Завдання № 3 Взяти середню пробу силосу

Основну пробу силосу беруть із силосної траншеї у різних місцях по горизонталі й на різних рівнях за допомогою спеціальних пробовідбірників. З поверхні і з боків силос брати не слід. Відібрану пробу старанно перемішують і способом квадрата відбирають з неї середню пробу масою 2 кг. Пробу вміщують у поліетиленовий мішечок який зав’язують, або в банку з притертою кришкою. Якщо силос аналізують не відразу, то його консервують хлороформом, або сумішшю хлороформу й толуолу з розрахунку 5 мл на 1 кг.

Виробничу оцінку проводять: Якість силосу виражають сумою балів за оцінкою кислотності (рН)запаху й кольору за певною схемою.

Назва силосу

Кислотність

Запах

Колір

Загальна сума балів

Висновок про якість силосу.

Самостійне вивчення:

ЗАВДАННЯ 1. Розрахувати поживну цінність по даних його хімічного складу коефіцієнтах перетравності і константах О. Кельнера.

ЗАВДАННЯ2. Ознайомитися з оцінкою якості кормів тваринного походження.

ЗАВДАННЯ3. Ознайомитися з рецептурою та складом комбікормів, кормових добавок.

ЗАВДАННЯ 1. Розрахувати поживну цінність по даних його хімічного складу коефіцієнтах перетравності і константах О. Кельнера.

Порядок виконання. Поживність корму в радянських кормових одиницях розраховують так. Спочатку встановлюють хімічний склад корму; наприклад зерна ячменю. У ньому міститься протеїну 10,5%, жиру 2,3%. Клітковини – 5,5%; БЕР-65,7%. Потім визначають експериментально або знаходять за довідником коефіцієнти перетравності поживних речовин, які для ячменю становлять, %: протеїну -75, жир – 68, клітковина-34, БЕР- 87. Знаючи хімічний склад корму і коефіцієнти перетравності поживних речовин, легко визначити кількість перетравних речовин.

Розрахунок зручніше вести на 100кг корму. Зокрема, в 100кг ячменю міститься:

Перетравного протеїну – 7,67кг /10,5х75:100/

Перетравного жиру - 1,56 кг / 2.,3 х 68: 100/

Перетравної клітковини – 1,87кг /5,5х 34:100/

Перетравних БЕР - 57,15 кг / 65,7 х 87: 100/

Всього 68,45кг

Після цього знаходять очікуване відкладання жиру множенням кількості перетравних поживних речовин на показники продуктивної дії чистих поживних речовин. 7,87 кг х 0,235 = 1,85

1,56 кг х 0,526 = 0,82

1,87 кг х 0,248 = 0,46

57,15 кг х 0,248 = 14,17

Всього 17,3

Повноцінність зерна становить 98%, отже, фактичне жировідкладання дорівнюватиме 16,96 кг. Щоб визначити кількість радянських кормових одиниць у 100кг, ячменю, треба величину жировідкладання поділити на еквівалент кормової одиниці, який дорівнює 0,15кг жиру. Отже у 100кг ячменю міститься 113 кормових одиниць, або 1,13 к.од в 1 кг. Слід мати на увазі, що обчислюючи жировідкладання, продуктивну дію 1кг перетравного протеїну беруть за 235 г жиру, 1кг, жиру грубих кормів – за 474 г. жиру, 1кг жиру зерна злакових і продуктів їх переробки – за 526г жиру, 1кг жиру насіння олійних, макухи та ін. за 598г жиру перетравних без азотистих речовин і клітковини – за 248г жиру. Обчислюючи продуктивну дію грубих кормів, треба на кожний кг, сирох клітковини, що міститься в сіні, соломі, робити знижку, яка дорівнює 143г жиру, у полові – 72г жиру, у зеленому кормі, який містить 14% клітковини 131 г жиру, при 10% клітковини 107г і при 6%-82г жиру. Продуктивну дію концентрованих кормів і коренеплодів обчислюють, користуючись коефіцієнтами повноцінності, яка для ячменю, гороху-98, кукурудзи-100, жита, пшениці, вівса-95. Висівок-78, льоні макухи-97, картоплі – 100, моркви-87, буряків-72, турнепсу-78.

Розрахувати енергетичну цінність одного із кормів в енергетичних кормових одиницях з допомогою коефіцієнтів Ж.Аксельсона.

Поживність корму в ЕКО, наприклад, зерна ячменю для жуйних, обчислюють так. Спочатку за даними хімічного складу і коефіцієнтами перетравності визначають кількість перетравних поживних речовин. У зерні ячменя міститься в середньому 10,5% протеїну, 2,3 жиру, 5,5 клітковини і 65,7БЕР. Коефіцієнти перетравності становлять відповідно: 75,68; 34 і 87%. Використовуючи ці дані як вихідні, визначають вміст перетравних поживних речовин в 1кг ячменю. Так, перетравного протеїну в ньому міститься 78,7г /105х75:100/ перетравного жиру 15,6г /23х68:100/ перетравної клітковини – 18,7г /55х34:100/, перетравних БЕР -571г /657х87:100/. Кількість перетравних поживних речовин множать потім на відповідні коефіцієнти Аксельсона і дістають кількість обмінної енергії, що міститься в них. Звідси 78,7 перетравного протеїну додають 354,1 ккал обмінної енергії /78,7х4,5/, 15,6 перетравного жиру - /15,6х8,3/=129

Перетравної клітковини – 54,5/18,7х2,9/ і 571г перетравних БЕР- 2112,7ккал /571х3,7/. Сума обмінної енергії становить 2650ккал. Звідси поживність 1кг ячменю дорівнює 1,06 ЕКО/2650:2500/.

Другим способом, тобто за сумою перетравних речовин, кількість перетравних речовин – 703,5кг /78,7+2,25+18,7+571,0/-множать на коефіцієнт Аксельсона – 3,69. Звідси кількість обмінної енергії+ 2595,9 ккал. Або 1,04 ЕКО.

Можна обчислити енергетичну поживність корму й за співвідношенням між перетравною та обмінною енергією. У цьому разі спочатку визначають кількість перетравної енергії, для чого загальну кількість речовин, у нашому перекладі на 1кг ячменю- 703,5г множать на коефіцієнт для жуйних /0,84/ дістають вміст обмінної енергії. Кількість її становить 2606,4 ккал, або1,04ЕКО.

ЗАВДАННЯ2. Ознайомитися з оцінкою якості кормів тваринного походження. До цієї групи кормів належать незбиране молоко і продукти його переробки — збиране молоко, сколотини, сироватка; відходи м’ясо­комбінатів — м’ясне, м’ясо-кісткове, кров’яне борошно, шквара, тех­нічний жир; відходи рибної промисловості — рибне борошно, риб’ячий жир і фарш, нехарчова риба; пір’яне борошно тощо.

Молоко. Незбиране молоко є природним незамінним кормом для молодняку тварин у перший період їхнього життя. Воно міс­тить усі потрібні для росту й розвитку поживні речовини. По­живність 1 кг незбираного молока становить 0,30 — 0,35 к. од. У ньому 3,3 % білка, 3,7 — жиру, 4,8 — молочного цукру і 0,8 % золи. В молоці є всі вітаміни, макро- й мікроелементи та інші необхідні для організму речовини. За якістю та ступенем засвоюваності про­теїн молока переважає протеїни інших кормів тваринного по­ходження.

Склад молока в тієї самої тварини змінюється впродовж лакта­ційного періоду. В перші дні після отелення молочною залозою про­дукується молозиво. Воно відрізняється від молока вищим умістом сухої речовини, має жовтуватий колір, своєрідний запах, солоне на смак. Під час нагрівання зсідається. Порівняно з молоком у моло­зиві більше білків, особливо глобулінів, мінеральних речовин і ві­тамінів.

Від переробки молока на масло та сири одержують відходи: зби­ране молоко (знежирене), сколотини, сироватку. Збиране молоко (вміст жиру 0,1 — 0,2 %) отримують після видалення жиру з молока за допомогою сепаратора. У ньому залишаються майже весь білок, цукор, мінеральні та інші речовини. Поживність 1 кг такого молока становить 0,13 к. од. і 35 г перетравного протеїну. Згодовують переважно телятам і свиням у свіжому (свиням і в кислому) вигляді або у вигляді ацидофільного молока, яке викорис­товують із лікувальною та профілактичною метою в разі шлунково- кишкових захворювань. Готують його із свіжого пастеризованого і охолодженого до температури 35 — 40 °С збираного молока, до якого додають спеціальну закваску, виготовлену з чистої культури ацидо­фільної палички.

Сколотини — це продукт, який залишається після збивання ма­сла з вершків. За поживністю вони наближаються до збираного мо­лока, в 1 кг їх — 0,22 к. од. і 34 г перетравного протеїну. Згодовують переважно свиням.

Сироватка — відходи від виробництва сирів.

Важливу групу кормів тваринного походження становлять від­ходи м’ясокомбінатів. М’ясне борошно виробляють із відокремле­ного від кісток м’яса великої рогатої худоби, коней, овець, що підля­гає утилізації, екстрагуванням у спеціальних розчинах. Знежирене м’ясо висушують і розмелюють на борошно. Поживність 1 кг м’ясного борошна — 1,50 к. од. і 516 г перетравного протеїну. Вико­ристовують у годівлі свиней і птиці.

Мясо-кісткове борошно виготовлять із туш і внутрішніх органів тварин, непридатних для харчування людей, а також із трупів тва­рин, які загинули від незаразних хвороб. Колір його сірувато-бурий, а поживність залежить від частки кісток у туші і в середньому в 1 кг його міститься 1,02 к. од., 340 г перетравного протеїну, 143 г каль­цію та 74 г фосфору. Вводять переважно до складу комбікормів для свиней і птиці.

Кров’яне борошно виготовляють із крові, фібрину, шламу та кіс­ток (не більше ніж 5 %). Воно темно-коричневого кольору і залежно від сорту в ньому може бути 73 — 80 % протеїну, 3 — 5 — жиру та 6 — 10 % золи. Поживність 1 кг його — 1,02 к. од. і 530 — 580 г перетравного протеїну. Використовують у годівлі свиней та птиці в складі комбікормів.

Рибне борошно одержують із нехарчової риби та рибних відходів у процесі виробництва консервів. У високоякісному рибному борошні — до 60 % протеїну. Вого багате на незамінні амінокислоти і вітаміни групи В, кальцій, фосфор, магній, залізо та йод. Пожив­ність 1 кг його залежно від умісту жиру становить 1 — 1,3 к. од. і 520 — 530 г перетравного протеїну.

Пір’яне борошно виробляють на птахофабриках і птахокомбіна­тах із свіжого махового та хвостового пір’я всіх видів птиці, а також із сировини, непридатної для виробництва пухо-перових виробів. Містить до 70 % протеїну, 3 — жиру і близько 12 % золи. Пожив­ність 1 кг його становить 0,8 к. д. і 500 г перетравного протеїну. Згодовують переважно птиці.

Харчові відходи одержують із громадських їдалень, ресторанів, а також від індивідуального харчування. Вони неоднорідні за складом, містять 65 — 80 % води, мало протеїну 3 — 4 %. У середньо­му поживність їх — 0,18 к. од. Дають свиням на відгодівлі. Перед згодовуванням очищають від сторонніх домішок (бите скло, посуд, ганчір’я тощо), обов’язково варять чи пропарюють у спеціальних котлах під тиском.

ЗАВДАННЯ3. Ознайомитися з рецептурою та складом комбікормів, кормових добавок.

Мінеральні добавки. За нестачі мінеральних елементів у ра­ціонах тварин їх компенсують додаванням до суміші концентрова­них кормів і комбікормів солей макро- та мікроелементів.

У годівлі тварин найширше використовують кухонну сіль для поповнення нестачі натрію і хлору. Рослинні корми бідні на ці еле­менти, а потреба в них, особливо у жуйних, значна. Натрій викорис­товується на синтез бікарбонату натрію, який виділяється зі слиною й нейтралізує кислоти, що утворюються під час бродіння вуглеводів у передшлунках.

Дефіцит фосфору компенсують за рахунок солей фосфорної кис­лоти — монодинатрійфосфату (23 — 20 % фосфору). У значній частині мінеральних добавок містяться кальцій та фо­сфор. Це трикальційфосфат (32 % кальцію і 14,5 % фосфору), зне- фторений фосфат (36 % кальцію й 16 % фосфору), фосфорнокислий кальцій одно- і двозаміщені, що містять відповідно 16 % кальцію, 26 — фосфору і 23 — кальцію, 17 % фосфору, кісткове борошно (26 % кальцію і 14 % фосфору) та ін.

Джерелом поповнення мікроелементів у годівлі тварин є пере­важно солі сірчаної й соляної кислот. Нестачу заліза в раціонах компенсують за рахунок залізного купоросу (ЕеЯ04 • 7ШО), а мідь — за рахунок мідного купоросу (СиЯ04 • 5Ш)).

Вітамінні добавки та антибіотики. Тварини отримують віта­міни переважно з кормами, а жуйні, крім того, — ще й у результаті синтезу водорозчинних вітамінів мікроорганізмами в передшлун­ках. У тварин з однокамерним шлунком частково задовольняється потреба організму у вітамінах групи В за рахунок синтезу їх у товс­тій кишці.

За нестачі вітамінів у кормах, особливо взимку, а в умовах про­мислової технології й улітку, в раціон вводять відповідні вітамінні препарати, які випускає промисловість.

Вітамін А (ретинол). Потреба тварин у цьому вітаміні забезпе­чується завдяки синтезу його в організмі з каротину. А останній надходить в організм улітку в результаті споживання зелених кор­мів, а взимку — силосу, сіна, трав’яного борошна. За дефіциту ка­ротину в раціон вводять концентрати вітаміну А або каротину.

Із вітамінів групи В налагоджено виробництво вітамінів В1, В2, В3, В5, холіну, фолієвої кислоти, піридоксину, вітаміну Віг та ін. Вітамін В12 випускається у формі кормового концентрату КМБ-12 (концентрат метанового бродіння). В 1 кг його міститься 100 мг і більше вітаміну В12, а також 50 — рибофлавіну, 70 — фолієвої кис­лоти, 125 мг нікотинової й 5 г холіну.

Кормові антибіотики — це продукти життєдіяльності деяких груп мікроорганізмів, їх застосовують переважно у лікуванні ле­геневих та шлунково-кишкових захворювань, а також як стимуля­тор росту, особливо молодняку.

З кормовою метою використовують антибіотики, яких не застосо­вують у медичній практиці та ветеринарній медицині для лікуван­ня певних хвороб. Промисловість випускає спеціальні кормові анти­біотики: бацитрацин — бациліхін-10, -20 і -30; препарати гризину — кармогризин-5, -10; тетрацикліну — біовіт-20, -40, -80 та ін.

Кормові антибіотики пригнічують розвиток патогенних мікроор­ганізмів травного каналу у молодих тварин, у яких ще недостатньо розвинені власні захисні функції, стимулюють виділення травних соків і позитивно впливають на обмін речовин.

Препарати антибіотиків використовують при вирощуванні моло­дняку. У дорослих тварин стимулюючої дії на ріст вони не виявля­ють. Не рекомендується згодовувати їх дійним коровам, племінному молодняку, племінній птиці всіх вікових груп, куркам-несучкам і за 2 — 3 тижні перед реалізацією молодняку на відгодівлі. Вважають, що даванка антибіотиків племінному молодняку в майбутньому по­слаблює опірність організму дорослої тварини несприятливим чин­ником зовнішнього середовища. Антибіотики у тваринництві повин­ні застосовуватися під постійним контролем зооветфахівців.