Проба С. П. Летунова

Проба Летунова – це тримоментна комбінова функціональна проба, яку використовують для оцінки адаптації організму до швидкісних навантажень та навантажень на витривалість.

У досліджуваного в положенні «сидячи» кожні 10 с визначають частоту пульсу (рахують до трикратного повторення) й артеріальний тиск. Потім він виконує 20 присідань за 30 с, (руки – уперед). Після навантаження досліджуваний сідає і протягом перших 10 с визначають частоту його пульсу, а в проміжку між 15-ю та 40-ю секундами вимірюють артеріальний тиск. Далі знову визначають частоту пульсу; після повернення її до початкової (дворазове повторення), але не раніше ніж за 2 хвилини після навантаження, ще раз вимірюють артеріальний тиск. Потім досліджуваний виконує другу частину проби – біг на місці протягом 15 с у максимально швидкому темпі з високим підніманням стегон та енергійною роботою рук. Після цього досліджуваний відпочиває 4 хвилини, на протязі яких у перші та останні 10 с кожної хвилини визначають частоту його пульсу, а з 15-ї секунди вимірюють артеріальний тиск.

Оцінювання проби Летунова базована на визначенні адаптаційних реакцій серцево-судинної системи за характером реакції АТ на навантаження (за збудливістю пульсу). Ці зміни дозволяють визначити тип реакції системи кровообігу на функціональну пробу: нормотонічний, гіпертонічний, гіпотонічний, дистонічний та східчастий (мал. 6).

Мал. 6. Типи реакції серцево-судинної системи на функціональну пробу: 1. Нормотонічний. 2. Гіпотонічний (астенічний). 3. Гіпертонічний.

4. Дистонічний. 5. Східчастий

Умовні позначення: подвійна лінія – пульс, пряма лінія – систолічний тиск, пунктирна лінія – діастолічний тиск, заштрихована площина – пульсовий тиск.

Далі досліджуваний виконує третю частину проби – біг на місці підтюпцем протягом 3 хвилини у темпі 180 кроків за 1 хвилин. Після закінчення бігу визначають у положенні «сидячи» частоту пульсу та вимірюють артеріальний тиск протягом 5 хвилин у зазначеній вище послідовності.

Нормотонічний тип є свідченням хорошої адаптації організму до фізичних навантажень. Характерними особливостями цього типу є: пристосування до навантаження за рахунок пульсового тиску (різниці між максимальним і мінімальним АТ) у разі помірної тахікардії; однонаправлені зміни АТ і ЧСС; підвищення ХОК за рахунок збільшення як ЧСС, так і систолічного об’єму крові; повне відновлення гемодинамічних показників (від З до 5 хвилин). Усі типи, крім нормотонічного, свідчать про знижену функціональну здатність серцево-судинної системи і потребують корекції тренувального фізичного навантаження.

Для точної реєстрації сумарної кількості кроків, зроблених спортсменом під час виконання бігових навантажень (15-секундний і 3-хвилинний біг, якщо цього потребують умови спеціального дослідження), можна використовувати лічильники кроків спеціальної конструкції.