Безпека як якість системи

Визначень багато

Безпе́ка — це такі умови, в яких перебуває складна система, коли дія зовнішніх і внутрішніх чинників не призводить до процесів, що вважаються негативними по відношенню до даної складної системи у відповідності до наявних, на даному етапі, потреб, знань та уявлень.

Конфліктогенність – загальна якісна та кількісна оцінка потенціалу конфліктної взаємодії між державами.

Стабільність –рівновага, динамічна стабільність, збереження основних характеристик, відсутність війни

Стабільність не = безпеці усіх держав

Безпека на рівні держав відштовхувалася від нац. інтересів

Дилема безпеки Дж Герца

Безпека на структурному рівні

· Традиціоналісти – основа – військово-політичні фактори. Безпека тоді, коли існуванню держав нічого не загрожує. Життєва загроза – агресія і завоювання. Спосіб ліквідації – силова рівновага і взаємозалежність. Пріоритет - держава

· Не традиціоналісти – невійськові фактори. Нові загрози, транснаціональні загрози, Пріоритет – транснац. актори.

32.Фактори формування та критерії “центрів сили”.

Світові геополітичні лідери (вони ж центри сили) диктують іншим державам жорсткі правила гри,насамперед політичні та економічні. Ця теза не є юридично вивіреною, оскільки в жодній системі права терміни на кшталт «центр сили» та «правила гри» відсутні. Проте її зміст адекватно відбиває асиметричний характер міжнародних взаємин.

33.Цивілізація як категорія глобального політичного аналізу.

У ХХ ст. поступово формується теорія цивілізацій, в якій виокремлюються два напрями – матеріалістичнийтакультурно-історичний.

Матеріалістичний підхід до дослідження цивілізацій робить акцент на дослідженні економіки, матеріального виробництва, способів хазяйнування та відносинах, що ними породжуються. Це не означає ігнорування ролі духовного фактору. Але він пов'язується з типом технології або соціальності. Найбільш визнаними представниками цього напряму є М.Вебер, К.Маркс, французька школа Анналів (М.Блок, Л.Февр, Ф.Бродель), світ-системна теорія (І.Валлерстайн, Д. Уілкінсон).

У межах даного підходу цивілізація розглядається як визначена ступінь в розвитку суспільства і культури і тим самим вона протиставлена дикунству таварварству. Головні ознаки цивілізації – приватна власність та гроші, розвиток землеробства, торгівля, міста, класове суспільство, держава, релігія, писемність. Таким чином, цивілізація стає однією з характеристик класового суспільства.

Об'єктом дослідження теорії цивілізацій виступають циклічні закономірності або динамічні універсалії розвитку цивілізацій.

Дослідження цивілізацій поділено на дві сфери між представниками гуманітарних та соціальних наук. Перші звертаються до дослідження минулого тієї чи іншої цивілізації, традиційно до її "класичного періоду", другі – до сучасної історії. Вони досліджують цивілізації крізь творіння найкращих представників культури, науки та мистецтва.

Інституціональна структура кожного суспільства зумовлена його історичним досвідом. У формуванні цього досвіду особливого значення набувають головні фактори: культурні традиції та політична обстановка, становище суспільства в системі міжнародних зв'язків. Історія як наука являє собою певну систему знань. Вони потребують систематизації та класифікації. Систематизація (від гр. "устрій", "порядок" та "закон") – передбачає описування, з'ясування спорідненості, групування у взаємопов'язані та взаємопідпорядковані групи, створення системи, яка б максимально вірно описувала зв'язки та співвідношення, які існують між об'єктами.

Цивілізаційна парадигма. В її межах глобальний розвиток розглядається, як розвиток цивілізації в глобальному, світовому або локальному їх розумінні. Глобальна цивілізація складається із світових цивілізації, а вони в свою чергу з локальних цивілізацій.

Світові цивілізації (1-7) – неолітична (-8--4), ранньокласова (-4--1), антична (-1-1), середньовічна (6-15), ранньоіднустріальна (16-18), індустріальна (18-20), постіндустріальна (20-21).

Недолік цивілізаційного підходу – невизначеність категоріального апарату.

Існує подібний поділ цивілізацій – індійська, китайська, євразійська, слов’янська, європейська, ісламська.

Поняття цивілізаційних революцій - антропічна (виникнення людини сучасного фізичного виду), неолітична (перехід від привласнюючого типу господарства до відтворюючого), урбаністична (виникнення міст, держав).