Вимова приголосних

1. Специфічною рисою української мови є тверда вимова губних приголосних в кінці слова: любов, дуб, степ, вісім, верф.

2. Сонорний [в] в кінці слова і складу ніколи не уподібнюється до глухого [ф]: лавка, кров. Він наближається до у нескладотворчого.

3. Дзвінкіприголосні в кінці складу і в кінці слова ніколи не оглушуються:

Виняток:

а) [г] у словах кігті, нігті, легко, вогко дьогтю, Дігтяр уподібнюється до глухого [х];

б) [з] у префіксах перед наступним глухим уподібнюється до парного глухого [с]: безпека, розчин, зчіпити.

4. Глухі приголосні перед наступним дзвінким уподібнюються до парних їм дзвінких: молотьба, просьба, вокзал.

5. Приголосні африкати [дж], [дз] вимовляються як один звук коли належать до однієї значущої частини слова: дзвін, дзеркало.

Африката [дж] вимовляється:

а) на почаку слів перед голосним: джерело, джура, джміль;

б)у середині основ слів: бджола;

в)у дієслівних основах перед закінченням 1-ої особи однини: саджу, воджу, раджу; перед суфіксами –а, -у(ва): виряджати, присуджувати;

г)перед суфіксом –ен- у пасивних дієприкметниках та – енн(я) у віддіє­слівних іменниках: нагороджений, відрядження;

д) у деяких словах іншомовного походження: джем, джоуль, джигіт.

1. Шиплячі ж,ч,ш у сучасній українській літературній мові, як правило, вимов­ляються твердо: ніч, чомусь, чисто, широко, біжать.

Пом’якшуються шиплячі лише подвоєні в іменниках середнього роду: збіжжя, піддашшя, ніччю.

Дотримання мовцями правил літературної вимови – це показник загальної культури людини й суспільства в цілому.

Кодексом орфоепічних норм служить «Орфоепічний словник».

Питання для самоперевірки

1. Що таке орфографія?

2. Які орфограми ви знаєте?

3. В якій формі в українській мові стоїть звертання?

4. Назвіть правила правопису російських прізвищ українською мовою.

5. Які суфікси вживаються при творенні чоловічих імен по батькові?

6. Які суфікси вживаються при творенні жіночих імен по батькові?

7. Що таке орфоепія?

8. Які ви знаєте особливості вимови приголосних?

9. За чим можна перевірити орфоепічні норми?

Література

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991. – 254 с.

2. Антисуржик / За ред. О.Сербенської. – Львів: Світ, 1994. – 149 с.

3. Культура ділового мовлення: Практикум. – Чернівці: Рута, 1997. – 168 с.

4. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 496 с.

5. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 302 с.

6. Коваль А.П. Культура ділового спілкування: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1992. – 280 с.

7. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Підручник / Вид. 3-тє, доп. і перероб. – К.: Атіка, 2007. – 592 с.