Структуралізм як дослідницький метод у літ-стві

сформ. у ХХ ст. в результаті кризи генетичних методів;

споріднений з російським формалізмом: літературний твір є мовним висловлюванням;

Структуралізм – це інтелектуальний рух, започаткований у Франції 1950-х рр. дослідженнями антрополога Клода Леві-Строрсса та літ. критика Ролана Барта. Переконання: не можна зрозуміти річ відокремлено – її слід розглядати у контексті більших структур, частинами яких вона є. Тож структуралістському підходу до л-ри притаманний постійний рух від інтерпретації окремих текстів до розуміння більших абстрактних структур, які їх вміщують, рух від часткового до загального. Ширшу структуру можна знайти навіть у цілому корпусі текстів автора, чи в жанровій традиції писати на певну тему, чи в уявленні ряду глибинних базових опозицій. Структуралісти аналізують переважно прозові твори, пов’язуючи текст з окремими, більше місткими структурами: 1) умовностями певного л-рного жанру; 2) множиною інтертекстуальних зв’язків; 3) універсальною моделлю базових оповідних структур; 4) поняттям про оповідь як комплекс періодично повторюваних моделей чи мотивів.

Таким чином, для структуралістів кожен твір – це приклад конкретного жанру, а жанр та приклад відносяться один до одного, як вимовлене речення відноситься до англ. мови як структури з усіма її правилами, умовностями тощо. Структуралізм (в літературознавстві) розглядав літературу як комунікативний акт з установкою на вираз, зосереджувався на функціональних залежностях між елементами художнього твору, що виступав в якості такого ієрархічно організованого системного цілого, внутрішні зв'язки якого можуть бути зведені до двійковими (бінарним) відносинам, 1960-і рр.. ознаменувалися проникненням в літературознавство понять і прийомів інформації теорії, математичної логіки, імовірнісних і теоретико-множинних методів.

4 аспекти вивчення структуралістами літ-ри:

1) Якобсон та ін.. пробують побудувати опис структур літ-ри;

2) розвиток «наратології»

3) дослідження кодів, створених попередніми літерат. творами

4) дослідження ролі читача