Києво-Могилянська академія

Києво-Могилянська академія — вища школа й визначний культурно-освітній центр в Україні. Створена 1632 р. в резуль­таті злиття Київської братської школи, заснованої 1615 р. Іваном Борецьким на Подолі в садибі, подарованій Київському брат­ству Гальшкою Гулевичівною, з лаврською школою, заснованою 1631 р. Петром Могилою при Києво-Печерській лаврі.

За своєю сутністю вона була облаштована за взірцем західноєвропейських університетів. Тут училися діти різних національностей i вcix станів: починаючи в1д аристократів і до дітей простих козаків і селян.

Тільки р. 1672 роз­почалися в колегії класи піїтики, риторики і філософії, а р. 1689 колегія ввела до своєї програми останній клас «богословіє» і тим самим фактично стала вищою школою —- Академією¹.

Зверхніми керівниками Києво-Могилянської Академії і надалі за­лишалися київські митрополити або київські архієпископи.

Безпосереднє керування колегією-академією належало ректорові, що його до другої половини XVIII ст. звичайно вибирали як ченці братського монастиря, так і представники вищого духовенства і міщанства м. Києва. Найближчим помічником ректора був префект. Головним обов'язком префекта був догляд за шкільною дисципліною та поведінкою учнів. Деколи префект мав ще помічника — супер-ітенданта. На ту посаду призначався щорічно один з учителів нижчих класів Академії.

Академія містилася в двоповерховому Мазепиному корпусі: на долішнім поверсі було шість кімнат, призна­чених для класів, а в горішнім — зал, церква та дві кімнати для класу філософії і богословія. Для учнів Академії, які не жили поза Акаде­мією на приватних помешканнях чи в київських парафіальних шко­лах, був окремий «студентський дім в огорожі Братсько­го монастиря, або «бурса» (гуртожиток). У ній прожили та навчалися студенти, що приїздили на навчання з дальніх око­лиць, і таких було немало. Бурса була серцем школи, де готува­лися всі свята Академії.

Всього в Київській академії було вісім класів - чотири грама­тичних та класи поетики, риторики, філософії і богослов'я. Києво-Могилянська академія відігравала важливу роль зага­льноукраїнського освітнього центру, сприяючи, таким чином, визріванню серед народних мас почуття національної єдності. Це мало велике значення в умовах, коли українські землі були роз'єднані і входили до складу різних держав. Те, що Київська академія з самого початку свого існування користувалася ви­знанням і повагою української знаті, свідчить, що рівень навчан­ня в академії задовольняв її вимоги і був не нижчим, ніж у захід­ноєвропейських вищих навчальних закладах, в яких раніше на­вчалися діти з багатих родин.

Учителі жили в «чуланах» (комірках), що містилися почасти в за­гальній монастирській будові, почасти в прибудовах до Мазепиного корпусу.