Тест Наваккі

Цей тест також дуже простий і, разом з тим, досить інформативний. Виконують його за допомогою велоергометра. Його ідея полягає у визначенні часу, протягом якого досліджуваний може виконувати навантаження певної потужності, що залежить від маси тіла особи. Величина навантажень, кожне з яких триває 2 хвилини, поступово зростає, починаючи з 1 Вт/кг до того моменту, коли досліджуваний зможе виконувати роботу. Кожне наступне навантаження зростає на 1 Вт/кг. Така процедура дослідження дозволяє, знаючи тривалість роботи, визначити величину виконуваного навантаження. Потрібне навантаження розраховують виходячи з маси тіла досліджуваного. Так, для юнака з масою тіла 55 кг початкове навантаження повинно становити 55 Вт, наступне-110Вт тощо, а для дівчини з масою тіла 50 кг, відповідно, – 50 Вт, потім 100 Вт тощо.

Оцінку результатів тесту отримують, враховуючи потужність навантаження та його тривалість (табл. 9).

Таблиця 9. Шкала для оцінки тесту Наваккі

Потужність навантажування Вт/кг	Тривалість роботи на кожному ступені навантаження, хвилинах	Оцінка результату тестування
		Низька працездатність у нетренованих
		Задовільна працездатність у нетренованих
		Нормальна працездатність у нетренованих
		Задовільна працездатність у спортсменів
		Нормальна працездатність у спортсменів
	1 – 2	Висока працездатність у спортсменів
		Дуже висока працездатність у спортсменів

Тест Наваккі може бути використаний як у спортивній медицині для обстеження спортсменів, так і в масовій фізкультурно-оздоровчій роботі, зокрема з особами середнього та похилого віку (у цих випадках навантаження починають із величини 1/4 Вт/кг), а також у лікувальній фізкультурі.

7.5 Субмаксимальний тест РWС₁₇₀

Показник фізичної працездатності реєструють за допомогою функціональної проби РWС₁₇₀, тобто проби, за якою визначають фізичну працездатність, яку організм зміг би виявити в умовах навантаження, що супроводжується підвищенням ЧСС до 170 пошт/хв. Фізіологічною передумовою цієї проби є лінійна залежність між інтенсивністю потужності роботи і ЧСС в умовах роботи, яку спостерігають у певних межах (до 170 – 190 пошт/хв) – правило інтенсивності. Відомо також, що зростання фізичної працездатності, адаптованості до виконання фізичних навантажень супроводжуються зменшенням ЧСС як у стані спокою, так і в умовах виконання дозованих (стандартних) навантажень. Саме це дозволяє, реєструючи ЧСС за умов певного навантаження, зробити висновок щодо фізичної працездатності організму. Найбільш істотні дані щодо працездатності можна отримати в умовах, коли ЧСС доходить до 170 пошт/хв; подальше збільшення цього показника вже не супроводжується паралельним зростанням фізичної працездатності. Ось таким чином міркуючи, можна було б під час проведення проби навантажувати організм до ЧСС на рівні 170 і зареєстровану працездатність у кількісних показниках (кГм/хв) використовувати як кінцевий показник проби, за допомогою якого можна порівнювати фізичну працездатність різних осіб. Звичайно, для цього потрібно було б усім давати цілком певне навантаження, доводячи його до ЧСС – 170 пошт/хв. Але такий спосіб оцінювання фізичних можливостей організму у багатьох випадках є незручним (передовсім навантаження, яке супроводжується підйомом ЧСС до 170, занадто велике).

Саме тому шведський дослідник Т. Сйостранд запропонував вимірювати фізичну працездатність методом екстраполяції, оскільки реакція серця на навантаження у певних межах (до 170 пошт/хв) пов’язана лінійною залежністю з потужністю виконуваної роботи. Працездатність за умов 170 скорочень серця можна обчислити, знаючи ЧСС, а отже, – потужність двох менших фізичних навантажень (В. Л. Карпман, 3. Б. Білоцерківський, Б. Г. Любіна, 1969).

Суть принципу визначення фізичної працездатності за допомогою проби РWС₁₇₀ пояснює мал. 8. Як бачимо на малюнку, даючи навантаження А потужністю 75 Вт, спостерігаємо зростання ЧСС у досліджуваного до 112 пошт/хв; 2-ге навантаження потужністю 150 Вт супроводжується підвищенням ЧСС до 146 пошт/хв. Продовжуючи пряму лінію АВ до її перетину з горизонтальною лінією, що йде на рівні ЧСС – 170, одержуємо точку перетину С, перпендикуляр з якої визначає величину фізичної працездатності, яка була б в умовах, якби ЧСС досягла рівня 170 пошт/хв, тобто РWС₁₇₀.

Мал. 8. Графічний спосіб визначення РWС₁₇₀

Найбільш доцільно розра-ховувати РWС₁₇₀ не графічним способом, а за допомогою обчис-лень. Для цього треба підставити експериментально знайдені зна-чення ЧСС і потужності наван-таження в таку формулу:

де W₁, W₂ – потужності 1-го і 2-го навантажень,

f₁ і f₂ – ЧСС наприкінці 1-го і 2-го навантажень.

З огляду на об’єктивність та обґрунтованість цього тесту, який дає змогу за рахунок субмаксимальних навантажень оцінювати фізичні можливості людини, пробу РWС₁₇₀ було рекомендовано фахівцями ВООЗ для широкого використання.

Таблиця 10. Потужність 1-го навантаження (W₁, кгм/хв; Вт),