Стан державного фінансування оновлювальної діяльності

У системі державного фінансування наукової та інших видів оновлю­вальної діяльності пріоритет слід надавати фундаментальним і пошуковим дослідженням. Національним програмам, а частину бюджетних фінансових засобів спрямувати на проведення паралельних розробок та реалізацію аль­тернативних проектів. Потрібно відмовитися від існуючої практики, за якої левову пайку (близько 90%) загального обсягу асигнувань, роз поділюваних Держкомітетом України з питань науки і технології, отримують установи та інститути Національної Академії наук України. Більш обґрунтованим і до­цільним можна визначити порядок, за якого державні цільові кошти на розви­ток науки та розробку новітніх технологій розподілятимуться пропорційно обсягу і вагомості відібраних за конкурсом конкретних оновлювальних про­ектів (програм) всіх суб’єктів активної наукової діяльності, включаючи і ВНЗи. Не зайвим було б створення спеціальних загальноукраїнського і міжна­родного фондів науки за рахунок усіх суб’єктів ринкової економіки, кошти яких можна використовувати не лише для фінансової підтримки великих нау­ково-технічних проектів, підготовки наукових кадрів найвищої кваліфікації, але й для присудження щорічних національних і міжнародних премій за ви­датні досягнення в цій галузі.

В Україні має стати переважаючим такий типовий (основний) механізм фінансування оновлювальних проектів прикладної спрямованості. Якщо з’яв­ляється нова технічна ідея, яка отримує позитивну оцінку фінансової компа­нії, то остання розробляє статутні документи та емісійний проспект підприєм­ства, де ця ідея буде матеріалізована і реалізована через випуск відповідної нової продукції для ринку. На суму коштів, необхідних для розгортання діяльності такого підприємства, оновлювальна компанія випускає акції і розповсюджує їх серед різних інвесторів - банків, підприємств, фізичних осіб України. Цим самим компанія бере на себе відповідальність перед інвестора­ми за майбутню прибутковість оновлювального проекту. Така відповідаль­ність може бути солідарною, наприклад, з страховою установою, яка страхує підприємницький ризик інвесторів.

Оновлювальна активність господарюючих суб’єктів може підтримува­тися закритими інвестиційними фондами. Їх діяльність зводиться до того, що інвестори створюють закриті інвестиційно-оновлювальні фонди і признача­ють менеджерів цих фондів. Менеджери шукають перспективні проекти і, за умови позитивної експертизи, їх інвестують. Після повного витрачання кош­тів такий фонд перестає існувати, а його менеджер стає одним із керівників створеного підприємства через особисте представництво у Раді директорів у відповідності з своєю часткою у статутному капіталі.