Максимальна вентиляція легенів

Максимальна вентиляція легенів (МВЛ) – це об’єм повітря, що вентилюється легенями за одиницю часу за умови максимальної глибини і частоти дихання.

Максимальна вентиляція легень залежить від життєвої ємкості легенів, стану бронхіальної прохідності і сили дихальної мускулатури. Цей показник дає можливість оцінити функціональну здатність системи зовнішнього дихання, а тому, на відміну від інших спірографічних показників (ХОД, ЖЄЛ тощо), може бути використаним для оцінки тренованості спортсменів.

У нормі МВЛ становить: у здорової людини – 80 – 100 л/хв, у спортсменів – 180 – 240 (200) л/хв.

Оцінювання належної максимальної вентиляції легень проводять за формулою О.Г. Дембо(1957):

де ЖЄЛ – життєва ємність легенів (у мл).

Нормальною прийнято вважати таку величину максимальна вентиляція легенів, яка знаходиться в діапазоні 100 ± 15% від її належної величини.

Таблиця 15. Таблиця Гарріса-Бенедикта

для визначення основного обміну людини Фактор ваги («А»)

Чоловіки

Жінки

Фактор віку за зростом («Б»)

Чоловіки

См

Жінки

См

Визначення максимальної вентиляції легенів проводять за методом спірографії і спірогазометрїї. Під час використання спірогазометрії спортсмен якомога частіше й глибше дихає через мундштук і загубник у мішок Дугласа-Холдена на протязі 15 – 20 с, а потім проводять газометрію з перерахуванням об’єму видихуваного повітря за 1 хвилину.