Види резервного капіталу та джерела його формування

У широкому розумінні до резервного капіталу належать усі складові капіталу, призначені для покриття можливих у майбутньому непередбачених збитків і втрат. У вузькому розумінні – це капітал, який формується за рахунок відрахувань з чистого прибутку і відображений в балансі за статтею «Резервний капітал». Він формується в розмірах, установлених засновницькими документами та нормативними актами.

За джерелами формування резерви поділяють на:

· капітальні резерви – формуються за рахунок коштів власників та інших осіб (статті «додатковий вкладений капітал» та «інший додатковий капітал»);

· резервний капітал, сформований за рахунок чистого прибутку;

· резерви, які створюються за рахунок збільшення витрат корпорації.

За способом відображення у звітності резерви поділяють на відкриті та приховані. Відкриті можуть відображатися у статтях балансу «Додатковий капітал» та «Резервний капітал», а приховані резерви не фігурують в балансі. Є два способи формування прихованих резервів у балансі:

1) недооцінка активів (передчасне списання окремих активів, застосування прискореної амортизації, незастосування індексації, використання методу ЛІФО при оцінці запасів тощо);

2) переоцінка зобов’язань (наприклад, за статтями «Забезпечення наступних витрат і платежів», «Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків» тощо).

За обов’язковістю створення – обов’язкові та необов’язкові резерви. До обов’язкових належать резерв сумнівних боргів і резервний капітал. Резерв дивідендів або резерв гарантійних зобов’язань є необов’язковими.

Згідно із законодавством України на кожному акціонерному товаристві, товаристві з обмеженою відповідальністю тощо повинен бути сформований резервний (страховий) капітал. Розмір цього капіталу регламентується засновницькими документами, але не може бути меншим за 25% СК товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми чистого прибутку.

Резервний капітал може використовуватись на такі основні цілі:

- покриття збитків корпорації;

- виплата боргів у разі ліквідації;

- виплата дивідендів (якщо величина резервів перевищує мінімально допустимий рівень);

- інші цілі, передбачені законодавством чи засновницькими документами.

До формування мінімально необхідного розміру резервів їх можна використовувати лише для покриття збитків. Інформація про рух резервного капіталу, а також динаміка капітальних резервів міститься у Звіті про власний капітал підприємства.

До капітальних резервів (утворюються за рахунок капіталу власників чи інших осіб) належить додатковий капітал. Додатковий капітал – це сума приросту майна підприємства, яка виникла в результаті переоцінки (індексації), безоплатно одержаних необоротних активів та від емісійного доходу.

Розрізняють додатковий вкладений капітал (сума емісійного доходу, отриманого в результаті реалізації АТ власних корпоративних прав) та інший додатковий капітал (інший вкладений засновниками капітал, крім акціонерних товариств).

Додатковий вкладений капітал та інший додатковий капітал здебільшого можна використовувати за такими напрямами:

- на покриття балансових збитків, за умови, що на ці цілі використані всі інші джерела;

- на збільшення статутного чи пайового капіталу;

- на покриття різниці між фактичною собівартістю вилученого капіталу, який анулюється, та його номіналом.

До основних обмежень щодо використання додаткового капіталу слід віднести заборону його спрямування на збільшення СК чи викуп власних корпоративних прав, якщо в балансі відображені непокриті збитки та недопустимість його розподілу з метою виплати дивідендів у грошовій формі.

До числа обов’язкових резервів належить резерв сумнівних боргів, який формується з метою покриття можливих збитків підприємства в результаті непогашення боржником сумнівної або безнадійної заборгованості. Нарахування суми резерву відображається у складі інших операційних витрат. Оскільки в результаті формування резерву сумнівних боргів зменшується чистий прибуток, опосередковано це впливає на розмір власного капіталу. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги) відповідної групи на коефіцієнти сумнівності відповідної групи. Коефіцієнт сумнівності визначається підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію (товари, роботи, послуги).