Фізіологічні способи оцінки освітлення

При недостатньому і нераціональному освітленні зоровий аналізатор працює з напругою, внаслідок чого швидко наступає зорове стомлення. Для оцінки умов природного і штучного освітлення можна використовувати вивчення динаміки деяких зорових функцій, в першу чергу, стійкість ясного бачення. Визначення стійкості ясного бачення дозволяє характеризувати стомлення зорового аналізатора. Під стійкістю ясного бачення розуміють здатність ока протягом певного часу ясно розрізняти які-небудь дрібні предмети, деталі. При недостатньому освітленні час ясного бачення істотно знижується, що пов'язано з розвитком загального стомлення і, зокрема, із стомленням зорового аналізатора.

Методика виявлення втомлюваності зорового аналізатору. Перед випробовуваним на відстані 2,5-3 м розташовують намальовану тушшю на білому листі паперу дрібну, насилу помітну деталь (наприклад, розривши в прямій лінії або розривши в кільці). Після 30 хвил. адаптації до умов освітлення випробовуваний повинен протягом 3 хв. пильно дивитися на цю деталь. У той момент, коли випробовуваний перестає ясно бачити деталь і коли вона стає знов добре помітною, він подає сигнал. Цей час фіксується секундоміром. Після досліду підраховують суму всіх відрізань часу, коли деталь була ясно видна. Відношення загальної тривалості ясного розрізнення предмету до загальної тривалості досліду (3 хв.) і складає показник ясного бачення. При достатній освітленості відмічається невелике зниження стійкості ясного бачення, при недостатній - значне. Освітленість в 200-300 лк призводить до зниження показника ясного бачення на 10-15 %, при 100 лк - на 26 %, при 75 лк - на 50 %, 50 лк - на 63%.