Оцінювання в педагогічній діяльності педагогів-новаторів. Форми контролю та оцінки знань у зарубіжних шкільних системах

В.О Сухомлинський особливо гостро виступав проти того щоб оцінка була засобом заохоченням. на його думку вона має визначати умінь учнів придавати їм радість. Не слід ловити учнів пізнані треба добиватись щоб вони пізнавали розуміли виконували роботу і потім ставити оцінку. Особливість контролю за Мотоловим В.Ф полягає у реалізації принципу поєднання постійного зовнішнього контролю за кодом засвоєння і його оцінювання із самостійним само освоєнням. Сутність його нововведення полягає у тому що він щоденно перевіряє і оцінює знання учнів за допомогою системи опорних символів різних форм усного опитування (голосне,тихе парне перевірка задач створена класиками) незадовільних оцінок він не ставе і оцінки відповіді на будь-яке питання ставить найпростіше як в наслідок всі учні мають 4 і 5. Своєрідний підхід до проблеми оцінки навчальної роботи це Ш.О Амонашвілівілі. Він відмовився від бальної системи і замінив її змістовою оцінкою розгорнутими характеристиками учнів багатосторонньою оцінкою протягом уроку. Також М.П Щетинін За нової організації навчального процесу - у період занурення (коли один предмет вивчається поспіль кілька днів) учні самі виконують навчально-тренувальну діяльність і контрольну оцінку, У нього практикується виставиння оцінок протягом навчального дня, Про оцінки учні дізнаються після уроку під час щоденного аналізу, такий аналіз стимулює учнів, кожен з них відчуває до себе постійну увагу, може порівнювати свої оцінки з оцінками товаришів!

В.О.Сухомлинський вважав, що оцінка, будучи невід’ємною частиною процесу навчання, є завершальним етапом роботи, винагородою за роботу. Він радив вчителям починати з виставлення відмінних оцінок і не поспішати заносити в журнал незадовільні оцінки учням, які з тих або інших причин не встигли засвоїти навчальний предмет.

Ш.А.Амонашвілі досить яскраво і детально описав всі наслідки використання в школі бальної системи оцінок. Він показав, що ця система призводить до розподілу учбового колективу на яруси. Наприклад, відмінники – це здібні й розумні учні, які є гордістю школи, а трієчники тягнуть клас назад, ганьблять його.Цей розподіл класу несе тяжкі наслідки для емоційного життя школяра, для його соціального і морального становлення. Таким чином, оцінка, покликана умовно виражати рівень знань, умінь та навиків учнів, в дійсності перетворюється в його характеристику в цілому, впливаючи на всі сфери його життя і регулюючи його відносини та спілкування.Ш.А.Амонашвілі запропонував більш радикальне вирішення проблеми оцінки навчальної діяльності учнів. Він зовсім відмовився від бальної системи оцінок і замінив її розгорнутою характеристикою навчання школярів.

У досвіді В.Ф. Шаталова була зроблена спроба досягти “переможного навчання кожного школяра”, а оцінку зробити такою, яка б не вселяла страху. Так, більшість оцінок складали четвірки та п’ятірки. По-перше, це досягалося тим, що учні знали, коли і про що їх запитають; по-друге, оцінка виставлялася за відповідь на саме легке запитання; по-третє, відповіді учнів грунтовно готувалися. А після вивчення кількох тем проводилося загальне опитування по всіх темах.

Цими засобами В.Ф.Шаталов дійсно досяг того, що учні “переможно навчалися”, а на уроках створювалися умови взаєморозуміння, спокою і психічного комфорту. Хоча учні Шаталова досить легко отримували п’ятірки, а те що отримується легко – не ціниться.

В історії розвитку школи відомі такі основні методи контролю знань, умінь та навичок учнів: усна перевірка, письмова, графічна, практична перевірка, тестова перевірка, яка набуває все більшого поширення. На сьогоднішній день досить відомими є також модульний контроль та рейтингова система оцінювання.