Правила створення ДМ

За видом змістовної інформації, дидактичні матеріали діляться на графічні та текстові.

Для забезпечення більш ефективного сприйняття графічної інформації, розміщеної на дидактичних матеріалах необхідно дотримуватися наступних правил (мал. 4.2):

Наочність – малюнок не повинен давати можливості різного тлумачення зображення.

Фрагментарність – зображення повинно містити інформацію тільки по одній, логічно закінченій дозі інформації.

Достатні розміри – розміри зображення повинні забезпечувати його ясну видимість із останнього ряду глядачів.

Неприпустимість перевантаження – дидактичний матеріал не повинен бути перевантажений складним деталюванням та поясненнями. У випадку якщо потрібно розмістити велику кількість навчального матеріалу, варто використати кілька дидактичних матеріалів.

Застосування колірної гами – для кращого розходження суміжних деталей, варто використати кілька кольорів.

Висока контрастність – всі лінії зображення повинні бути чіткими та мати достатню товщину. При необхідності тло робиться блідим (на непрозорих носіях) або напівпрозорим (на прозорих носіях).

Повне використання площі – варто підбирати маштаб зображення так, щоб воно було заповнено об'єктами не менш чим на 75% площі.

Мінімум тексту – не слід сполучати малюнок та велику кількість тексту, зображення повинно містити лише необхідний мінімум коротких текстових пояснень.

При створенні дидактичних матеріалів, які містять текст або таблиці керуються наступними правилами:

1. оптимальною кількістю рядків текстової інформації, розташовуваної на дидактичному матеріалі., вважається 6 – 7 рядків утримуючих не більше ніж 7 слів. При створенні дидактичних матеріалів для демонстрації інформації з екрану телеприймача або комп'ютера можна розміщати до 15 рядків тексту;

2. на одному дидактичному матеріалі варто використати не більше 2 стилів накреслення шрифту, рекомендують стилі Arial і Times New Roman оскільки мають чіткі обриси і є найпоширенішими (див. табл. 4.1);

3. при розміщенні таблиць, на одному дидактичному матеріалі варто розміщати тільки одну таблицю або її частину.

2.4.2.3. Порядок створення графічних дидактичних матеріалів

Існує два підходи до створення дидактичних матеріалів, які містять графічну інформацію:

1. Використати готове зображення, що ілюструє навчальний матеріал.

2. Створити власне зображення, ґрунтуючись на тексті навчального матеріалу.

При використанні першого варіанту досить привести наявне зображення у відповідність із вимогами, викладеними в дозі 4.2 даної теми (див. мал. 4.2).

При використанні другого варіанту рекомендується реалізувати наступну послідовність кроків:

Крок 1 Визначається кількість і тип об'єктів на малюнку.

Крок 2 Визначається вид зв'язків між об'єктами.

Крок 3 Визначається компонування об'єктів на малюнку та тема дидактичного матеріалу.

Крок 4 Вибирається колірна гама зображення.

При реалізації кроку 1 проводиться аналіз навчального тексту та визначаються з яких об'єктів складається розроблювальне зображення. Розрізняють наступні типи об'єктів:

– головні – які несуть основне значеннєве навантаження;

– другорядні – які несуть додаткове значеннєве навантаження;

– рівнозначні – які несуть рівне значеннєве навантаження та незалежні одне від одного.

На цьому кроці, так само визначається також зовнішній вигляд об'єктів. Оскільки дана дія залежить від того, хто розроблює, немає рекомендацій з оформлення зовнішнього вигляду об'єктів. Рекомендується використовувати прості, непрямокутні форми фігур, з плавними контурами. При цьому головний об'єкт завжди зображується більше, ніж другорядні.

При реалізації кроку 2 за результатами аналізу навчального тексту визначають відношення між об'єктами. Розрізняють наступні види зв'язку:

– прямий зв'язок – описує безпосередню залежність між об'єктами;

– зв'язок із процесом – описує дію, яку виконує один об'єкт по віднешенню до іншого.

При реалізації кроку 3 виробляється вибір схеми компонування малюнка, з урахуванням національно-психологічних особливостей глядача. Так, наприклад Європейці звикли сприймати інформацію з ліва на право, з верху в низ. Азіати, в основному сприймають інформацію із право на ліво, з верху в низ. Жителі Китаю, Кореї і Японії в основному сприймають інформацію верху в низ і з ліва на право.

З огляду на це можливо наступні варіанти компонування малюнка:

– Від кута – для двох об'єктів (див. мал. 4.3 а), для трьох об'єктів (див. мал. 4.3 б), для групи об'єктів (див. мал. 4.3 в)

– Від центру – для двох об'єктів (див. мал. 4.4 а), для трьох об'єктів (див. мал. 4.4 б), для групи об'єктів (див. мал. 4.5 в).

При розташуванні об'єктів на аркуші треба, також враховувати значеннєву та не значеннєву зони (поля).Вони повинні становити 5 - 8 % від загальної площі аркуша (див. мал.4.5).

Тема дидактичного матеріалу повинна звучати коротко, лаконічно та відбивати основний зміст зображення. Незалежно від схеми компонування, тема завжди розташовується у верхній середній частині дидактичного матеріалу.

При реалізації кроку 4 проводиться вибір кольорів об'єктів, написів і тла дидактичного матеріалу, з урахуванням сполучуванності кольорів.

Найбільш гармонічними сполученнями кольорів вважаються:

Жовтий - пурпурно-фіолетовий;

Синій - жовтогарячий;

Пурпурний - зелений.

Взаємно підвищують виразність кольорів наступні тріади:

Червоно-синьо-жовтий;

Оранжево-фіолетово-зелений.

При виборі колірного оформлення тла дидактичного матеріалу враховують сприятливі для очей сполучення кольори тла та кольори об'єктів:

Чорні, сині або зелені об'єкти на білому тлі;

Чорні об'єкти на жовтому тлі;

Зелені об'єкти на червоному тлі;

Червоні об'єкти на зеленому тлі.

При цьому рекомендується уникати використання червоних кольорів, оскільки він позначає безумовну увагу.

При виборі колірного оформлення тексту на дидактичному матеріалу враховують вплив на чіткість зображення кольори тексту й кольори об'єктів:

Чорні букви на білому тлі;

Білі букви на чорному тлі;

Чорні букви на жовтому тлі;

Жовті букви на синьому тлі;

Зелені букви на білому тлі;

Сині букви на білому тлі;

Червоні букви на білому тлі;

Червоні букви на жовтому тлі;

Зелені букви на червоному тлі;

Червоні букви на зеленому тлі;

Жовтогарячі букви на білому тлі.

Слід зазначити, що вибір колірної гами дидактичного матеріалу багато в чому залежить від індивідуальних особливостей того, хто його розробляє. Основну увагу варто звернути на те, що:

головні об'єкти виділяються більш контрастними кольором стосовно другорядного;

другорядні об'єкти повинні зображуватися одним кольорами, оскільки вони рівнозначними по відношенню один до одного;

стрілки зв'язків рекомендується зображувати кольорами перехідними від кольорів головного об'єкту до кольорів другорядних об'єктів.

Оскільки важко визначити перехідність кольорів, при виготовленні дидактичних матеріалів з використанням ПК рекомендується використання градієнтної заливки.

Наприклад

Необхідно зобразити висловлення «Графопроектор призначений для роботи з великоформатними носіями інформації».

Реалізуємо крок 1

Виходячи з тексту висловлення маємо два об'єкти; головний - графопроектор, другорядний - великоформатні носії інформації.

Застосуємо наступні форми фігур для об'єктів.

Реалізуємо крок 2

Між об'єктами існує зв'язок із процесом, процес - робота.

Реалізуємо крок 3

Вибираємо компонування «Від кута» для двох об'єктів.

Темою даного дидактичного матеріалу буде «Призначення графопроектора».

Реалізуємо крок 4

Виходячи з матеріалу викладеного в дозі 4.3 вибираємо наступну колірну гаму:

Головний об'єкт - синій, прозорістю 10% текст - жовтий, прозорістю 0%;

Другорядний - жовтий, прозорістю 0% текст - чорний, прозорістю 0%;

Стрілка зв'язку - блідно-зелений, прозорістю 0% текст - жовтогарячий, прозорістю 0%.

Текст теми - вишневий, прозорістю 0%

Отримаємо наступний дидактичний матеріал.

2.4.2.4. Основні параметри екранних зображень.

При експлуатації ЗСП, а так само розробці ДМ для них варто враховувати основні параметри екранних зображень.

По своїй природі ці параметри розділяють на нормативні – параметри регульовані нормами ДЕРЖСТАНДАРТУ і розрахункові – параметри обумовлені виходячи із заданих умов експлуатації ЗСП.

Залежно від співвідношення чисельних значень цих параметрів визначається придатність обраного ЗСП у заданих умовах експлуатації.

До нормативних параметрів екранних зображень відносять наступні величини (Фоліо 7):

1) Нормативна величина ширини екранного зображення (Ш_н);

Визначається за формулою:

(4.1)

де L – зорова частина аудиторії (відстань від екрану до останнього ряду глядачів).

Нормативна величина висоти екранного зображення(Н_н);

Визначається за формулою:

(4.2)

Нормативна величина корисного світлового потоку проектора (Ф_н):

Визначається за формулою:

(4.3)

де В_н – нормативна яскравість екранного зображення, яка дорівнює:

для незатемненого приміщення, що має на робочих місцях студентів освітленість не менш 20 лк (люкс), В_н = 300 асб (апостильб);

для затемненого приміщення В_н =150 асб.

 коефіцієнт відбиття екранного зображення, відповідно дорівнює:

0.7 – 0.8 для дифузійних екранів;

0.6 – 0.75 для направленно-відбивних екранів.

При проведенні розрахунків рекомендується брати ρ = 0,75

Для ясного бачення символу на екрані, крейдовій дошці, плакаті й т.п. носіях інформації нормативна величина висоти символу (Н_н) визначається за формулою:

(4.4)

Товщина лінії для символу приймається рівної 0.125٭Н_не.

УВАГА! На 1 м зорової частини довжини аудиторії (L) повинно доводитися не менш 3 мм. висоти символу (Н_не).

Нормативна величина висоти символу на дидактичному матеріалі визначається за формулою:

(4.5)

де f – величина фокусної відстані об'єктиву проектора;

l - відстань від екрану до проектора.

Товщина лінії для символу на ДМ становить 0.125*h_{н.дм .}

При створенні дидактичних матеріалів за допомогою ПК варто враховувати співвідношення розмірів шрифту в пунктах (ПТ) і в міліметрах наведені в таблиці 4.1

Таблиця 4.1 Співвідношення розмірів шрифтів

Arial	Times New Roman
Розмір у пт.	Розмір у мм	Розмір у пт.	Розмір у мм
	1,8		1,9
			2,1
	2,5		2,4
	2,8		2,6
			2,8
	3,5		3,2
			3,8
	4,5
			4,5
	5,5
			5,5
	6,5
			6,2
			8,2

До розрахункових параметрів екранних зображень відносять наступні величини:

Розрахункова величина корисного світлового потоку (Ф_р) визначається за формулою:

(4.6)

де Ш_р – розрахункова величина ширини екранного зображення;

Н_р – розрахункова величина висоти екранного зображення.

Розрахункові величини ширини Ш_р і висоти Н_р екранного зображення визначаються за формулами;

	(4.7)
	(4.8)

Де ш – ширина кадрового вікна; h – висота кадрового вікна.

Ці формули отримані зі співвідношень:

(4.9)

де f – величина фокусної відстані об'єктиву проектора;

Ш – значення ширини екранного зображення;

ш – ширина кадрового вікна проектора;

Н – значення висоти екранного зображення;

H – висота кадрового вікна проектора;

ℓ - відстань від екрана до проектора.

Користуючись даним співвідношенням можна по відомим трьох величинам отримати невідомий четвертий параметр.

2.4.2.5. Рішення типових завдань.