Тепінг-тест

Методика дозволяє оцінити функціональні можливості рухового аналізатору, а також силу процесу збудження й рухливості основних нервових процесів.

Для проведення тепінг-тесту використовується електромагнітний лічильник імпульсів, телеграфний ключ, джерело жив­лення, які включені послідовно. За командою експериментатора обстежуваний в максимальному темпі працює ключем на протязі 2 хвилин. Кількість рухів реєструється на лічильнику за кожні 30с. Враховуються загальна кількість реакцій й зміна темпів руху за кожні 30с. (звичайно середня величина різниці в темпі роботи коливається від 5 до 10 реакцій за 30 секундні відрізки часу). Іноді замикання й розмикання ключа про­водять на протязі 40с., частоту рухів записують за кожні 5с. Потім, на основі цих даних, будується графік, за характером кривої якого можливо судити про функціональний стан рухово­го аналізатора, а також про силу процесів збудження й рухливості головних нервових процесів в корі головного мозку.

Простішим варіантом тепінг-тесту є нанесення на папір крапок в максимальному темпі. Для цього лист паперу машинописного формату розкреслюється на 4 квадрати з позначками 1, 2, 3, 4 за годинниковою стрілкою. За командою обстежуваний в максимально швидкому темпі наносить олівцем в квадратах крапки. Перехід від квадрату до квадрату проводиться через кожні 10с. (за командою). Стабільність кількості крапок чи їх прогресивне збільшення – показник сили функціональ­ного стану нервової системи. Навпаки, зменшення кількості крапок від квадрату до квадрату свідчить про слабкість рухливості нервових процесів. Продуктивність 260-230 крапок за 40с, оцінюється як відмінна, 229-200 - добра, 199-170-задовільна. Перед роботою сумарна кількість реак­цій за 2 хвилини в середньому дорівнює 670 ± 5,2, а середня різниця в темпі - 6,2 ± 0,3; після тривалої роботи ці величини відповідно дорівнюють 643 ± 4,5 та 9,3 ± 0,4 (І.А.Сапов, А.С.Солодков, I980).