Оцінювання доцільності фінансових інвестицій, методи оцінювання

При прийнятті інвестиційних рішень порівнюються очікувані доходи від вкладання коштів у даний об’єкт капіталовкладень, з доходами від інших, альтернативних можливостей інвестування.

Розрізняють два основні підходи до оцінювання інвестицій:

- статистичний аналіз: усі показники, які характеризують об’єкт інвестування, розглядаються в короткостроковому періоді; при розрахунках використовуються величини, зафіксовані в певний проміжок часу (факт зміни вартості грошей у часі не враховується);

- динамічний аналіз: показники аналізуються в динаміці, з урахуванням зміни вартості грошей у часі за ряд періодів.

Методи оцінювання фінансових інвестицій.

Метод дисконтування Cash-flow, або метод розрахунку внутрішньої (потенційної) вартості інвестицій.

Доцільність фінансових інвестицій визначається шляхом приведення до теперішньої вартості очікуваних чистих грошових потоків від здійснення інвестицій та зіставлення сумарної величини цих потоків із собівартістю інвестицій (грошових виплат на придбання інвестиції). Вартість інвестиції визначається за таким алгоритмом:

CF₁ CF₂ CF₃ CFn

C_о = ──── + ──── + ───── + … + ───── – E_o, (5.1)

1 + r (1 + r) ² (1 + r) ³ (1 + r) ⁿ

де С_о – вартість інвестицій; CF – чистий грошовий потік (Cash-flow) від здійснення інвестицій;

E_o – собівартість інвестицій;

r – коефіцієнт, який характеризує ставку дисконтування (r = р/100%; р – ставка дисконтування (ставка дохідності за найкращою (або середньою) з альтернативних можливостей вкладення коштів на ринку; складається з двох компонентів: фіксованої ставки за безризиковими вкладеннями та середньоринкової премії за ризик);

n – період, протягом якого кошти вкладаються у фінансові інвестиції (кількість інтервалів, за які нараховуються доходи).

Керуючись критерієм прибутковості, рішення щодо інвестиційних вкладень може бути прийняте, якщо вартість інвестиції є не менше нуля (С_о > 0). Тоді рентабельність інвестицій дорівнюватиме або перевищуватиме ставку рентабельності за альтернативними вкладеннями на ринку. При наявності багатьох альтернативних вкладень перевага надається тому фінансовому інструменту, вартість якого є найвищою.

Метод ефективної ставки відсотку застосовується для оцінки фінансових вкладень з фіксованою ставкою дохідності (облігації, привілейовані акції, депозитні сертифікати тощо). При цьому може використовуватись як статистичний, так і динамічний підхід.

За статистичного підходу вигідність інвестицій визначається на основі порівняння ефективної ставки відсотку за кількома альтернативними об’єктами інвестування. Перевага віддається тим інвестиціям, які характеризуються вищою рентабельністю.

Якщо погашення інвестицій здійснюється в кінці періоду і вони придбані з дисконтом, тобто, за ціною, нижчою, ніж ціна погашення, доцільно використати такий алгоритм розрахунку ефективної ставки відсотку (Re):

i - d/n

Re = ──── × 100%, (5.2)

Ke

де d – дисконт, виражений у відсотках (Кн –Ке); і – фіксована відсоткова ставка; Ке – курс емісії (собівартість інвестицій), %; Кн – курс погашення інвестицій, %.

У разі, якщо інвестиції придбані з премією, тобто, за ціною, вищою, ніж ціна їх погашення, то формула набуде такого вигляду:

i + g/n

Re = ──── × 100%, (5.3)

Ke

де g – премія, з якою придбані інвестиції (Ке –Кн).

Недоліком використання цього методу оцінки є те, що він не враховує чинник зміни вартості грошових потоків у часі.

Метод визначення внутрішньої норми прибутковості, IRR при оцінці інвестицій передбачає розрахунок відносного показника – ставки дохідності, за якої вартість інвестицій дорівнює нулю (теперішня вартість усіх грошових видатків на здійснення інвестицій дорівнює теперішній вартості всіх грошових надходжень від цієї інвестиції). Ця ставка відповідає мінімальній ставці рентабельності, за якої пріоритет може надаватися альтернативним вкладенням на ринку.

Згідно цього методу перевага повинна віддаватися тому об’єкту інвестицій, внутрішня норма прибутковості за яким є більшою, ніж середня ставка дохідності за альтернативними вкладеннями на ринку капіталів.

Для розрахунку внутрішньої норми прибутковості у формулу 5.1 замість С_о підставимо нуль, а замість r – коефіцієнт, який характеризує внутрішню ставку дохідності (r_e), оскільки саме за нульової внутрішньої вартості інвестицій їх норма дохідності дорівнює середній ставці дохідності за альтернативними вкладеннями. Методом передбачено, що шукану відсоткову ставку можна розрахувати на основі зіставлення вартості інвестицій за двох пробних варіантів ставок дисконтування (r_e1, r_e2), які підбираються таким чином, що в інтервалі між re1 та re2 вартість інвестиції змінює своє значення з «+» на «-», і навпаки. Отримаємо алгоритм, який рекомендується використовувати для розрахунку внутрішньої норми прибутковості.

r_e2 – r_e1

r_e = r_e1 – C_о1 × ─────, (5.4)

C_о2 – C_о1

де C_о1; C_о2 – внутрішня вартість інвестицій за різних варіантів ставки дисконтування.

Якщо r_e > r, то інвестиції в аналізований об’єкт вигідні.

У практиці фінансового менеджменту в країнах з розвиненими ринковими інституціями даний метод оцінки інвестицій на сьогоднішній день є найуживанішим.

Ризик зміни відсоткових ставок і дюрація

Найважливішим інструментом оцінки ризику зміни відсоткових ставок та його нейтралізації є розрахунок показника дюрації. Дюрація характеризує середньозважений період, протягом якого інвестор може амортизувати собівартість інвестиції, тобто отримати початкову суму фінансових вкладень.

Чим ближче цей показник до планового періоду вкладання коштів, тим меншим є ризик зміни відсоткових ставок. Значення цього показника за облігації з нульовим купоном збігається зі строком їх погашення. У такому разі зміна відсоткових ставок на ринку фактично не впливає на ринковий курс цінних паперів.