Основні літературознавчі ідеї Бахтіна

Михайло Бахтін – рос. Літературознавець і теоретик

Його важко зарахувати до конкретного напрямку чи школи, розпочинав у школі рос.формалістів, в пізніх роботах – ідеї семіотики та структуралізму. На нього вплинули феноменологічні і марксистські ідеї.

1) Ідея поліфонічності (як основної засади жанру великої прози); роман – розмаїття інд.голосів, що художньо організовані в текст.

2) Концепція діалогічності і двоголосся. Двоголосся – характерн. Всякому мовленню,бо мова – суспільне явище; це важливий елемент б-якого прозового твору.

Одноголосі висловлювання, Двоголосі висловлювання

Нема «слідів цитувань», напр..професійна моваВиділяє пасивні і активні.

Пасивний – автор дозволяє звучати ін..голосу, але контролює

його; активне – «здатність бачити збоку»

3) Ідея хронотопу – час+простір=основні координати худ.картини світу

4) Ідея карнавалізації

Однією із ранніх теоретичних ідей Бахтіна була ідея поліфонічности як основної засади жанру великої прози. За Бахтіним, роман — це мовленнєве розмаїття різних соціяльних груп (іноді навіть мовне розмаїття), розмаїття інди­відуальних голосів, які художньо організовані в тексті. Така ідея Бахтіна дала поштовх розвиткові теорії нарації, представники якої розгляда-ють текст як вільну гру різних дискурсів.

Друга важлива концепція Бахтіна - це концепція діялогічності і дв оголосся. Термін двоголосся російський літературознавець розумів у двох значеннях. По-перше, двоголосся - це характеристика всякого мовлення, бо мова е суспільним феноменом і не може бути нейтраль­ною і позбавленою інтенціиного характеру. По-друге, двоголосся - це важливий елемент будь-якого прозового твору і дискурсу, бо на кожно­му слові залишаються сліди«маркери» чиєїсь сказаности. У своїх текстах Бахтін розрізняє одноголосі (монологічні) та двоголосі (діа­логічні) висловлювання. Бахтін виокремлює активні та пасивні двоголосі висловлювання і надає перевагу активним. У пасивному варіянті двоголосся автор дозволяє звучання іншого голосу, але увесь час контролює його.