Норми штучного освітлення

	Штучне освітлення, лк
	Люмінесцентне освітлювання	Лампи накалу
Шкільні приміщення	Класи, аудиторії, учбові кабінети, лабораторії, майстерні.
Кабінети креслення і малювання для обробки тканин.
Спортивний зал, активний зал.
Реакційні приміщення.
Види спорту	Спортивні ігри	300 лк на поверхні полу, 100 лк на висоті, «в гору» до 2 метрів
Настільний теніс	400 лк на робочій поверхні
Гімнастика, бокс, боротьба, фехтування, плавання.	200 лк на робочій поверхні
Легка атлетика, тяжка атлетика, конькобіжний спорт.	150 лк на робочій поверхні
Хокей, ковзання на ковзанах.	300 лк на поверхні льоду

Оцінка освітлення для природного вигляду проводиться з урахуванням чинників, що його визначають: світловий клімат місцевості, час доби, орієнтація приміщення по сторонах світла, орієнтація вікон по сторонах світла (краще південно-східна), близькість зелених насаджень за вікнами (не ближче 20 м), близькість сусідніх будівель (не ближче за подвійну висоту найбільш високої будівлі), розмір, форма вікон (краще прямокутна), чистота скла, кількість віконних палітурок, захисні загороди на вікнах, висота вікон над рівнем підлоги (не нижче 2 м), відстань між вікнами на стіні (не ближче полуторної ширини вікна), відстань від стелі (не більше 0,5 м), колір внутрішнього приміщення (світлі тони), його розміри.

Окрім перерахованих чинників при оцінці природного (денного) освітлення необхідно розрахувати декілька показників: світловий коефіцієнт, кут падіння світлових променів, кут отвору, коефіцієнт природного освітлення, коефіцієнт заглиблення.

Світловий коефіцієнт – відношення площі вікон (тільки засклена частина) до площі підлоги. Для учбових приміщень він рівний 1/4, для житлових - 1/5, для спортивних 1/6 (тобто площа підлоги в 4,5 або 6 разів більше загальної площі вікон).

Кут падіння світлових променів на робочу поверхню - ά визначається за формулою ά = tg(a/b), де ά – відстань по вертикалі від верхньої точки вікна до уявної проекції робочої поверхні на стіну з вікном.

Відстань АВ ділиться на ВС (обидва вимірюються рулеткою), а тангенс цієї величини знаходиться за таблицею тангенсів.

Нормується ά не менш 27°. Така величина ά створює достатність освітлення робочої поверхні без блиску.

Кут падіння визначається тільки для приміщень з однобічним освітленням. Кут отвору розраховується в тих випадках, якщо споруди за вікном, або зелені насадження, розташовуються ближче за вищезгадані нормативи. Це зменшує корисну площу вікон, знижує природну освітленість приміщення. Розраховують кут отвору по різниці між кутом падіння і кутом, що створює затемнення від сусідньої будівлі. З кута АСВ відняти кут DСВ. Нормується кут отвору - не менше 5°. Розраховується цей кут теж тільки при односторонньому освітленні.

Коефіцієнт природної освітленості (КЕО) – процентне відношення освітленості усередині приміщення (Евн) до освітлення поза приміщенням (Енар), що визначається в той же час доби.

КЕО = (Евн/Езовн.) · 100,

де Евн. і Езовн. визначаються за допомогою люксметра (прилад для вимірювання освітлення). Люксметр має вимірюючу частину (світлочутлива селенова пластина), сполучену з гальванометром (реєструюча частина), градуйованим в люксах (лк). Одна з шкал приладу реєструє величину освітлення від 0 до 30 лк, а інша - до 100 лк. Реєструючі можливості шкал можуть бути збільшені в 10, 100 і 1000 разів за допомогою відповідних фільтрів, які знаходяться у футлярі приладу. Допустиме використання одночасно двох фільтрів. Фільтри фіксуються спеціальною пластиною.

Коефіцієнт заглиблення – відстань від стіни з вікнами до найбільш віддаленого від цієї стіни місця при односторонньому освітленні. Він повинен складати 1:1,5 або 1:2, де за 1 береться висота вікна. А також характеризувати освітлення найбільш віддалених від вікон місць.

Штучне освітлення (ШО) приміщень характеризується такими параметрами. Перш за все, це – система розташування джерел ШО: на стелі (загальне освітлення), на стіні (бічне), тільки над робочою поверхнею (місцеве).

Як джерела ШО в даний час широко використовуються люмінесцентні лампи – лампи денного світла, засновані на світінні речовини-люмінофора усередині лампи. Залежно від складу люмінофора вони можуть давати біле (оптимальний варіант) світіння, блакитне, жовте і так далі. Ці лампи не випромінюють тепло, економічні, створюють достатню рівномірність освітлення, але мають і ряд недоліків (гудіння і помітне мерехтіння (прояв стробоскопічного ефекту) при несправності лампи, наявність усередині крихкого балона токсичної ртуті і т. д.).

Лампи найчастіше дають пряме освітлення (над робочою поверхнею), але допустимі захисні пристосування (промінь світла відбивається від стелі або стіни), що відображають світло, і розсіяні.

Висота підвісу лампи над підлогою і відстань її від стелі теж важливі для поліпшення освітлення в приміщенні. Висота підвісу лампи міняється залежно від характеру спортивної діяльності: вона мінімальна в залі для настільного тенісу і може складати 8-9 м в залі для спортивних ігор. Всі лампи повинні мати захисну арматуру, що знижує ризик травмонебезпечних станів.

Велику роль в оптимізації освітлення грає питома потужність світлового потоку, яку можна розрахувати, розділивши загальну потужність всіх ламп на площу підлоги. Цей показник для учбових приміщень повинен складати 20-24 Вт/м² для люмінесцентних ламп і 40-48 Вт/м² для ламп розжарювання, а в спортивних залах він повинен бути рівний 13-16 Вт/м² відповідно.