Функції держави

Поняття «функція держави»

Категорія «функція держави» одна з найважливіших категорій теорії держави і права. Слово «функція» з латині означає «здійснення, діяльність", але в енциклопедичній літературі панує чітка тенденція до розширеного тлумачення її змісту, як діяльність, обов'язок, коло обов'язків, робота, призначення тощо. З пізнавального погляду це є цілком зрозумілим, оскільки діапазон наукового використання зазначеного терміну досить широкий: від суспільних наук до природничих. Представники останніх, слід визнати, здійснили найбільший внесок в дефінуванні поняття «функція», але ті загальні дефініції, які ними пропонуються досить важко пристосувати до функціонального аналізу суспільних явищ, зокрема, державно-правових.

Такими, тобто більш пристосованими до теорії держави і права, є філософські дефініції поняття «функція». У найбільш загальному категорія «функція» визначається філософами як «зовнішній прояв властивостей будь-якого об'єкта в цій системі відносин". «Оскільки властивості об'єкта можуть проявлятися тільки в його зовнішніх і внутрішніх взаємодіях, — зазначали з цього приводу автори спеціальної праці, присвяченій функціям у живій природі, — то функція є не що інше, як певний вид діяльності об'єкта чи його частин (підсистем) та елементів, а також значення цієї діяльності в цій групі відносин об'єкта та його частин". Отже, з огляду на загальнофілософське розуміння категорії «функція», логічним є те, що під функцією держави слід розуміти «певний вид державної діяльності».

Деякі юристи-державознавці у понятті «функція держави» вкладають саме такий зміст. Інші ж, відзначаючи тісний зв'язок функції з діяльністю, водночас вказують на недопустимість їх протиставлення: вони пропонують розуміти під функцією різні за обсягом поняття — саму діяльність держави (інколи зводячи її до діяльності державного апарату), напрямок діяльності, сторону, вид, частину, зміст, характеристику, сутність діяльності. [5, с. 216]

Найбільш поширеним в науковій літературі є визначення функції держави як напрямку її діяльності. Однак і щодо цього існують різні підходи. Якщо, на думку одних науковців, функції держави — це основні (головні) напрями її діяльності, то, на думку інших, — це будь-які напрями Діяльності, що характеризуються визначеністю. Було запропоновано також під функцією держави розуміти не тільки напрям, але й сторону діяльності держави.

Різниця між поняттям функція як напрям і як сторона діяльності держави, як слушно стверджував ще наприкінці 60-х рр. минулого століття Л. Загайнов, міститься в ступені зрілості, оформленості певної функції'. Функція держави виникає разом з її становленням. Однак доки не створені необхідні умови (немає дієвого механізму її здійснення) функція є основним напрямом державної діяльності. У процесі утворення механізму реалізації функції розвивається законодавство, виявляють найбільш доцільні методи впливу держави на суспільні відносини відбувається злиття розрізнених однорідних видів діяльності в єдину пов'язану сукупність. Водночас, функція держави набуває нових якостей та перетворюється з основного напряму діяльності на основний напрям і одночасно сторону (сукупність однорідних видів) державної діяльності. Тому більшість авторів говорять про напрями та сторони діяльності не як про щось відмінне, а як про поняття з однаковим змістом.

Досліджуючи зміст функції держави не важко помітити, що зазначена категорія тісно пов'язана з такими поняттями, як сутність та діяльність держави. Л. Каск зазначає, що Іллях до пізнання сутності держави проходить передусім, через пізнання її функцій. На думку І. Ільїнського, тільки сутність держави може надавати функціям держави відповідної соціально-політичної та морально-ціннісної визначеності, яка проектується на практичну діяльність".

Наведені думки науковців містять суперечливі погляди на характер зв'язків між функціями, сутністю та діяльністю держави. В першому випадку функція та діяльність держави визначають її сутність. В другому — функція та діяльність визначаються через сутність держави загалом. Обидва ці підходи характеризуються однобічністю і не можуть об'єктивно характеризувати глибинні зв'язки сутності, функції та діяльності. Саме об'єктивне встановлення цих зв'язків має сприяти формулюванню визначень функцій держави загалом. Як стверджує Н. Черноголовкін, до визначення поняття функцій держави є два підходи: від сутності держави та від її діяльності, однак в жодному разі не можна допустити однобічного підходу. Тобто для поняття функції держави характерним має бути саме двосторонній зв'язок: з одного боку — з її сутністю, а з іншого — з її практичною діяльністю.

Розглянуті погляди науковців щодо визначення поняття функції держави є базовими, на їх основі в різних комбінаціях розроблено багато дефініцій функцій держави. М. Байтів під функціями держави розуміє «основні напрями діяльності держави, в яких виражаються й конкретизуються її класові та загальнолюдські сутності і соціальні призначення". Водночас це загальне визначення не дає всебічного уявлення про категорію «функція держави», про її сутність. Цього можна досягти шляхом аналізу тих функцій держави, які у синтезованому (концентрованому) вигляді знайшли відображення в наведеній дефініції.

Найважливішою ознакою функцій держави є те, що вони мають чітко визначений предмет. Держава виконує своє соціальне призначення безпосередньо здійсненням своїх функцій, які є стійко сформованим напрямом її діяльності, зміст яких зумовлений практичною потребою держави впливати на певні сфери суспільного життя (економіку, політику, право тощо). Кожна функція держави має предметно-політичну характеристику, оскільки її зміст показує, що є предметом їх діяльності, засоби якої використовуються для досягнення певної мети.

1. Функції держави безпосередньо предметно конкретизують її класову і загальнолюдську сутність, їх зміст враховує класові, групові (корпоративні), національні та приватні інтереси членів суспільства. Якщо держава є політичною організацією економічно пануючого класу, де суспільство має яскраво виражену класову структуру, і його частини протистоять одна одній через неоднакове ставлення до засобів виробництва, то функціонування держави спрямоване переважно на захист інтересів пануючого, чи домінуючого (за ознакою власності) класу. Якщо держава є інститутом соціального компромісу, то в її функціях виражена її загальнолюдська сутність.

2. Функції держави реалізуються в конкретних формах із застосуванням різних методів, зокрема й примусу.

3. Функції держави мають об'єктивний характер, оскільки вони формуються під визначальним впливом цілей і завдань держави, обумовлених економічною і політичною структурами суспільства, інтересами соціальних груп, колективів, усього народу.

4. Функції держави мають конкретно-історичний характер, їхній зміст не залишається незмінним на окремих етапах розвитку держави. Особливо істотним є розходження у змісті функцій держав, які зумовлені суспільними формаціями (кастово-становим та громадянським) та історичними типами держав.

Головне призначення функцій держави кастово-станового суспільства є:

1) пряме придушення пануючою меншістю більшості населення, що експлуатується. Розходження стосуються прийомів, масштабів, конкретних цілей придушення і класів, щодо яких воно здійснюється;

2) охорона приватної власності на знаряддя і засоби виробництва. Розходження зумовлені особливостями самих форм приватної власності;

3) забезпечення лише зовнішніх умов наявних відносин експлуатації, обмежене втручання держави в економіку.

Функції держав громадянського (республіканського) типу протилежні:

1) другорядне значення функції прямого придушення; вона здійснюється більшістю населення щодо скинутої пануючої меншості і поступово втрачає своє призначення, хоча рецидиви можуть бути;

2) охорона всіх наявних форм власності на засоби виробництва;

3) головне значення організаторських функцій, майже невідомих «експлуататорським» державам;

4) спрямованість на вирішення завдань демократичного будівництва.

До функцій, що зумовлені природою будь-якого суспільства, належать усі напрями діяльності держави. В умовах науково-технічної революції, що прийняла глобальні масштаби, значення цих функцій усе більше зростає. Це зумовлено необхідністю підтримки екологічної рівноваги; боротьби з хворобами; вирішенням проблем, що не відповідають інтересам окремих країн (освоєння космосу, вивчення і використання ресурсів світового океану, створення всесвітньої служби погоди, охорона середовища і раціональне його використання; розробка міжнародних стандартів і всесвітнього радіо - і телевізійного зв'язку, розвиток транспортних засобів). [3, с. 36]

Особливу роль в сучасних умовах відіграє загальносоціальна діяльність держави, яка забезпечує певний ступінь стійкості відносин і зв'язків усередині суспільства, його цілісність і єднання на базі загальних інтересів (економічних, культурних, національних та ін.). Чим більша питома вага загальносоціальних функцій, тим вища роль держави як інструмента подолання протиріч, засобу досягнення суспільного компромісу, стабілізації суспільних зв'язків. Така роль держави не передбачає у своїй практичній діяльності використання винятково методів примусу, насильства. Усе частіше йому доводиться звертатися до авторитету загальнодемократичних, гуманістичних інститутів та ідей, наприклад до ідеї правової держави, панування права в суспільному і політичному житті, дотримання прав людини, захисту національних меншин, до різних форм участі населення в державному і громадському житті, до підтримки самоврядування, забезпечення свободи преси і гласності, судового захисту прав і законних інтересів громадянина та ін.

Отже, у теорії держави сформувалася категорія «функція держави», яка, відображає реальний процес функціонування держави, що знаходить свій прояв у певних напрямах її діяльності з реалізації цілей і завдань, обумовлених як класовою, так і загальнолюдською сутністю держави, її соціальним призначенням.