Основні навчальні досягнення на кінець року

Учні повинні мати уявлення про:

— пісенність, танцювальність і маршовість як найваж­ливіші властивості музики;

— зв'язки музики з мовою, про музику як мову, що вира­жає почуття людини;

— інтонацію як основу музики і носія її життєвого змісту;

— музику як мистецтво, зміст якого розгортається в часі;

— розвиток музики як процес відображення почуттів, на­строїв, думок людини в їх динаміці та якісному перетворенні;

— інтонаційні та тематичні зміни як основу розвитку музики;

— прийоми розвитку музики (мелодійні, ладогармонійні, темпові, темброві, динамічні, жанрові, сюжетні, виконавські);

— побудову музики.

Учні повинні знати:

— правила співу, особливості правильного співацького звуку;

— термінологію, якою користується вчитель;

— елементарну нотну грамоту;

— відомості про композиторів, історії написання музич­них творів, їх побудову і зміст;

— засоби музичної та виконавської виразності;

— найважливіші засоби побудови музики — повторення (просте й варіативне) і контраст.

Учні повинні вміти:

— свідомо сприймати одно -, дво -, тричастинні форми, рондо й варіації у їх органічному зв'язку зі змістом музики;

— диференціювати звуковий потік, виділяти окремі еле­менти музичної мови, відчувати їх виразність;

— розрізняти жанрові ознаки у більш розвинутих формах;

— виражати характер музики в русі;

— відчувати життєві зв'язки музики;

— створювати темброво-ритмічні супроводи;

— осмислювати музичні враження;

— відчувати внутрішній зв'язок між характером музики Ті її виконанням;

— передавати у співі певний настрій, розрізняти особли­вості співацького звуку, відчувати красу і виразність співу;

— свідомо користуватися музичною термінологією;

— пов'язувати музично-теоретичні знання з музичною практикою;

— співати по нотах з допомогою вчителя;

— розрізняти національно-стильові особливості музики, виділяти інтонаційні зв'язки, стежити за розвитком основ­них інтонацій.

4 клас (35 год)

Оскільки 4 клас — це завершальний етап початкової освіти, то уроки музики мають підсумувати матеріал попе­редніх класів, узагальнити музичний досвід школярів. Учні продовжують ознайомлюватися з музикою, розширюють уявлення про традиції і своєрідність музичного мистецтва свого народу та інших народів світу.

Теми цього року навчання підводять дітей до усвідомлен­ня ролі музики у житті суспільства, встановлення зв'язків між музикою різних народів, сприяють глибшому засвоєнню школярами таких закономірностей музичного мистецтва, як зв'язок музики з життям, єдність змісту і форми, зв'язок на­родної та професійної творчості тощо.

Тема І півріччя — "Музика мого народу". Головне завдання вчителя полягає у тому, щоб допомогти учням відчути й усвідомити інтонаційні особливості, своєрідність музичного надбання народу, відчути спільність і відмінність народної та композиторської творчості. Саме з цих позицій має відбувати­ся узагальнення й подальше збагачення музично-слухового досвіду дітей. Протягом попередніх років навчання учні ознай­омилися з багатьма творами української народної та про­фесійної музики. Накопичені враження й досвід дають їм змо­гу виділити найхарактерніші особливості української музики.

Відчуття дітьми краси рідного краю, материнської пісні, народного мистецтва, почуття гордості за свій народ, національну культуру не можуть розвиватися без виховання любові й поваги до культури інших народів. Тому означена тема органічно пов'язана з темою II півріччя — "Між музи­кою мого народу і музикою інших народів немає неперехідних меж". Завданням учителя на цьому етапі стане допомога уч­ням в осягненні національної своєрідності музичного мис­тецтва різних народів.

Учні мають засвоїти універсальність музичної мови, з'ясу­вати деякі стилістичні особливості музики різних народів на якісно новому етапі узагальнення художніх вражень.

Ознайомлюючись з музичним розмаїттям, школярі по­винні збагатити власні уявлення про історію і побут народу, відчути глибоку духовну сутність, спільність життєвого змісту музики різних націй, усвідомити постійне взаємозба­гачення національних музичних культур.

Важливо, щоб учитель не зводив уроки до вирішення су­то навчальних завдань — ознайомлення з окремими жанра­ми народної й професійної музики різних народів.

Тематичний зміст програми наголошує на відчутті школяра­ми інтонаційних особливостей музики свого та інших народів. Порівняння інтонацій за подібністю й відмінністю — головний методичний прийом на заняттях з четвертокласниками. Зокрема, порівняння першої частини Української симфонії М.Калачевського та української народної пісні "Ой на горі та й женці жнуть", увертюри до опери М. Лисенка "Тарас Бульба" й української на­родної пісні "Засвистали козаченьки" підтвердить велике значен­ня народних джерел у творчому доробку композиторів.

Школярі із зацікавленням вслухаються в знайомі з ди­тинства народні танцювальні інтонації в "Гопаку" з балету А. Хачатуряна "Гаяне", де вони так незвично звучать "по-вірменськи". Порівняння інтонацій української народної пісні "Зоре моя вечірняя" з піснею азербайджанського ком­позитора Г.Гусейнлі "Курчатка" сприятиме засвоєнню особ­ливостей музики народів Закавказзя.

Слід підвести учнів до думки, що зв'язки між культурами різних народів є неодмінною умовою розвитку всієї світової культури.

На матеріалі теми II семестру потрібно розглянути такі узагальнюючі питання: "Що ми дізналися про композиторів, виконавців і як навчилися виконувати музику самі? Що ми знаємо про слухачів і якими слухачами стали самі?" Роздуми учнів над цими питаннями, включені в контекст уроку, ста­нуть своєрідним підсумком не тільки навчального року, а й ' усього періоду початкового навчання.

Учителю варто враховувати вікові особливості сприйман­ня музики четвертокласниками. Зауважимо, що ці особли­вості визначаються передусім збільшенням обсягу життєвого й музичного досвіду дітей. Як і в попередніх класах, сприй­мання дітей все ще тісно пов'язане з руховими відчуттями.

Виховання навичок музичного сприймання досягається поступовим ускладненням музики, дедалі глибшим аналізом творів різного характеру в межах одного жанру, розширен­ням уявлень про жанри.

Практична діяльність четвертокласників стає більш усвідо­мленою і цілеспрямованою. За своїми віковими особливостями вони можуть утримувати увагу протягом уроку, але це залежить від художньої змістовності, насиченості, різноманітності на­вчального матеріалу, доцільного темпу уроку.

Якщо співацьке виховання у попередніх класах було пра­вильним, то у 4 класі голоси дітей починають звучати особ­ливо привабливо. У хлопчиків голос набуває дзвінкості й сріблястості, у дівчаток — індивідуального тембрового за­барвлення. Відчуваючи силу власного голосу, школярі нама­гаються співати якомога голосніше, що порушує злагод­женість роботи співацького апарату і звук втрачає рівність, дзвінкість і політність, стає тьмяним і безбарвним. Відтак, важливим завданням на цьому етапі стає досягнення рівності звучання голосу в усьому діапазоні.

Учні повинні усвідомлювати, що гарний спів характери­зується наспівним, легким, взятим без напруження звуком. Великого значення набуває правильний, красивий спів само­го вчителя.

Розучуючи пісню, корисно її сольфеджувати, вчити ме­лодію у помірному темпі й з середньою силою звучності; ви­конуючи пісню без супроводу, досягати виразності кожної фрази при співі на склади та зі словами.

У роботі над ансамблем і строєм слід прагнути повного розуміння школярами змісту й характеру музики, ди­намічного розвитку кожної фрази, всього твору в цілому. Лише глибоке проникнення у задум композитора надасть виконанню художньої цілісності, образності.

Працюючи над двоголоссям, не варто закріплювати хо­рові партії за певними учнями. Доцільніше поділити клас умовно, щоб групи легко могли обмінюватися партіями. Ро­зучування кожної партії проводиться з усіма учнями. З ме­тою розвитку гармонійного слуху слід продовжувати вико­нання пісень під акомпанемент, який не дублює мелодію. Головне завдання двоголосого співу — виховання у дітей відчуття краси й колориту багатоголосого звучання, праг­нення оволодіти мистецтвом хорового співу.

Досвід показує, що розвиток умінь двоголосого співу за­лежить від того, наскільки методично правильно здійснюється перехід до двоголосся. Якщо дотримуватися традиційної думки, що спочатку слід досягти красивого співу в унісон, а вже потім переходити до двоголосого, то необхідні навички виробляються зі значним запізненням. Ефективнішою є паралельна робота над співом в унісон і елементами двоголосся. При цьому учні вчаться не лише ба­гатоголосого співу, а, передусім, багатоголосого слухання, уміння співати свою партію і водночас чути інші. З огляду на ці виконавські завдання виникає необхідність активного використання нотного запису під час уроку.

Процес роботи над піснею повинен завжди бути ху­дожнім спілкуванням школярів із музикою. Вибір прийомів розучування пісні має зумовлюватися її художнім образом та інтонаційним строєм. Наприклад, розучуючи українську на­родну пісню "Сіяв мужик просо", слід звернути увагу дітей на світлий і прозорий колорит музики, жартівливі інтонації. ігрової пісні. Переживання її емоційно-образного строю, прагнення виразити своє ставлення до виконуваного спону­катиме дітей поводитися й співати відповідно до настрою твору. Необхідно створювати на уроці такі умови, за яких четвертокласники самі пропонуватимуть варіанти виконання пісень. "Так підходить? А так? Як же краще виконати?" — такі питання мають постійно звучати у класі в процесі твор­чої роботи над піснею.