Науково-пізнавальних статей

У роботі над нарисами необхідно враховувати своєрідність викладу. Насиченість тексту фактичними даними потребує ширших пояснень, знаходження аналогій, відомих дітям з їх досвіду. Що ж до прийомів в аналізі таких текстів, то в цих випадках бажано дотримуватися тієї форми, яку запропонував автор. Якщо В. Арро запросив читача здійснити похід по місту, то цей прийом слід продовжити і вчителеві, сказавши: «Що ж ми побачили, подорожуючи з автором по місту?» чи «Де ми побували і з чим познайомилися, ходячи з автором статті по місту?» Розмова в такому ключі відкриє вчителеві можливість показати один із способів передачі думок — виклад від імені першої особи множини. Але над яким би різновидом науково-художніх статей не велась робота і які б форми їх опрацювання не застрсовувалися, вимога до їх читання залишається незмінною: уроки ознайомлення з нарисами мають давати учням деяку суму знань, розширити їх світогляд. А цього можна досягти тільки при активній пізнавальній діяльності. Що ж може сприяти організації й успішному проведенню уроку?

Насамперед, урахування змісту матеріалу, щоб правильно обрати форму підготовки дітей до сприймання тексту. В одних випадках достатньо лише підвести учнів до слухання матеріалу, зацікавити їх, а в інших — необхідно роз'яснити, про що йдеться у творі; коли і де події відбувалися, яке значення вони мали в історії і чому ми, сучасні люди, повинні не забувати про них.

У матеріалі «Весна в лісі» письменник О. Копиленко розповідає про те, якими народжуються білченята, зайченята та ін. Тут немає потреби вчителеві своїми словами переказувати його зміст. Мета уроку — ознайомити учнів з одним з цікавих явищ природи. Ця мета досягається прочитуванням тексту, доступного дитячому розумінню. Тому підготовку до сприймання твору можна обмежити лише інформацією про те, що з настанням весни оживає природа, просинаються звірі, які протягом зими спали, народжуються малята у лісових і польових звірків. Про те, якими вони бувають після народження, розказує письменник О. Копилепко.

Інші вимоги пред'являються до етапу уроку, який готує школярів до слухання таких, наприклад, текстів, як «Тарас Шевченко» Д. Красицького. Без роз'яснення того, у яку епоху жип Великий Кобзар, діти не збагнуть, що таке панщина, куди ходив батько Тараса або у яку дорогу він вирушив з «папською хурою», де й застудився. У розповідь про поли кого українського поета слід ввести і незрозумілі учням слова «пан», «панщина», які трапляються у тексті. Поряд з поясненням історичних фактів, зрозумілих молодшим школярам, корисно ознайомити дітей з книгами, картинами поета.

Позитивні результати читання нарисів залежать також і від того, як організовано їх аналіз, точніше, як ведеться розбір і усвідомлення частин розглядуваного матеріалу.

Як правило, кожна стаття містить нові для учнів дані. Вони втілюються в невідомі школярам слова, терміни і вирази. Перша вимога — це якомога точніше давати уявлення про зміст понять, які називаються новими для учнів словами. У нарисі І. Цюпи «Радянська Україна» потребує тлумачення вираз «Сивий Дніпро», який озивається сиренами «ракет». Що це за ракети? Діти не мають уявлення про заграви, які палахкотять «над Запоріжжям, над Азовським морем». Їм належить усвідомити, що йдеться про сяйво доменних печей. Не можна покладатися на те, що школярі без допомоги вчителя розберуться у змісті фрази «З-під землі пливе нагора чорне золото Донбасу — вугілля». Зразок для вчителя, як можна будувати розповіді про не знані учнями речі, дає вміщена в «Читанці» для 2 класу тема матеріалу-загадки під назвою «Який це місяць?». Щоб привести дітей до назви місяця — квітня, автор твору-загадки розкриває його типові риси: розлилися річки, затопили низини та луки; загуркотіли в полі трактори — почалася весняна сівба; цвітуть в'язи, клени; ось-ось буйно розквітнуть садки. Найбільший ефект дає образне тлумачення смислу слів, яке спирається на речі, відомі учням, на дитячий життєвий досвід.

14) Методика позакласного читання

Позакласне читання — складова частина шкільного предмета, що іменується читанням. Це різновид читання, якому поряд з класним читанням відведено окреме місце в системі початкової освіти. Його мета — сформувати в учнів стійку потребу самостійно й осмислено вибирати і систематично читати книги, спираючись на знання й навички, здобуті на уроках навчання грамоти й класного читання. Ця мета продиктована самим життям: «Школярі, які нічого, крім підручника, не читають, дуже поверхово оволодівають знаннями».

Досягти цієї мети можна лише на основі вироблення в школярів позитивного ставлення до читання за власною ініціативою. Щоб допомогти їм у цьому, необхідно в умовах класно-урочних занять регулярно проводити навчальну роботу, яка передбачає втілення таких завдань:

1) систематично знайомити учнів з різноманітною дитячою літературою, її видами, що розкриє перед дитиною сніт книги, допоможе визначити коло читання на даний період;

2) ознайомити дітей з існуючими доступними їхньому піку видами бібліотечно-бібліографічної допомоги, що дасть можливість самостійно відповідно до власних уподобань знайти потрібну книжку;

3) навчити їх вибирати дитячу книгу, тобто ще до читання книжки скласти уявлення про тематику, зміст, призначення дитячого видання.

Завдання вчителя — залучити учня до читання дитячих книг в усьому тематичному і жанровому обсязі, доступному дитячому віку. При цьому не можна забувати також і про нахили й інтереси дітей, задоволення яких вони знайдуть у дитячих книгах. Відповідно до цього класовод рекомендує учням тематику книг з урахуванням можливостей і уподобань школярів. З кожним роком тематика творів розширюється. Наприклад, на початковому етапі пропонуються твори про В. І. Леніна, у подальшому — оповідання про його соратників. Паралельно триває розширення знайомства з творами різних жанрів. Спочатку доцільно заохочувати учнів до читання художніх творів, потім припустимо рекомендувати літературу наукову, фантастичну, тобто таку, яка не вводиться до класного читання.

Піклуючись про сформування в школярів стійкого інтересу до книги, вчитель не може випускати з поля зору важливу дидактичну вимогу — враховувати в навчанні індивідуальні особливості дітей. Не всі вони мають одна копни ступінь підготовки до самостійного читання: володіють неоднаковою технікою читання і відрізняють-«II загальним рівнем. Тому вчителеві доведеться оці-пюна ги їх відповіді й участь в обговоренні не за кількістю прочитаного і не за тим, яку саме книжку (товсту чи тонку) прочитав учень, а за старанністю ди-іііпіі Позитивно відрізняти слід сам факт проявленого умнем Інтересу до книги.

У свою чергу, позакласне читання сприяє ефективному виконанню завдань класного читання. Маючи змогу у системі позакласного читання читати те, що їх цікавить, чим вони захоплюються, діти підвищують інтерес не тільки до читання взагалі, а й до уроків класного читання. Розширення читацького кругозору дозволяє вчителеві вводити до класного читання елементи зіставлення, порівняння, узагальнення, що збагачує методику проведення уроків класного читання.

Проте тематично методика не рекомендує «прив'язувати» позакласне читання до класного. Це, однак, не означає, що вчителеві взагалі не дозволяється пов'язувати тематику позакласного читання з класним, наприклад, порекомендувати учням ознайомитися з творами того письменника, оповідання чи вірші якого опрацьовуються в програмі класного читання. Відомо, що вчителі рекомендують школярам дібрати для позакласного читання казки різних народів чи казки про тварин, коли на уроках класного читання триває вивчення казки. Корисною для дітей може стати порада вчителя прочитати поезії Т. Г. Шевченка в той час, як на уроках класного читання діти опрацьовують його творчість.