 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Педагогічні основи, зміст, методи та форми позакласної та позашкільної роботи з учнями
|
|
Позакласна робота — різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи. Позашкільна робота — освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.Обидва види роботи мають спільні завдання і передбачають застосування переважно однакових засобів, форм і методів виховання. Завдання позакласної та позашкільної роботи — закріплення, збагачення та поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці; розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організація дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширення виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання.Її зміст визначається загальним змістом виховання учнівської молоді, який передбачає розумове, моральне, трудове, естетичне і фізичне виховання.Позакласна та позашкільна робота будується на розглянутих раніше принципах виховання, проте вона має і свої специфічні принципи:Добровільний характер участі в ній. Сприяє тому, що учні можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов повинні ретельно продумувати зміст занять, використовуючи нові, ще не відомі учням факти, форми і методи, які б посилювали їх інтерес.Суспільна спрямованість діяльності учнів. Цей принцип вимагає, щоб зміст роботи гуртків, клубів та інших форм діяльності, відповідав потребам розбудови української держави, відображав досягнення сучасної науки, техніки, культури і мистецтва.Розвиток ініціативи і самодіяльності учнів. У позакласній і позашкільній діяльності слід ураховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них виконував цікаву для себе роботу.Розвиток винахідливості, дитячої технічної, юннатської та художньої творчості. Під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру: створення нових приладів, удосконалення наявних; приділення особливої уваги творчому підходу до справи тощо.Зв'язок з навчальною роботою. Позакласна та позашкільна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи, яка здійснюється на уроках. Так, знання з фізики можуть бути поглиблені й розширені на тематичному вечорі, а з літератури — під час обговорення кінофільму чи спектаклю за літературним твором.Використання ігрових форм, цікавість, емоційність. Реалізація цього принципу потребує широкого використання пізнавальних ігор, ігор з комп'ютерами, демонстрування цікавих дослідів та ін.
82. Особливості роботи позакласних та позашкільних дитячих об’єднань в сучасних умовах. Зміст їх роботи.
Систематичні дослідження проблем позанавчальної роботи у Вітчизняній педагогіці розпочалися у 20-ті рр. XX ст. У педагогічній спадщині П.П. Блонського, Н.К. Крупської, А.С. Макаренка, С.Г. Шацького ґрунтовно розкривається значення позакласної і позашкільної роботи у вирішенні завдань виховання і навчання підростаючого покоління, висвітлюються найважливіші аспекти методики проведення позанавчальної роботи: зміст, організація, форми, методи, планування тощо.Позакласна і позашкільна робота відіграє виключну роль у вирішенні багатьох виховних і навчальних завдань. Педагогічно організовані заняття у вільний час створюють умови для виявлення, задоволення і розвитку інтересів і нахилів кожного учня, для розвитку творчих здібностей школярів. На цій основі порівняно легко вирішуються проблеми профорієнтації учнівської молоді. Заняття різноманітних гуртків: предметних, технічних, молодіжних і спортивних створюють надзвичайно сприятливі умови для індивідуалізації та диференціації навчально—виховного процесу, для досягнення успішне не лише в розумовому розвитку, але також і в моральному, фізичному, трудовому й естетичному вихованні.Спеціальні дослідження свідчать, що позакласні і позашкільні заняття дають можливість успішно розвивати інтелектуальні здібності й особливості учнів (мислення, спостережливість, увагу, пам'ять, уяву), вдосконалювати навички навчальної праці (письма, читання, розв'язування задач, обчислень, алгебраїчних перетворень, вимірювань геометричних і фізичних величин тощо). Тим самим позакласні заняття сприяють досягненню успіху в навчанні школярів.Надзвичайно важлива роль належить позанавчальній роботі в попередженні та подоланні недисциплінованості учнів, правопорушень неповнолітніх.
83. Проблема дисципліни в концепціях авторитарного та „вільного” виховання (К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, Ж.-Ж. Русо)
.Авторитарне виховання - воспитат. концепція, що передбачає підпорядкування вихованця волі вихователя. Пригнічуючи ініціативу й самостійність, А. в. перешкоджає розвитку активності дітей, їх індивідуальності, веде до виникнення конфронтації між вихователем і вихованцями. А. в. переважає в умовах панування авторитарних, тоталітарних форм правління й политий, режиму. Виступу проти А. в. почалися в епоху переходу від середньовіччя до нового часу (див. Відродження). В 18 в. на противагу А. в. Ж. Ж. Руссо висунув концепцію природнього виховання, засновану на ідеї естеств. права людини на волю й вільний розвиток. Елементи А. в. характерні для ряду педагогічних систем. У системі «виховання джентльмена» Дж. Локка А. в. панує доти, поки в дитини не сформована самокоштують, воля. Великі рад. педагоги Н. К. Крупская, С. Т. Шацкий, В. А. Сухомлинский і ін. виступали проти А. в. А С. Макаренко характеризував «авторитет придушення» як «найстрашніший сорт авторитету». Совр. рух педагогів-новаторів протиставляє А. в. педагогіку співробітництва. “Педагогіка вільного виховання“ – одна з найбільш загальних концепцій реформаторської педагогіки. Елементи цієї концепції проникають практично в усі інші педагогічні напрямки. У своїй педагогічній концепції він відкидав сучасну йому освітньо-виховну систему. Замість неї вважав необхідним ввести демократичну систему, яка повинна сприяти виявленню в дитини обдарувань, закладених природою. Виховання буде сприяти розвитку дитини лише в тому випадку, якщо набуде природного, природовідповідного характеру, буде прямо пов’язано з природним розвитком індивіда і спонукатиме його до самостійного набуття особистого досвіду і знань. Отже, центральним пунктом концепції Руссо виступає теорія природного, вільного виховання, де в центрі стоїть особистість дитини. Він вважає, що вільне виховання випливає з природного права кожної людини на свободу
Дата публикования: 2015-04-08; Прочитано: 3610 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
