Дослід 2. Вплив розведення на рН буферного розчину і буферну ємкість

Принцип методу. Розведення буферних розчинів не супроводжується зміною їх рН, тому що у цьому випадку співвідношення компонентів, що складають буферну суміш, залишається постійним. Кожний буферний розчин характеризується визначеною буферною ємкістю. Буферна ємкість – міра сили буферної дії розчину і виражається кількістю грам – еквівалентів кислоти або лугу, які необхідно додати до 1000 см³ буферного розчину, щоб зрушити його рН на одиницю. Буферна ємкість розчинів залежить від їх абсолютної концентрації і з розведенням зменшується прямо пропорційно ступеню розведення.

Мета роботи. Ознайомитись із впливом розведення на буферну ємкість розчинів.

Обладнання та реактиви. Штатив із пробірками. Колби об’ємом 50см³. Бюретки. Піпетки градуйовані різні. Піпетки очні. Оцтова кислота, 0,1н розчин. Оцтовокислий натрій, 0,1 н розчин. Універсальний індикатор. Розчин фенолфталеїну. Метилоранж. Гідроксид натрію, 0,1н розчин. Вода дистильована. Хлоридна кислота, 0,1н розчин.

Хід роботи. Беруть три пробірки. У кожну відміряють по 2 см³ розчину оцтової кислоти і по 2 см³ оцтовокислого натрію. Вміст пробірки №1 залишають нерозведеним, вміст пробірки №2 розводять у 2 рази, додаючи до отриманої буферної суміші рівний об’єм води (4 см³), вміст пробірки №3 розводять у 4 рази, додаючи в неї 12 см³ води. Розчини в кожній пробірці перемішують і залишають для дослідів.

Нумерують три пробірки, відповідно відміряють по 2 см³ буферних розчинів: нерозведений, розведений у 2 рази і розведений у 4 рази. Потім за допомогою універсального індикатора визначають реакцію (рН) кожного буферного розчину. Потім у кожну пробірку додають 2-3 краплі фенолфталеїну і титрують з бюретки лугом, рахуючи краплі до появи рожевого забарвлення. Результати досліду записують у таблицю.

Таблиця 1. Результати досліду