Аудиторна робота. Завдання 1.Змоделюйте (усно) ситуації:

Завдання 1. Змоделюйте (усно) ситуації:

а) приймання відвідувачів (діалог перспективного молодого фахівця, випускника коледжу, який претендує на заміщення вакантної посади, і керівника фірми (роботодавця);

б) ділова телефонна розмова (діалог завідувача відділу підприємства або установи, якого цікавить дата проведення науково-практичного семінару, і працівника управління).

Завдання 2. Прочитайте подані нижче телефонні діалоги. Виправте помилки.

***

- Алло! Це товариство “Альянс”?

- Так.

- Покличте Андрія Петровича.

- Добре.

- Андрій Петрович! Я хочу поздоровити Вас і Ваших колег з Новим роком. Бажаю здоров΄я і щастя, а Вашому товариству – процвітання.

- Щиро дякую. Я теж вітаю Вас. Хай у новому році Ваша фірма порадує Вас новими успіхами.

- Дякую. На все добре!

- До побачення. Ще раз дякую.

- Дякую.

- До побачення.

***

- Алло!

- Слухаю Вас.

- Це з обласної адміністрації телефонують. Петра Івановича можна?

- Його нема.

- Чи не змогли б ви передати йому, що нарада в обласній адміністрації переноситься на 20 листопада?

- Добре, передам.

- Дякую.

- До побачення.

***

- Алло!

- Так, це я.

- Мене звати Іван Шевчук.

- Я радий Вас чути.

- Я теж. Мені необхідно з Вами зустрітися у важливій справі.

- А коли Ви хочете?

- Якщо можна, завтра до обіду.

- До обіду я зайнятий. А після обіду, скажімо, о 15-й Вас влаштовує?

- Так, я зможу. О 15-й я буду у Вас.

- Домовилися.

- Дякую. До зустрічі!

Завдання 3. Уявіть ситуацію: Ви закінчили навчання у коледжі і шукаєте роботу за обраною спеціальністю. У вас з'явилася інформація, що на певному підприємстві є вакантна посада.

Складіть діалог про працевлаштування у відділі кадрів. З чого повинна починатися така бесіда? Які аргументи на користь Вашого обрання на дану посаду Ви наведете? Які документи нададуть ваги Вашим словам?

Завдання 4. Прочитайте текст промови, з’ясуйте, які мовні недоліки в ній є.

Шановний пан гольова!

Прошу всіх до уваги! Я хочу тут сказати слідуюче. Ми всі тут вмісті сидимо вже на протязі чотирьох років. Чотири роки ми вносимо і одобряємо предложення, приймаємо активну участь в розробці законів. Ми єдинодушно одобряємо всі програми уря­ду, хоча вони і не воплощаються в жизнь. Нам тут неплохо. Ми своєчасно ходимо в дві години на обід, систематично получаємо зарплату і гроші за командіровки. Ми всі тут навчилися гарно висказуватися. Але ми бачимо, що наше суспільство перебу­ває в тяжкому положенні. Вже шостий уряд маємо. І в ніякого уряду нічого не получається. Хіба я неправий? Останні дії уряду це лишній раз доказують. Мова йде про систему налогів. Обіщали, обіщали, а віз і нині там. Кому такі налоги можуть понравитися? Нікому. А тому я піднімаю питання про відставку уряду. Я рахую, що його бездіяльність у сфері налогової політики веде, чесно говоря, до підриву економіки, тормозить розвиток соціа­льної сфери. Вона наносить шкод державі. Важко собі предста­вити, але президент це спокійно наблюдає, мір ніяких не при­ймає. Ми повинні всі це добре уяснити і накінець поставити крапку. Державу треба якось спасати. Я лічно требую відстав­ки. Всі должні піти у відставку, так як всі цього заслуговують: і уряд, і гольова Верховної Ради. Да, да...! І ви пан головуючий не улибайтесь і не лишайте мене слова. Ви постоянно порушуєте регламент Слово даєте, кому хочете, а чиї погляди вам не нравляться, тому не даєте, а як дасте, то одра­зу перебиваєте. Я вніс предложення і настоюю на відкритому голосуванні. Нехай люди знають, хто тут за народ дбає, а хто попав сюда случайно.

Умісно нагадати ще про деякі моменти, хоча їх нема у по­вістці денній. Заєць, Іван не мішай говорити. Ти тут по кож­ному вопросу виступаєш і я тобі не мішаю. І ти, Мовчан, мов­чи. Коли ти тут якусь чепуху про государственний язик ніс, то я сидів і мовчав. Тут поповзли про мене брехливі слухи, ніби я вже сім раз був у командіровці за границею. Я вже звик, що мене звинувачують по всякому поводу. Щодо цього мушу дати слідуючу справку. Я в двох словах. Я являюсь членом Коміте­ту у закордонних справах. Комітет уже дав своє заключення. Не виключайте мікрохвон, потому шо....

Позааудиторна пошуково-аналітична робота

Завдання 1. Розмови про працевлаштування можуть вестися і за допомогою телефонного контакту. Складіть телефонний діалог. Поясніть, у чому полягає його відмінність від безпосереднього контакту.

Завдання 2. Продумати ситуацію з елементами рольової гри “Я керівник установи, підприємства, організації. Мої дії” (заздалегідь підготовлені студентами виступи).

Тема: Терміни і термінологія. Професійна

лексика фахівця.

План

1. Терміни та їх місце у діловому мовленні.

2. Виробничо-професійні та науково-технічні професіоналізми.

1. Терміни та їх місце у діловому мовленні

Слово «термін» відоме ще з античних часів. У Середньовіччі слово «термін» означало визначення, позначення. Саме з цим значенням поширилося в Україні уже у 18 столітті.

Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття.

Сукупність термінів окремої галузі науки становить певну термінологію

Термінологія – це розділ лексикології, який вивчає терміни.

Терміни – це слова або словосполучення, які вживаються в досить специ­фічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення і створюються для точного вираження спеціальних понять і предметів. Іншими словами, тер­мін – це слово в особливій функції, і саме в зв’язку з цією функцією термін на­буває великої точності значення, “чистоти” (він позбавлений образних, експре­сивних, суб’єктивно-оцінних відтінків значення).

Основні способи творення термінів:

· зміна значення слова звичайної мови;

· творення неологізмів шляхом словотвору з коренів та інших морфологічних елементів звичайної мови, що часто набирає форми кальок з іноземних мов;

· запозичення з іноземних мов (етранжизми). Переважання перших двох способів пов'язане з тенденцією до пуризму. Для практичних цілей термінологія укладається в галузевих термінологічних словниках.

Терміни створюються засобами власної мови (діловодство), запозичаються (дебет) або “конструюються” з власних і запозичених складників (телетайп, фототелеграма, скорозшивач).

Поява нових термінів, уточнення й кодифікація (закріплення у словнику) вже наявних у мові, ставлять працівника сфери управління перед необхідністю враховувати зміни в мові службової документації, знати вимоги, які до неї ви­суваються.

Усі терміни мають низку характерних ознак до яких належать:

-системність терміна (зв’язок з іншими термінами даної предметної сфери);

-наявність дефініції (визначення) в більшості термінів;

-моносемічність (однозначність) терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;

- стилістична нейтральність;

- відсутність експресії, образності суб’єктивно-оцінних відтінків.

Терміни поділяються на загальновживані (авангард, ідея гіпотеза, формула) та вузькоспеціальні, уживані в певній галузі науки (знаменник, дільник, чисельник).

До термінів ставляться такі вимоги:

1.Термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику, формі (діловодство, а не діловедення, справоведення, ділопроізводство). Проник­нення нестандартних термінів у діловодство пояснюється насамперед обстави­нами складання документа: вони укладаються швидко, часто навіть без чорно­виків, поява їх диктується обставинами, звичайно малосприятливими для три­валого обдумування; не завжди ці папери читаються іншими особами.

Виникнувши таким чином, нестандартний термін поступово поширюється й може навіть перейти в загальнонародний вжиток, засмічуючи мову.

2.Термін повинен вживатися з одним (закріпленим за ним у словнику) зна­ченням (наприклад, циркуляр - це розпорядження, які повинні виконуватися всіма підвідомчими даній організації установами й підприємствами, а це озна-чає, що циркуляр – це лише директивний лист, а не лист будь-якого типу, і таким словом можна називати лише документи цього типу.

3. При користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворен­ня від нього похідних форм: якщо словник або довідник дає лише певні форми, то “утворювати” ще якісь слова для власного вжитку забороняється, наприклад: акт, род. відм. акта (а не акту як у загальновживаному слові), множина – акти; словосполучення акт приймання-здавання, акт ревізії, акт звірки розрахун­ків, акт про надходження товарів; комерційний акт та ін. Від терміна акт можна утворити дієслово (актуват и), пасивну форму дієслова (актуватися), дієприкметник (актований), віддієслівний іменник (актування). Протевжетермін активування належить до іншої галузі (як і активація) і в діловодстві вжитий бути не може.

4. При укладанні документа службова особа повинна звіритися за словни­ком, якщо певний термін викликає у неї сумніви, і не пускати в обіг слів, утво­рених кимось на заміщення наявних у словнику загальнолітературних термінів. Напр.: є терміни позаштатний фонд і несписочний фонд, проте дехто, порушуючи норми літературної мови, вживає неправильний вислів безлюдний фонд.

5. Причиною таких ускладнень часто буває неоднозначне розуміння якогось терміна тим, хто писав листа, і тим, хто його одержав.

Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви – своєрідні етикетки предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви – одиничне.

2. Виробничо-професійні та науково-технічні професіоналізми

Професіоналізми – це слова або вислови, властиві мові певної вузької професійної (рідше - соціальної) групи людей, поставлених в особливі умови життя. Звичайно професіоналізми. називають емоційно забарвлені елементи, що виступають як розмовні синоніми-еквіваленти до стилістично індивідуальної професійної номенклатури чи слів-термінів і часто виходять за межі літературної норми: у водіїв легкова машина підвищеної прохідності має назву бобик, руль – бублик,автокришка – ґума, легковий автомобіль – кінь; у друкарів і журналістів по­милка називається ляп, нижній кінець сторінки,книжки – хвіст; у льотчиків – літак “ Іл - 2” – горбатий, слід, що залишає реактивний літак,- ковбаса-зебра. Такі професіоналізми є метфоризованими словами загального вжитку. Деякі з них з часом вхо­дять у нормативне вживання: двірник – пристрій для очищення вітрового скла – у водіїв; ліхтарик, боковик –підзаголовок, винесенийзаполятексту, удру­карівтаін.

Професіоналізми виникають у двох випадках: коли та чи інша спеціаль­ність або вид занять не має розвиненої термінології (напр.: полювання, рибальство, різні ігри та ін.) або як розмовні неофіційні замінники наявних у цій галузі термінів. Друга група професіоналізмів особливо поширена й досить активно поповнюється (наприклад: карданний пристрій – кардан, транс­плантація – пересадка; отоларинголог – вушник та ін.). Це, як правило, загальнозрозумілі й часто загальновживані слова, які, проте, не належать до літературної мови. З-поміж професіоналізмів можна вирізняти науково - технічні, професійно - виробничі, просторічно - жарґонні.

З професійною лексикою тісно пов’язана спеціальна термінологія окремих галузей науки, техніки, мистецтва тощо. Вони мають певну кількість спільних елементів. Проте між ними є істотні відмінності: у професійній лексиці при детальній диференційованості назв окремих предметів, їх частин та видових понять немає назв для широких категорій однакових чи подібних реалій. А кожна назва за своїм походженням і структурою звичайно ізольована від інших. Тоді як у термінології слова, що означають близькі поняття, становлять утво­рення від однакових коренів. Професіоналізми виникають стихійно на власній мовній основі, а галузеві терміни переважно творяться свідомо, часто з вико­ристанням іншомовних слів та словотворчих засобів.

На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового ви­значення й не становлять цілісної системи. Терміни – абстрактні поняття, а професіоналізми – конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної профе­сії, наприклад:

1.Словатасловосполучення, притаманнімовіморяків:

кок – кухар, камбуз – кухня, кубрик – кімната відпочинку екіпажу, бак – носова частина корабля, чалитися – приставати до берега, ходити в море – плавати, компас, рапорт тощо.

2. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та по­дібних сфер: зняти каму, підбити, прикинути баланс.

3. Назви фіґур вищого пілотажу в льотчиків: штопор, бочка, петля, піке, фюзеляж та ін.

4. Професіоналізми користувачів ПК: мама – материнська плата, клава – клавіатура, скинути інформацію – переписати, вінт – вінчестер (жорсткий диск нагромадження інформації).

5. Професіоналізми музикантів: фанера – фонограма, ремікс – стара мелодія з новою обробкою, розкрутити (пісню, ім’я) – розрекламувати.

На жаль, дехто зі службових осіб, причетних до складання ділової корес­понденції, вважає професійну лексику нормою писемного мовлення, засмічуючи професіоналізмами мову ділових паперів, утруднюючи спілкування й знижуючи загальний рівень мовної культури документів.

Щодо слів стилістично маркованих - термінів, професіоналізмів та інших, то вони можуть мати і номінативну (у науковому та офіційному стилях) функцію, і поєднану з нею художньо-експре­сивну роль. Тому вживати такі слова треба за необхідністю, а не для того, щоб похизуватися неординарністю свого мовлення. Для чого казати дефекти, якщо можна сказати недогляди або вади, недоліки, менеджер замість керівник, прийняти рішення (офіційне) замість вирішити (нейтральне), ампутувати гілку замість відрізати її?

Питання для самоперевірки

1. Що таке загальновживані слова?

2. Що таке термін?

3. Чим відрізняються слова-терміни від загальновживаних слів?

4. Як утворюються слова-терміни ділового стилю?

5. На які види поділяються терміни?

6. Які ви знаєте особливості слів-термінів?

7. Які ви знаєте джерела походження термінів?

8. Що таке професіоналізми?

9. Назвіть професіоналізми свого фаху?

10. Як називається наука, яка вивчає терміни?

Література

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991 – 254 с.

2. Антисуржик / За ред. О.Сербенської. – Львів: Світ, 1994. – 149с.

3. Культура ділового мовлення: Практикум. – Чернівці: Рута, 1997. – 168 с.

4. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2006. – 496 с.

5. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М.Русанівського. – К.: Либідь, 1990. – 302 с.

6. Коваль А.П. Культура ділового спілкування: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1992. – 280 с.

7. Палеха Ю.І. Ділова етика: Навчальний посібник. – 4-е вид. – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2002. – С. 119.

8. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. – Львів: СПОЛОМ, 2001. – С. 98-99.

9. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення: Підручник / Вид. 3-тє, доп. і перероб. – К.: Атіка, 2007. – 592 с.