Чергування приголосних

Іноді при змінюванні або творенні нових слів замість одного звука з’являється інший, тобто відбувається чергування приголосних.

І. Найпоширеніші такі чергування приголосних при словозміні:

а) кінцеві основи

г – ж – з (нога – ніжка – на нозі,

книга – книжка – у книзі),

к – ч – ц (рука – ручка – у руці,

крига – крижина – на кризі),

х – ш – с (вухо – вушко – у вусі, сухий - суша).

б) У дієслівних основах чергуються, крім того, ще такі приголосні:

д – дж (ходити – ходжу, водити - воджу),

т – ч (летіти – лечу, хотіти - хочу),

зд – ждж (їздити – їжджу, гніздитися - гніжджуся),

зк – жч (брязкати – бряжчати),

ст – щ (пустити – пущу, мастити - мащу),

ск – щ (тріскати – тріщати, пискнути - пищати).

ІІ. Найпоширеніші такі чергування приголосних при словотворі:

1) перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) змінюються приголосні:

г, ж, з + -ськ(ств) -зьк(зтв):

Рига – ризький, Париж – паризький, француз – французький,

к, ч, ц + -ськ (ств) -цьк (цтв):

ткач – ткацький, німець – німецький, дивак –дивацький,

х, ш, с + -ськ (ств) -ськ (ств):

латиш – латиський, чех –чеський, прус – пруський.

При утворенні нових суфіксів приголосні г, ж, з, к, ч, ц, х, ш, с спрощуються.

Винятки: казахський, тюркський, баскськийта ін.

УВАГА! Мекка – меккський, Ясси – ясський,

Яффа - яффський, Ніцца – ніццький.

2) При творенні іменників за допомогою суфікса -ин(а) відбуваються такі зміни:

а) буквосполучення -цьк- змінюється на -чч-:

дрогобицький – Дрогобиччина, німецький – Німеччина.

Виняток: галицький – Галичина.

б) буквосполучення -ськ-, -ск-, -сок- змінюються на -щ-:

львівський – Львівщина, пісок – піщина, віск – вощина.

3) При творенні іменників та прикметників за допомогою суфікса - ан- сполучення приголосних -ск-, -шк- змінюються на -щ-:

віск – вощаний, дошка – дощаний.

4) При творенні форми вищого ступеня порівняння прикметників та прислівників за допомогою суфікса -ш- приголосні г, ж, з змінюються на жч, а с – на шч ( що графічно передається буквою щ):

дорогий – дорожчий, дорожче; близький – ближчий, ближче;

дужий – дужчий, дужче, високий – вищий, вище.

Винятки: легкий – легший, легше;

довгий – довший, довше.

Правопис префіксів

1. Перед приголосними (глухими і дзвінкими) та голосними вживається префікс з-:

зшити, зчепити, зробити, зцілити, загітувати, знести, збити.

Префікс з- переходить у с- перед приголосними к, п, т, ф, х (кафе “Птах”):

скинути, спитати, схвалити, сфотографувати, стишити.

Якщо корінь слова починається двома і більше приголосними, то вживається префікс зі-:

зіграти, зірвати, зігнути, зіпсувати, зімліти, зітліти.

Префікс зу- є у декількох словах:

зустріч, зупинка, зусилля.

2. У префіксах роз-, без-, воз-, через- завжди пишеться буква з:

безтактний, возвеличити, розстріл, безшумний, розміняти, черезплічник.

3. Префікси пре-, при-, прі- розрізняються за значенням:

а) префікс пре- вживається для вираження найвищого ступеня (його можна замінити словом “дуже”):

премудрий, прекрасний. предобрий, претихий;

б) префікс при- означає приближення, приєднання і неповноту дії:

прибігти, прибути, пришивати, присісти, пригоріти,приклеїти;

в) префікс прі- вживається у трьох словах:

прізвище, прізвисько, прірва.

4. У префіксах від-, під-, над-, об-, між- кінцевий приголосний не змінюється:

відтягти, підпиляти, обстеження, міжсоюзний, надходження.