Аудиторна робота. Завдання 1. Наведіть приклади нових термінів, що появилися в останні роки в науках, що стосуються вашої спеціальності

Завдання 1. Наведіть приклади нових термінів, що появилися в останні роки в науках, що стосуються вашої спеціальності, і поясніть причини появи нових термінів.

Завдання 2. Побудуйте речення, з яких можна б чітко з'ясувати для себе значення слів:

принтер, факс, аудіоцентр, дилер, менеджер, саміт, монітор, моніторинг.

Завдання 3. Перепишіть слова-терміни, надпишіть галузь знань, у якій термін вживається, підкресліть терміни свого фаху, усно поясніть їх значення. Незнайомі слова з'ясуйте за тлумачними словниками.

Психоаналіз, пропедевтика, ідеалізація, фальшивити, інтроспекція, інтерлінгвістика, кон'юнкція, перцепція, суфікс, ферментація, лактація, методика, фініш, узагальнення, натуралізм, диктатура, формування, форсувати, алгоритм, акварель, фосфоресценція, алітерація, кореляція, фракціонування, графема, глосематика, анафора, ареал, верлібр, акут, концентрація, гімн, акцент, іронія, акузатив, перипетія, помпезність, просодія, сольфеджіо, шарада, стакато, статор, типізація, хіазм, лютеранство, хіміотерапія, ейдетизм, естет, автореферат, амортизація, алгол, апеляція, позивач, електроліз, декаданс, диктор, етнологія, матриця, парафраза, феєрія, фальц, спіраль, тамбурин, цедра, юрисдикція, шурф, старт, якобинці, гальванізація, офсайд, урбанізм, постскриптум, масив, гектограф, віварій, вокабула, паралель, широта, діагональ, синус, бал.

Завдання 4. Випишіть з попередньої вправи терміни вашого фаху. До слів, які мають український відповідник, подайте цей відповідник.

Завдання 5. Доберіть синоніми до поданих слів.

Абсолютний, авторитетний, базар, безкоштовний, витрата, громада, дебати, етикет, заява, заповіт, закон, контракт, ліцензія, нелегальний, офіційний, плата, рецензія, професія, скарга, угода, фінанси, юридичний, юстиція.

Тема: Типи термінологічних словників

Термінологічний словник – один із різновидів лінгвістичного словника, у якому подано термінологію галузі (кількох галузей) знань. Теорією і практикою укладання словників займається термінологічна лексикографія. Розроблення загальної класифікації документів є одним із провідних напрямків документознавства, класифікація термінологічних словників розглядається в колі проблематики термінографії.

Метою дослідженняє встановлення видових і типологічних особливостей термінологічних словників, розроблення класифікаційної схеми. Це створить передумови для розроблення методології та конкретних способів укладання спеціальних словників, вироблення науково обґрунтованих принципів відбору спеціальної лексики для певних видів і типів термінологічних словників, а також єдиних засад організації, подання (тлумачення, перекладу, опису) лексичних одиниць у спеціальних словниках для створення оптимальних умов користування ними.

Теорію класифікації словників розроблено у працях відомих мовознавців Л. В. Щерби, А. М. Цивіна, С. В. Гриньова, Л. О. Симоненко, О. О. Тараненка, В. В. Дубічинського, документознавців Н. М. Кушнаренко, С. Г. Кулешова, Г. М. Швецової-Водки.

Класифікування документів – процес впорядкування та розподілу документів за класами з метою відобразити відношення між ними і складати класифікаційні схеми. Класифікація документів – система їх підпорядкування, яку використовують як засіб установлення зв’язків між класами документів. Класифікація словників – практичний систематизований опис словників та їхніх жанрів, що склалися історично в тій чи тій національній лексикографічній традиції. Класифікація є ефективним способом систематизації знань, а також презентації особливостей, важливих ознак та характеристик досліджуваного об’єкта. Розв’язання проблеми класифікації словників сприятиме виробленню єдиної методології укладання (тематичний обсяг, реєстр, форма, призначення, функції словника) для кожного виду і типу словників.

Для проведення класифікування словників необхідно дотримуватися таких вимог: непересічності ділень (таке саме ділення треба виконувати за однаковою ознакою); співрозмірності ділень (ділення має бути вичерпним, повним; ділення не має бути ні недостатнім, ні надлишковим); взаємного вилучення ділень (члени ділення одного ряду мають взаємно вилучати один одного); неперервності ділень (члени ділення мають чітко відтворювати структуру понять, бути найближчими до поняття, не перестрибуючи з одного підкласу в інший). Класифікування документів передбачає проведення багатоступеневого, ієрархічного й дихотомного ділення їх на види, підвиди, різновиди.

Класифікація має ієрархічну будову, яка передбачає розміщення документів у порядку від вищого до нижчого.

Класифікації притаманна дихотомія, тобто послідовне ділення документів одного роду на два протилежні види, підвиди, різновиди.

Сутність видової й типологічної класифікації словників полягає у диференціації об’єктів вивчення за певними визначальними ознаками. Видову й типологічну класифікаційні схеми створюють на основі різних логічних процесів. Якщо в основу видової класифікації покладено диференціацію ознак, то в основу типологізації – їх інтеграцію. Класифікацію словників здійснюють за різними ознаками, які визначають певний аспект аналізу документів. Кожен аспект аналізу – фасет класифікації – об’єднує певну сукупність видів документів, які мають певні ознаки. В основі кожної класифікаційної схеми лежить одна диференційна ознака:

співвідношення лівої і правої частин словника;

спосіб розміщення,

склад та характер відбору реєстрового словникового ряду;

об’єкт відображення;

відображення історичних процесів;

мета і призначення словника.

Класифікація термінологічних словників пов’язана з їхніми структурними особливостями та функціями.

Об’єктом дослідження були українські термінологічні словники, опубліковані в 1948–2002 рр. Упродовж 1948–1989 рр. із найрізноманітніших галузей знань вийшло в світ понад 100 словників з українським реєстром термінів, у 1990–2001 рр. – 550 українських термінологічних словників, енциклопедій, довідників. Високий рівень динамічності термінологічної лексикографії, видова розгалуженість українських термінологічних словників, починаючи з 90-х років, створили передумови для проведення видової й типологічної класифікації словників.

Таблиця 2

Видова класифікація термінологічних словників передбачає строгий поділ документів за законами логіки: єдність ознак, співрозмірність членів ділення, їх взаємовилучення, неперервність ділення. Перший з них – найважливіший і вимагає, щоб весь обсяг поняття словникбуло розділено за однією з ознак. Оскільки в документа таких ознак багато, то обсяг поняття треба ділити за кожним із них. Видова класифікація – це диференціація словників за однією найсуттєвішою ознакою.

Цю сукупність словників групують у вид. В основу видової класифікації словників покладено три блоки ознак відповідно до різних характеристик: інформаційного та матеріального складників документа, умов існування документа в зовнішньому середовищі (див. схему). Кожен із блоків є критерієм для побудови класифікаційного ряду за пріоритетними ознаками. Ці ряди утворюють багаторівневу структуру класифікаційної схеми термінологічних словників.

Типологізація пов’язана з групуванням словників на основі їх відповідності певній узагальненій моделі – типу, тобто найсуттєвішим рисам, властивим певній групі документів.

Типологія словників – належність документа до певного типу за сукупністю ознак. Найсуттєвіші типоутворювальні ознаки для класифікації словників визначають за їхнім цільовим і читацьким призначенням. У системі типологічної класифікації термінологічні словники належать до довідкових документів, оскільки містять короткі відомості наукового або прикладного змісту, викладені, оформлені й розміщені в порядку, зручному для їх швидкого знаходження. Характеризуються високим ступенем узагальнення інформації шляхом стислого викладу відомостей у вигляді готових висновків.

Водночас інтеграція ознак, властивих термінологічним словникам, зумовлює значно ширше їхнє функційне призначення і використання. Це дає підстави визначати їх належність не тільки до довідкових документів, але й інших типів. Термінологічні словники можна класифікувати як наукові документи, оскільки вони містять результати теоретичних або експериментальних досліджень у вигляді наукових понять та їх номінативних одиниць. Головною їхньою функцією є документне забезпечення науковою довідковою інформацією різних сфер діяльності суспільства: науки, виробництва, освіти, культури, управління. Певну частину термінологічних словників можна класифікувати як науково-популярні документи, оскільки вони містять відомості про теоретичні або експериментальні дослідження в галузі науки, культури, техніки у формі, доступній читачеві-неспеціалісту. Їх цільове призначення як науково-популярних видань полягає в розповсюдженні й популяризації наукових та інших спеціальних знань у сфері науки, техніки, виробництва, зокрема їх історії. Вони містять відомості наукового або прикладного характеру, але не у всьому обсязі, а тільки у вигляді основних понять, знання яких необхідне суспільству загалом. Такі словники містять популярний виклад в систематизованому вигляді змісту лексичних одиниць певної галузі знання. Вони забезпечують орієнтацію неспеціалістів в поняттєвому апараті галузі знання. Передусім до них належать ілюстративні термінологічні словники. Частину термінологічних словників можна класифікувати як виробничі документи, призначені для використання на виробництві та в інших сферах практичної діяльності, що містять матеріали прикладного характеру, розраховані на фахівців різної кваліфікації. Їх цільове призначення полягає в забезпеченні довідковою інформацією всіх сфер практичної діяльності, зокрема виробництва. З’являється новий різновид лексикографічних праць – термінологічні словники як навчальні посібники для забезпечення навчального процесу. До навчальних належать словники, які відображають термінологію певної навчальної спеціальності чи ще обмеженішої тематики – курсу. Виходять словники, які відображають поняттєво термінологічний апарат певної наукової теорії. Цей різновид словників, як правило, розвивають вищі навчальні заклади для забезпечення навчального процесу.

Термінологічні словники, особливо тлумачні та тлумачно-перекладні, використовують у навчальному процесі як довідкову базу. Термінологічні словники, відображаючи лексику спеціальної сфери, мають чітко окреслене функційне призначення – відображати поняттєво-термінологічний апарат різних галузей науки й техніки та забезпечувати наукову, навчальну, виробничу діяльність. Це зумовлює критерії відбору термінологічного матеріалу за читацькою адресою. Термінологічні лексикографічні праці призначено широким коламнауковців, викладачів, студентів усіх спеціальностей або певної спеціальності, аспірантів, слухачів підготовчих відділень, слухачів системи підвищення кваліфікації, учнів, науково-технічних працівників. Однак існують словники, які виникли як наслідок спостереження за професійною лексикою окремих категорій фахівців чи угруповань мовців. Запропоновані диференційні ознаки є найсуттєвішими для поділу термінологічних словників, а репрезентована класифікаційна система охоплює найрізноманітніші типи словників. Кількість диференційних ознак можна збільшити з появою нових типів термінологічних словників.

Класифікація документів створює основу для подальшої диференціації документів, дозволяє встановити специфіку кожного виду й типу документа, допомагає орієнтуватися в документній інформації та ефективно її використовувати.

Тема: Точність і доречність мовлення. Складні

випадки слововживання. Пароніми та омоніми. Вибір синонімів.

План

1. Багатозначні слова та контекст.

2. Пароніми та омоніми у професійному мовленні.

3. Синонімічний вибір слова.

1. Багатозначні слова та контекст

Лексичне значення слова хоч і стійке, проте не лишається абсолютно незмінним. Згодом слово може змінити значення, набути нового.

У мові є слова, зміст яких зводиться до називання якогось одного поняття, ознаки чи явища дійсності. Такі слова, що мають лише одне значення, називаються однозначними. Однак, у кожній мові є слова, які мають кілька значень. Здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією (гр. слово – багато, знак). Багатозначність закладена в самій природі слова, що узагальнює певну ознаку, яка може бути властива також іншим предметам чи явищам. Наприклад, слово дзвоник це і „1. Невеличкий предмет у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішено ударник, серце”, і „2. Прилад для подавання звукових сигналів, що нагадують звуки цього предмета (електричний дзвоник)”, і „3. Самі звукові сигнали, певні характерні звуки”, і „4. Рослина з кольоровими квітками, що своєю формою нагадують маленькі дзвони”. Як видно з наведеного прикладу, слово фактично завжди узагальнює не одну, а кілька важливих ознак предмета або явища, у цьому разі його призначення – видавати звуки і його форму, а це ще збільшує можливість і навіть неминучість багатозначності.

Багатозначність слів здебільшого не заважає взаєморозумінню між людьми, оскільки слова при мовному спілкуванні завжди виступають у мовленні в певному контексті, в словесному оточенні і в конкретній мовленнєвій ситуації. Треба, однак, добре знати і розуміти значення слів, щоб належно користуватися ними, бо неправильно вжите слово може спричинити неясність або й перекручення думки.

2. Пароніми та омоніми у професійному мовленні

Пароніми – слова, а також фразеологічні одиниці й синтаксичні конструкції, подібні за звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся.

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис та вимову потрібного слова. Порівняймо значення паронімів:

Адрес – письмове привітання на честь ювілею тощо. Адреса – напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебування особи або місцезнаходження установи.

Виборний – вживається, коли йдеться про виборну посаду. Виборчий – пов’язане з виборами, з місцем, де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів (виборча кампанія, виборче право, виборчий бюлетень). Виключно – лише, тільки (виключно для співробітників комерційних банків). Винятково – дуже, особливо, надзвичайно (товарна біржа має винятково важливе значення).

Дипломат – посадова особа, яка займається дипломатичною діяльністю. Дипломант – особа, відзначена почесним дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі.

Дипломник – автор дипломної роботи, підготовленої у вищому на- вчальному закладі чи коледжі.

Дільниця – це адміністративно-самостійний об’єкт або виробничий вузол на будівництві, підприємстві, залізниці, шахті (також виборча дільниця). Ділянка – частина якої-небудь поверхні, земельної площі, галузі, сфера діяльності (садова ділянка, дослідна ділянка).

Особистий – який належить певній особі, стосується окремої особи, виражає її індивідуальність (особистий підпис, особисте життя). Особовий – який стосується людини взагалі. Вживається в усталених словосполученнях: особова справа, особовий склад військових загонів, навчальних закладів. У російській мові на позначення цих двох понять є лише один відповідник: „личный”.

Покажчик – напис, стрілка, довідник. Показник – наочне вираження (у цифрах, графічно), наприклад: економічний показник.

Омонімами називають слова, які мають однакове звукове оформлення, але зовсім різні значення. Омоніми утворюються внаслідок випадкового збігу звучання слів (гостра коса і дівоча коса) і внаслідок певного розходження значень багатозначного слова, коли зв’язки між значеннями вже втрачені. Омоніми в мовленні, як і багатозначні слова, виступають звичайно в такому контексті, який не залишає сумнівів щодо їх значення. Тому наявність омонімів у мові здебільшого не викликає труднощів при спілкуванні. Про це свідчить і той факт, що кількість омонімів з розвитком мови не тільки не зменшується, а, навпаки, збільшується. Чимало омонімів виникає у зв’язку із запозиченням слів: бал – „танцювальний вечір” і бал – „оцінка, цифрове позначення” (за походженням – різні слова французької мови).

Розрізняються повні омоніми – слова однієї частини мови, що збігаються в усіх своїх формах (ключ у замку і ключ журавлів) і часткові омоніми, серед яких виділяють:

– омоформи – слова, що збігаються тільки в кількох або одній якійсь формі (найчастіше це слова різних частин мови): рідна мати – мати можливість;

– омофони – різні за значенням слова, що вимовляються однаково, але пишуться по-різному: с онце – сон це; роман – Роман;

– омографи – слова, що пишуться однаково, але вимовляються по-різному: зáмок – замóк, дорóга – дорогá.

3. Синонімічний вибір слова

Синоніми – це слова, а також стійкі словосполучення, що при повній чи частковій відмінності мають тотожні або майже тотожні значення. Наприклад: завірюха, хуртовина, метелиця, віхола, заметіль, хуга, завія, сніговій, сніжниця, хурделиця. Синонімічні засоби мови мають глибоко національний характер. Вони свідчать про самобутність і специфіку мови. Уміле використання їх дозволяє розкрити те або інше поняття в усій його повноті. Однак надмірне на- низування синонімів, не виправдане змістом висловлювання, тільки засмічує мову. Синоніми поділяються на три основні групи:

– лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками (відомий, видатний, славетний, знаменитий);

– стилістичні синоніми – це слова, що відрізняються сти- лістичним і емоційним забарвленням (говорити, мовити, пророчити, верзти);

– абсолютні синоніми – зовсім не відрізняються значенням і в різних контекстах можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство, лінгвістика). Таких синонімів в українській мові небагато.

Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок у професійному мовленні. Часто виникають ускладнення, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові – кілька. Деякі слова відрізняються лише префіксами. Тут треба бути особливо уважними, бо заміна однієї букви може вплинути на значення слова та всього тексту. Запам’ятайте значення слів-синонімів, що часто вживаються в діловому мовленні:

ВІРНО – ПРАВИЛЬНО

У сучасній мовній практиці під впливом російської мови дуже активізувався прислівник вірно у значенні „правильно”. І тому чуємо й читаємо переважно: вірно сказав, вірно розв’язав, вірно відповів. Літературна норма другої половини XX ст. розрізняє вживання слів вірно і правильно. Нормативна сполучуваність вірно любити, а в згаданих вище прикладах треба вживати прислівники правильно, слушно, справедливо. Наприклад: правильно пояснив, слушно зауважив, справедливо довів, правильно розв’язав.

ВОДІЙ – ШОФЕР

Досить часто ці слова вживаються як рівнозначні і взаємозамінні. Можна сказати водій таксі і шофер таксі, водій автомашини і шофер автомашини.

Водій – це загальна офіційна назва людини, що керує тран- спортними засобами, механізмами, агрегатами. За своїм по- ходженням це досить давнє слово: „людина, що вказує шлях кому-небудь”. Водій у сучасній української мові „людина, що пройшла спеціальну підготовку і керує автомобілем, автобусом, тролейбусом, трамваєм”.

Слово шофер – досить недавнє запозичення з французької мови. У сучасній української мові шофер – це назва тільки водія автомобіля, водія професіонала, тобто назва людини за професією. Людину, яка водить тільки власний автомобіль, шофером не називають.

ГОСПІТАЛЬ – ШПИТАЛЬ

Це слова-синоніми, запозичені українською мовою через різні мови-посередники. Перше – через голландську та російську, друге – через німецьку та польську. В українській сучасній мові госпіталь уживається на позначення лікарні для військових і є загальноприйнятим.

Шпиталь – того самого значення, що й госпіталь, має вужчу сферу вживання; воно не вживається в офіційно-діловому мовленні. Ця назва трапляється в художньому стилі. Але кожен із синонімів передбачає і додаткові лексичні значення чи їх відтінки.

ГРУЗОВИК – ВАНТАЖІВКА

Слово вантажівка останнім часом активно вживається у пресі, на радіо й телебаченні. Слово вантажівка є гідним замінником скалькованого з російської мови грузовик. Його рекомендуємо вживати в усіх сферах.

ЖИТЕЛЬ – МЕШКАНЕЦЬ

Поряд зі словом житель (жителі міста, жителі морів) у сучасній української мові помітна тенденція широко вживати синонім мешканець.

Слово мешканець (запозичене з польської) усталилося з назвою особи, яка займає якесь приміщення для житла: мешканці будинку, мешканці квартири. Але останнім часом слово мешканець активізувалося і як назва особи, що живе в певному місці (тобто в значенні „житель”): мешканці Києва, мешканці сільської місцевості. Так можна сказати і про тварин, які населяють певну місцевість: мешканці лісу, мешканці морів, мешканці пустелі.

З ОГЛЯДУ – З ПОГЛЯДУ

З огляду на щось означає „через те, що”, „зважаючи на те, що”. Інше значення передається словами з погляду. Наприклад: з погляду старшого віком. Обидва прийменники надають висловлюванню книжного забарвлення

ЗАМІСНИК – ЗАСТУПНИК

Замісник – посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки, тобто заміщає відсутнього керівника. Заступник – це офіційна назва посади.

КВИТОК – БІЛЕТ

Квиток – вживається у словосполученнях: театральний квиток, залізничний квиток, студентський квиток тощо. Білет – кредитний, банківський, екзаменаційний.

НАСТУПНИЙ – ПОДАЛЬШИЙ

Слово наступний вживається лише з конкретним поняттям: наступна зупинка, наступний тиждень. На означення абстрактного поняття вживається слово подальший: подальше життя, подальша доля.

ОБОПІЛЬНИЙ – ВЗАЄМНИЙ

Слова взаємозамінні, мають значення „спільний для обох сторін”. Характерна сполучуваність: за взаємною і обопільною згодою, обопільне і взаємне бажання, взаємна і обопільна приязнь (допомога). Слово обопільний характерніше для книжних стилів, особливо офіційно-ділового. У складних словах уживається частина взаємо-: взаємовигідний, взаємовиручка, взаємовідносини, взаємовплив.

ПАСХА – ПАСКА – ВЕЛИКДЕНЬ

Ці три слова в значенні „назва релігійного свята Воскресіння Христового” є стилістичними синонімами. Слово пасха (за походженням давньоєврейське) – церковно-книжне, його зустрічаємо в українських перекладах Біблії. Слово пасха є в мові художньої літератури, офіційно-ділової тощо. Слово паска – розмовний синонім до церковного вживання пасха, фонетичний варіант пасхи. У художній літературі, фольклорі слово паска є широковживаним. Проте основна назва свята Воскресіння в українській мові – Великдень (Великий день). Це буквальний переклад відповідної грецької назви. Він має давню традицію вживання в українському фольклорі, художній літературі, у живій народній мові.

Паскою в українській мові ще називають солодкий здобний високий хліб циліндричної форми, що випікається за православним звичаєм до Великодня.

ПОЛОЖЕННЯ – СТАНОВИЩЕ – СТАН

У російській мові на ці слова існують два відповідники

– положение, состояние. Щоб правильно підібрати потрібне слово, визначаємо значення кожного з них. Слово положення вживається у словосполученнях: горизонтальне положення, вертикальне положення. Становище – міжнародне, офіційне; вживається в значенні: знайти вихід з певного становища. Слово стан – у таких словосполученнях: стан економіки, стан фінансів, стан справ.

СПИРАТИСЯ – ОПИРАТИСЯ

Спиратися на знання, досвід, уміння. Опиратися – чинити опір.

СУСПІЛЬНИЙ –ГРОМАДСЬКИЙ

Прикметник суспільний вживається у словосполученнях: суспільна система, праця; с успільне становище, виробництво, буття. Громадський – це обов’язок, порядок, діяч; громадська робота, справа.

ТЕПЕР – ЗАРАЗ – НИНІ – СЬОГОДНІ

Ці слова різні за лексичним значенням. Слово тепер виражає теперішній час. З таким самим значенням вживаються слова нині, сьогодні. Зараз – характеризує момент розмови, тобто цієї миті, цієї хвилини.

У РАМКАХ – У МЕЖАХ

Ці прийменникові сполуки синонімічні й майже завжди взаємозамінні.

Але коли йдеться про місцевість, географічні поняття, треба використовувати прийменник у межах: у межах країни, у межах міста, села, області і т. д. Такі сполуки типові для офіційно-ділового стилю.

Питання для самоперевірки

1. Що таке багатозначні слова?

2. Наведіть приклади багатозначних слів.

3. Наведіть найбільш складні приклади вживання багатозначних слів, омонімів, паронімів, синонімів.

4. Що таке пароніми та омоніми?

5. Що таке синоніми?

Література

1. Волкотруб Г. Й., Венцковський А. М. Українська ділова мова: Практикум. – К., 2004.

2. Головащук С. І. Російсько-український словник сталих словосполучень. – К., 2001.

3. Головащук С. І. Словник-довідник з українського літературного слововживання. – К., 2003.

4. Зубков М. Сучасна українська ділова мова: Підручник. – Х., 2004.

5. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. – К., 2006.

6. Новий російсько-український словник-довідник. – К., 1999.

7. Шевчук С. В. Російсько-український словник ділового мовлення. – К., 2001.

8. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Навч. посібн. – К., 2006.

9. Гринчишин Д., Сербенська О. Словник паронімів української мови. – К., 1986.

10. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. – К., 2004.

11. Караванський С. Російсько-український словник складної лексики. – Л., 2006.

12. Полюга Л. М. Словник синонімів української мови. – К., 2004.