Існують такі типи соціальних технологій

· соціальні програми, що містять певні засоби та способи діяльності

· саму діяльність, побудовану відповідно до таких програм, тобто можна сказати – соціальні послуги.

Технології соціальної роботи розглядаються як технології забезпечення соціального функціонування суспільства.

Науковці надають такі визначенні терміну “технології соціальної роботи”:

– сукупність форм, методів, прийомів, що застосовуються соціальнми службами, окремими закладамти соціальног обслуговування, соціальними працівниками з метою досягнення успіху соціальної роботи та забезпечення ефективності реалізації завжань соціального захисту населення.

– єдиний тип технологічного процесу, що значною мірою базується на “субєкт-обєктних “ відносинах. Без співпраці учасників соціального процесу, сумісних і усвідомлених дій індивіда, сімї, групи, яким надається соціальна допомога чи підтримка неможливо покращити ті обставити, які послужили причиною застосування соціальних технологій.

– алгоритм реалізації соціальних процесів.

– сукупність знань про методи та засоби здійснення конкретних дій, сукупність прийомів та операцій, які реалізуються у визначеному порядку, певній послідовності, для досягнення певних змін у соціальному становищі та самопочутті клієнта [23, 26].

Основним завданням технологій соціальної роботи є розробка методів і методик результативного та раціонального цілеспрямованого соціального впливу, застосування технологій як способу оптимізації соціально-педагогічного результату [28]

. Головні складові змісту технологізації соціальної роботи:

– Розмежування процесу на внутрішні етапи, фази

– Координація зусиль всіх підрозділів

– Визначення поетпапності дій

– Визначення алгоритму виконання всіх технологічних операцій

– Корекція дій залежно від змін у цьому процесі. [23]

Етапи реалізації соціальних технологій:

Теоретичний, предбачає обгрунтування мети і обєкту технологічного впливу, виокремлення складових компонентів (елементів), зясування соціальних звязків між ними;

Методичний, повязаний з добиранням методів, засобів впливу, обробкою інформації, її аналізом, вибором принципів трансформації рензультатів аналізу в висновки та рекомендації

Процедурний, повязаний з практичною діяльністю по апробації обраної послідовності викоричстання інструментарію.

Визначення етапів соціальних технологій дає можливість розробки алгоритму їх реалізації. Логіку розвитку етапів соціальних технологій можна представити у вигляді схеми 1[23]

Схема 1

	Первинне цілепокладання
Пошук джерел інформації		Збирання, аналіз та обробка даних
	Конкретизація мети
	Проектування
	Вибір можливих варіантів дій
	Вибір інструментарію
	Організаційно-процедурна робота
	Очікуваний результат

Окремо виділяють технологію узагальнення передового досвіду соціальної роботи:

1. Вивчення і розповсюдження досвіду має вестись на підставі сучасних концепцій розвитку соціальної сфери і передбачати розвиток самостійного науково-пошукового мислення носія досвіду.

2. Розповсюдження і пропанганда потребує саме технологія роботи. Набір методів та прийомів кожного конкретного досвіду має використовуватись творчо, залежно від конкретних соціальних умов.

3. Передовий досвід має вивчатись та застосовуватись комплексно, з урахуванням запитів адресата, регіональних проблем, кадрових ресурсів, рівня їх підготовленості, умов регіону і мікрорайону.

4. Введення нового продуктивно в тому випадку, коли ця новаторська діяльність стимулює творчу ініціативу та професійну взаємодію, коли виношується та створюється свій, авторський варіант нововедення [23].

Критерії оцінки досвіду соціальної роботи

· Актуальність і перспективність (відповідність випогам життя, тенденціям суспільного розвитку, науково-технічного прогресу, робота досвіду “на перспективу”, бачення нових можливостей удоскрналення соціальної діяльності);

· Новизна в цілепокладанні, відборі змісту, форм та засобів організації соціальної роботи;

· Відповідність основних категорій базовим положенням сучасної соціальної науки (урахування таких провідних підходів як співробітництво і співтворчість, сполучення індивідуального підходу і колективної діяльності, розвиток активної життєтворчої позиції учасників соціально-виховного процесу, оновлення змісту і засобів реалізації завдань);

· Наявність відчутних, стабільних отриманих результатів (передовий досвід має приносити вагомі результати: позитивні зрушення в характері соціалізації, рівні вихованості, в загальному та соціальному розвитку клієнтів, підвищення престижу установи і т. п. Кожен з названих критеріїв, в свою чергу потребує подальшої деталізації);

· Можливість твочого застосування досвіду в близьких умовах, його трансформації в роботі з іншими обєктами (мають бути створені технології використання досвіду, що дозволяють “відділяти” досвід від особистості носія і відтворювати цей досвід в нових умовах);

· Оптимальний розподіл сил, засобів, часу і ресурсів для досягнення найкращого можливого результату;

· Достатня апробація досвіду (мається на увазі і лонгетюдність досвіду, що досліджується і достатня кількість учасників соціальної взаємодії);

· Вимірюваність (застосування математичних, соціологічних, психологічних методів оцінки результатів, що дозволяють підтвердити наявність якісних чи кількісних позитивних зрушень) [23].

Основним завданням розвитку технологій соціальної роботи є розробка шляхів результативного та раціонального цілеспрямованого соціального впливу, застосування технологізації як способу оптимізації соціального результату.