Хвилинний об’єм дихання

Хвилинний об’єм дихання (ХОД) – це кількість повітря, що вентилюється у легенях за 1 хвилину. У стані спокою хвилинний об’єм дихання коливається від 4 до 10 л, за умови значного фізичного навантаження може сягнути 160 – 180 л і більше. Збільшення хвилинного об’єму легень знаходиться у пропорційній залежності від потужності виконуваної роботи, але до визначеної межі, після досягнення якої, незважаючи на подальше підвищення навантаження, підвищення хвилинного об’єму легень не спостерігають. Що більше навантаження за величиною відповідає граничним значенням хвилинного об’єму легень, то вище функціональний стан зовнішнього дихання.

Хвилинний об’єм дихання визначають за формулою:

ХОД = ДО · ЧД,

де ДО – дихальний об’єм; ЧД – частота дихання.

За умови однакових значень хвилинного об’єму легень ефективність вентиляції легенів буде вищою тоді, коли його визначають здебільшого завдяки збільшенню дихального об’єму, ніж частоти дихання.

Оцінювання легеневої вентиляції проводять за формулою О.Г. Дембо (1957):

де СК – споживання кисню (мл);

40 – коефіцієнт використання кисню (КВ0₂ – кількість кисню (у мл), поглинуте організмом із 1 л повітря).

Належне споживання кисню визначають так:

де 00 – основний обмін (у ккал), який визначають із таблиць Гарріса-Бенедикта (табл. 1) або за допомогою спірометаболічної лінійки.

Визначення хвилинного об’єму дихання проводять за допомогою двох методів: спірографії і спірогазометрїї. В останньому випадку легеневу вентиляцію визначають шляхом дихання через мундштук (ніс спортсмена закривають спеціальним затискачем) і газовий лічильник, який може мати різну конструкцію[3].

Під час виконання фізичного навантаження доцільно дихати не через лічильник, а забирати видихуване повітря у гумовий мішок Дугласа-Холдена, а потім уже визначати об’єм повітря за допомогою лічильника.