

7) ймовірність суб’єктивності і не одноплановості дій виконавців залежно від трактування ними вимог культурних цінностей.

Для цього типу управління характерною є тенденція до догматизму, що може стати суттєвим гальмом в розвитку організацій і суспільства.

3. Ринковий тип управління. Суть його полягає у побудові механізму впливу на людей на основі вимог об’єктивних економічних законів (законів ринку) та конкретної ринкової ситуації, що склалась у певний момент часу.

Основними рисами цього типу управління є:

1) орієнтація на об’єктивну дійсність і прийняття рішень у відповід-ності до її вимог;

2) гнучкість і адаптивність;

3) постійна націленість на розвиток, прогрес;

4) орієнтація на максимізацію економічного ефекту від використання задіяних ресурсів;

5) орієнтація на максимальну реалізацію професійного, творчого, інтелектуального потенціалу працівників;

6) високий рівень особистої свободи виконавців;

7) тісний матеріальний та моральний зв’язок виконавців з результатом їх діяльності.

Очевидно, що цей тип управління є найбільш досконалим із перерахованих, оскільки здатен ефективно використовувати позитивні риси попередніх типів. І саме ринковий тип управління, у вузькому розумінні, називають менеджментом.

3. Значення менеджменту у суспільному виробництві

Значення менеджменту у суспільному виробництві визначається дією наступних факторів:

1) об’єктивна дія закону поділу і спеціалізації людської праці, що призводить до кількісного зростання і якісного ускладнення зв’язків у бізнесі;

2) постійний процес ускладнення суспільного виробництва, викликаний дією науково-технічного прогресу;

3) особливий динамізм сучасного бізнесу, що вимагає швидких і компетентних рішень;

4) інтелектуалізація та інформатизація сучасного бізнесу, за яких менеджмент перетворюється у ключовий фактор успіху;

5) стрімкий розвиток міжнародного ринку, глобалізація світової економіки, що призводить до якісного ускладнення конкурентного середовища.

Для України, крім зазначених факторів, значення менеджменту посилюється дією наступних специфічних обставин:

1) низький рівень практики і культури менеджменту;

2) недостатність фундаментальних і прикладних наукових розробок у сфері менеджменту;

3) необхідність швидкої інтеграції в систему міжнародного ринку, що неможливо без сучасної наукової і практичної бази менеджменту;

4) необхідність успішного здійснення ринкових реформ, що вимагає знань сучасних управлінських підходів.

Рекомендована література: 3, 9, 14,15, 16, 20, 31, 39, 41.

Питання для контролю

1. Суть менеджменту як види діяльності, науки, професії.

2. Ієрархічний тип управління та його характеристики.

3. Тип управління за культурою та його характеристика.

4. Ринковий тип управління і менеджмент.

5. Фактори, які визначають значення менеджменту в суспільному виробництві.

Тестові завдання до теми 1

1. Управління і менеджмент – це:

а) тотожні категорії, які передбачають цілеспрямований вплив на соціально-економічні системи;

б) управління – це категорія ширша, оскільки передбачає цілеспрямований вплив на соціально-економічні, фізико-технічні, біологічні системи;

в) управління – це вужча категорія, оскільки передбачає вплив лише на соціальні системи.

2. Менеджмент як діяльність і наука:

а) виникли одночасно;

б) менеджмент як діяльність виник пізніше, ніж наука менеджменту;

в) менеджмент як діяльність виник раніше, ніж наука менеджменту.

3. Менеджмент як діяльність виник у процесі:

а) концентрації виробництва і управління, широкого розвитку ринкових відносин;

б) дії об’єктивного закону поділу і спеціалізації людської праці;

в) зростання продуктивності суспільної праці, кооперації і спеціалізації виробництва.

4. Менеджмент як наука вивчає:

а) закономірності, принципи та особливості взаємодії людей та їх груп;

б) закономірності, принципи та особливості управління виробництвом;

в) закономірності, принципи та особливості людської діяльності, спрямованої на досягнення поставлених цілей методом раціонального поєднання та ефективного використання ресурсів.

5. Ієрархічний тип управління передбачає побудову системи впливу на людей:

а) на основі формування і підтримки відповідних культурних цінностей;

б) на основі використання об’єктивних соціально-економічних законів;

в) на основі влади – підлеглості.

6. Ринковий тип управління передбачає побудову системи впливу на людей:

а) на основі формування і підтримки відповідних культурних цінностей;

б) на основі використання об’єктивних соціально-економічних законів;

в) на основі влади-підлеглості.

7. Тип управління по культурі передбачає побудову системи впливу на людей:

а) на основі формування і підтримки відповідних культурних цінностей;

б) на основі використання об’єктивних соціально-економічних законів;

в) на основі влади-підлеглості.

8. До основних рис ієрархічного типу управління належить:

а) орієнтація на максимізацію економічного ефекту від задіяних ресурсів;

б) наявність єдиного плану і політики дій, що задаються єдиним центром;

в) відсутність розвинутого формального контролю.

9. До основних рис типу управління по культурі належить:

а) орієнтація на максимізацію економічного ефекту від задіяних ресурсів;

б) наявність єдиного плану і політики дій, що задаються єдиним центром;

в) відсутність розвинутого формального контролю.

10. До основних рис ринкового типу управління належить:

а) орієнтація на максимізацію економічного ефекту від задіяних ресурсів;

б) наявність єдиного плану і політики дій, що задаються єдиним центром;

в) відсутність розвинутого формального контролю.

11. До основних факторів, які визначають значення менеджменту в суспільному виробництві належить:

а) дія закону поділу і спеціалізації людської праці, динамізм сучасного бізнесу;

б) концентрація виробництва, збільшення кількості робочих міст, зростання рівня освіченості населення;

в) удосконалення суспільного виробництва, необхідність випуску високоякісної продукції, залучення інвестиційних ресурсів.

Тема 2. Структура, принципи і функції менеджменту

План

1. Структура менеджменту та взаємозв’язок окремих його частин.

2. Принципи менеджменту.

3. Функції менеджменту.

1. Структура менеджменту та взаємозв’язок окремих його частин

Визначення

Структура менеджменту – це органічне поєднання окремих його частин, які мають відносно автономне значення, але об’єднані теоретичною і методологічною спільністю.

Класифікаційні ознаки та види менеджменту:

1. По рівнях управління

- вищий (інституційний) рівень менеджменту, на якому розглядаються і приймаються глобальні стратегічні рішення. Це рівень першого керівника фірми та його безпосередніх заступників;

- середній (управлінський) рівень менеджменту, на якому розглядаються тактичні управлінські рішення. Це рівень керівників (управляючих) підприємств, що входять до складу фірм, та прирівнюваних до них підрозділів;

- низовий (первинний) рівень менеджменту, на якому приймаються оперативно-технічні управлінські рішення. Це рівень керівників первинних виробничих та прирівнюваних до них підрозділів.

2. По галузях діяльності:

- промисловий;

- транспортний;

- аграрний;

- банківський;

- страховий;

- туристичний;

- шоу-бізнесу та ін.

3. По об’єктах управління:

- адміністративний;

- виробничий;

- фінансовий;

- кадровий;

- маркетинговий;

- рекламний та ін.

4. По стадіях управління:

- стратегічний менеджмент, передбачає розробку і прийняття глобальних стратегічних рішень, що мають віддалені наслідки для організації;

- оперативний менеджмент, передбачає реалізацію стратегічних планів методом розробки та впровадження в дію системи тактичних і оперативних планів та програм;

- менеджмент контролю, передбачає постійне спостереження за ходом реалізації стратегічних і тактичних планів з метою внесення необхідних коректив.