Розрахунковий метод 4 страница

Новий підхід обіцяє суттєвий прогрес у справі наукового регулю­вання рівня присутності сегетальної рослинності в агрофітоценозах, але для цього необхідні відповідні зусилля як від науковців, так і від вироб­ників. Від науковців чекають розробки комплексних заходів регулювання рівня присутності конкретних бур'янових угрупувань в цілому, а не окремих біологічних груп бур'янів. В основі таких комплексних систем повинні лежати фітоценотичні заходи, які, на жаль, сьогодні мало осво­єні і розроблені в сільськогосподарських науково-дослідних установах.

Тема 6. ПРОГНОЗ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ПОПУЛЯЦІЙ І БУР’ЯНОВИХ УГРУПОВАНЬ В АГРОФІТОЦЕНОЗАХ

План

1. Інструментальний та якісний методи прогнозу забур’яненості.

2. Розрахунковий метод прогнозування.

1.Інструментальний та якісний методи прогнозу забур’яненості.

Інструментальні методи прогнозу забур'яненості застосовуються при оперативному прогнозі фактичної забур'яненості на весняний пері­од. До інструментальних методів прогнозу відносяться:

- метод монолітів;

- метод фунтових зразків;

- метод плівкових теплиць.

Суть методу монолітів полягає в тому, що в полі в лютому місяці відбираються пробні моноліти фунту в непорушеному стані завглибшки 10 см і площею 2500 см². Потім моноліти поміщаються в дерев'яні ящики і ставлять у кімнаті з температурою +20-22°С. Сходи бур'янів підра­ховують протягом З0 днів.

У методі фунтових зразків ВІЗР рекомендував відбирати зразки фунту після основного обробітку масою 150-200 г не менше ніж в 40 місцях по діагоналі поля з 10 см шару ґрунту. Потім проби ґрунту пере­мішуються і зберігаються в поліетиленових мішечках до зими на відкри­тому повітрі. На початку грудня фунт розморожують і розкладають в стандартні ростильні шаром 2,5-3 см, доводять вологість ґрунту до 60% від повної вологоємкості і пророщують при температурі 20-22°С 17-20 днів. Проростки підраховують по видам. Потім ґрунт висушують до пові­тряно-сухого стану і через 7 днів повторюють пророщування. Дані облі­ків сумують і розраховують можливу кількість сходів бур'янів на 1 м² за формулою:

де: Ч_е - можлива кількість сходів бур'янів, шт/м²;

К_р - загальна кількість проростків в усіх ростильнях, шт;

S_p - площа, однієї ростильні, см²;

Р_к- кількість ростилень, шт;

В_с - висота шару ґрунту в ростильнях, см.

Метод плівкових теплиць полягає в тому, що прогрівання ґрунту для прискорення появи сходів бур'янів відбувається на пробній площа­дці в 1-2 м². Дане визначення забур'яненості проводиться не в кімнаті, а безпосередньо на полі, що підвищує точність визначення. Цим методом можна визначити забур'яненість на кілька тижнів раніше від її фактично­го прояву на полі.

Всі інструментальні методи мають достатньо високий рівень імовір­ності результатів.

Зв'язки між стадіями розвитку об'єкта прогнозування екотопічними, біотичними та антропічними факторами зовнішнього середовища, вста­новлені в ході вікового практичного досвіду землероба, служать основою для якісного методу прогнозування. Ці встановлені залежності час­то носять виражений регіональний характер. З таких практичних загаль­них закономірностей можна відмітити такі:

1. Тепла і помірно волога погода весною і літом сприяє забур'яне­ності посівів злаковими просовидними бур'янами.

2. При багаторічному типі забур'яненості останній не змінюється кожен рік в залежності від культури та кліматичних умов.

3. При малорічному типі забур'яненості після холодної малосніжної зими зростає доля зимуючих бур'янів.

4. При холодній затяжній весні у малорічному типі забур'яненості зростає доля ярих бур'янів.

5. Після посушливої весни і літа малорічні бур'яни розвиваються слабо, а зростає роль і значення коренепаросткових бур'янів.

6. Прохолодна погода в травні і на початку літа сприяє розповсюд­женню бур'янів родини капустяних (хрестоцвітих).

7. Для розвитку більшості ярих дводольних бур'янів сприятливими є роки зі значною кількістю опадів у травні і літом та помірною кількістю

тепла.

8. Чим вищий потенційний запас насіння в ґрунті, тим швидше від­бувається масова поява сходів при створенні сприятливих для цього

умов.

9. Зниження чисельності дводольних бур'янів у наступному році

спостерігається при:

а) дуже холодній і малосніжній зимі;

б) при наявності великих відлиг з наступними сильними морозами, особливо в другій половині зими;

в) при затяжній, холодній і дощовій весні.

10. У вологу весну значно збільшується чисельність сходів порту­лака городнього.

11. У вологі роки в посівах просапних культур багато проростає

плоскухи звичайної.

12. У посушливий весняний період переважає в посівах просапних

культур мишій зелений.

Цей перелік можна суттєво продовжити. Кожен агроном повинен вести такі спостереження в умовах свого господарства, на основі яких можна проводити достатньо точний якісний прогноз забур'яненості посі­вів сільськогосподарських культур. B.C. Зуза й ін. (1985), узагальнивши дані по рівню і характеру забур'яненості різних сільськогосподарських культур, запропонували таблицю для якісного прогнозування поширен­ня біологічних груп бур'янів у посівах сільськогосподарських культур.

Розрахунковий метод

Математичне прогнозування використовується для любого типу і виду прогнозу. У даний час цей метод найбільш активно розробляється науковцями.

Розрахунковий метод прогнозу потенційної забур'яненості.

В основу створення математичної моделі прогнозу потенційної за­бур'яненості ґрунту покладені встановлені зв'язки між латентною і вір- гільною стадіями розвитку об'єкта прогнозування: насіння-рослина-на- сіння. Виходячи з цього, прогноз потенційної забур'яненості ґрунту доці­льний лише короткостроковий або довгостроковий.

Ю.П. Манько (1992) запропонував цю залежність у загальному ви­гляді виражати формулою:

П, =П₀+Б_р

де: П| - прогнозна потенційна забур'яненість ґрунту;

П₀ - вихідна потенційна забур'яненість ґрунту;

Б_р - річний баланс насіння бур'янів у ґрунті.

У наведеній формулі найбільш складний елемент - річний баланс насіння в орному шарі ґрунту. Він відображає зміну чисельності об'єкта прогнозування під впливом всіх груп факторів на протязі біологічного року (від початку вегетаційного сезону в даному році до початку вегета­ційного сезону в наступному році). Баланс насіння відображає співвід­ношення двох основних процесів - витрачання та надходження. Під ви­трачанням розуміють суму насіння ґрунтового банку, що проросло, фі­зично загинуло, спожито тваринами і комахами, винесено вітром, водою й ін. Під надходженням розуміють суму насіння сегетальних видів, яке потрапило в ґрунт протягом вегетаційного сезону від вегетуючих в аг­рофітоценозі бур'янів, з внесеними органічними добривами, посівним матеріалом сільськогосподарських культур, занесено вітром, водою, тваринами і птахами та з інших джерел.

Таким чином, підставивши значення надходження насіння бур'янів та його витрачання по різним джерелам, можна розрахувати прогнозну чисельність насіння бур'янів у ґрунті. Даний підхід дозволяє провести прогноз потенційної забур'яненості на кілька років. У такому випадку, формула визначення прийме вигляд:

де: п - кількість років, на які проводиться прогноз;

Б - річний баланс насіння бур'янів, виражений у процентах.

У сівозмінах, де застосовується стала технологія вирощування сільськогосподарських культур (стаціонарні досліди в науково-дослідних закладах, дослідних станціях, учбових закладах і ін.), можливо, доцільно і необхідно визначити річний баланс насіння бур'янів експерименталь­ним шляхом, який можна використовувати в прогнозі потенційної за­бур'яненості орних земель даного регіону, а не проводити його розраху­нок у кожному конкретному випадку. Це значно спростить роботу і під­вищить точність прогнозу.

Дана формула дозволяє проводити і розрахунок нормативного про­гнозу необхідної ефективності системи регулювання рівня потенційної забур'яненості ґрунту та кількості років, необхідних для досягнення за­даного рівня потенційної забур'яненості при дотриманні даної системи регулювання.

У розроблених методиках прогнозу вплив антропогенного фактора й інших факторів генетичного та територіального характеру врахо­вується узагальненим нерозрахунковим показником, як у вище наведе­ній формулі, або узагальнюючим, але розрахунковим показником, що дозволяє враховувати не середній вплив факторів, а вплив конкретної системи регулювання чисельності об'єкта прогнозу на латентний чи вір- гільний стан бур'янів, а також враховувати розподіл насіння бур'янів по профілю орного шару ґрунту. Проведення прогнозу по розглянутим ме­тодикам вимагає певного часу на розрахунки.

В.В. Тишкін (1992) запропонував автоматизований прогноз забур'я­неності, який виконується на ПЕОМ. Це дозволяє, наприклад, виконати прогноз за 5 хвилин для 106 ділянок 45 полів в 6 сівозмінах, а при тра­диційній методиці це потребувало б 100 годин роботи досвідченого спе­ціаліста. Математичні моделі, закладені в програму автоматизованого прогнозу, подібні до розглянутих вище.

Тема 7. ЗАХОДИ РЕГУЛЮВАННЯ РІВНЯ ПРИСУТНОСТІ БУР’ЯНОВОГО

КОМПОНЕНТА АГРОФІТОЦЕНОЗІВ

План

1. Стратегія і тактика регулювання рівня присутності сегетальної рослинності в агрофітоценозах.

2. Екологічні заходи.

3. Фітоценотичні заходи.

4. Запобіжні або попереджувальні заходи.

5. Механічні заходи.

1. Стратегія і тактика регулювання рівня присутності сегетальної рослинності в агрофітоценозах.

Завданням регулювання рівня присутності сегетальної рослинності не є повне її винищення. Завдання полягає в тому, щоб утримати за­бур'яненість на прийнятному рівні, при якому можливі втрати врожаю не перевищують економічного порогу шкідливості.

Стратегії регулювання рівня забур'яненості

Динамічність ґрунтово-кліматичних умов, видового складу, рівня присутності та пластичність біологічних властивостей, як окремих видів, так і бур'янового угрупування в цілому, з одного боку, та обмежений те­рмін і фітоценотичний спектр дії заходів регулювання, з іншого, створю­ють ситуацію, при якій розробка універсальної єдиної системи регулю­вання забур'яненості посівів у світі не існує й існувати не може. Практи­ка свідчить, що позитивний результат і економічну ефективність у регу­люванні рівня присутності сегетальної рослинності в агрофітоценозах можна досягнути лише тоді, коли заходи регулювання проводяться пла­номірно і цілеспрямовано протягом всього вегетаційного сезону з року в рік і одночасно диференціюються по полям і рокам. Планомірність і ди­ференційованість заходів впливу на бур'яни досягається шляхом ви­бору певної стратегії і тактики.

Конкретна система заходів розробляється на основі визначеної стратегії і реалізується в межах обраної тактики. Стратегію можна ви­значити як вищу сферу мистецтва і науки регулювання рівня забур'я­неності агрофітоценозів. Вона охоплює теорію і практику підготовки і використання матеріальних ресурсів у інтегрованій системі регулювання рівня забур'яненості та планування і реалізацію розробленої системи. Стратегію визначають на основі аналізу реального стану потенційної та фактичної забур'яненості. Наявність повної і всебічної інформації є обов'язковою умовою розробки дієздатної і ефективної системи. Стра­тегію визначають для господарсько-організаційного та фінансово сфор­мованого землекористувача, незалежно від форми власності. Регулю­вати всі види бур'янів одночасно на кожному полі неможливо. Для ви­значення стратегії регулювання в межах території конкретного землеко­ристувача проводять аналіз слідуючої основної інформації:

1. Систему землеробства, прийняту або реалізуєму в даному гос­подарстві. Бур'яни хоч і являються постійною проблемою, але її вирі­шення в кожній системі землеробства має свої особливості, які витіка­ють з суті даної системи. Заходи впливу на сегетальну рослинність, що прийнятні в одних системах, можуть бути не допустимими в інших. На­приклад, випас домашніх тварин для знищення бур'янів - це засіб, який прийнятний у перелоговому землеробстві, але неприйнятний у іншій інтенсивній системі землеробства. В межах однієї системи землеробст­ва може реалізовуватись кілька технологій вирощування, система захи­сту від бур'янів у яких суттєво відрізняється. Наприклад, інтенсивність і ступінь впливу на бур'яни механічних прийомів обробітку ґрунту в тра­диційній, енергозберігаючій та нульовій технологіях вирощування змі­нюється від максимуму до нуля, а, відповідно, необхідно в нульовій тех­нології передбачати заміну механічних прийомів регулювання іншими, наприклад, біологічними або хімічними. При цьому необхідно врахувати, ектопічні відміни при цих технологіях росту і розвитку бур'янів.

2. Структури посівних площ як найбільш сталого компонента аг­рофітоценозу, а, відповідно, й прийняті схеми сівозмін. Порядок чергу­вання культур є кістяком, на якому формується система регулювання. Він до певної міри визначає видовий склад та рівень присутності сеге­тального угрупування в конкретних агрофітоценозах. Необхідно провести ранжування сільськогосподарських культур за рівнем конкурентної здатності, за плановим рівнем прибутковості, за обсягом посівних площ.

3. Рівень потенційної забур'яненості ґрунту та обсяг інших дже­рел надходження органів розмноження бур'янів, минулу фактичну та прогнозну забур'яненість на кожному полі. Фактичний рівень забур'яне­ності визначає необхідний рівень зниження забур'яненості.

4. Розрахунковий можливий обсяг втрат врожаю від бур'янів.

5. Видовий склад бур'янових угрупувань, звернувши увагу на:

- найбільш шкодочинні;

- домінанти та субдомінанти;

- потенційно небезпечні види;

- зустрічуваність проблемних видів.

6. Графік проростання бур'янів та визначити головні джерела над­ходження насіння бур'янів.

7. Технічні можливості застосування механічних прийомів обро­бітку ґрунту для знищення бур'янів у господарстві.

8. Температурний режим та рівень зволоження грунту.

Для адміністративних регіонів (район, область, зона, країна) при визначенні стратегії регулювання рівня забур'яненості в межах даного адміністративного регіону в аналізі використовують, крім названих, ще і інші джерела інформації.

У результаті проведеного аналізу визначають головні напрямки і зусилля по зниженню рівня присутності бур'янів у агрофітоценозах, роз­поділ сил і засобів, визначення першочергових об'єктів впливу. В межах сівозміни чи господарства визначається:

1. Основна ланка найбільш інтенсивного впливу на сегетальну ро­слинність із максимальним використанням всіх наявних засобів, яка в сукупності забезпечує максимальну економічну віддачу й основний по­зитивний вплив на забур'яненість у цілому. Частіше в типових польових сівозмінах такими культурами є разом із своїми попередниками цінні просапні культури з низьким рівнем конкурентної спроможності.

2. Культура або група, де посилення протибур'янового впливу до­сягається за рахунок застосування в технологіях додаткових агротехніч­них прийомів, без розширення застосування гербіцидів.

3. Група культур, де додаткові заходи для впливу на бур'яни в іс­нуючі технології вирощування не вводяться.

Тактика регулювання рівня забур'яненості

Стратегія визначає лише загальний напрямок, головну ланку і спів­відношення основних заходів регулювання. Обрана стратегія регулю­вання реалізується в конкретно визначеній для кожного земельного ма­сиву тактиці. Таким чином, по відношенню до стратегії тактика відіграє підпорядковану роль, служить основним інструментом для досягнення цілей, визначених у стратегії. Зворотна залежність між цими поняттями полягає в тому, що стан тактики і її можливості вирішувати завдання впливають на характер стратегії та її можливості. Стратегія і тактика в теоретичному і практичному аспектах є категоріями історичними. Це значить, що вони не є раз і назавжди визначеними, а постійно зміню­ються і розвиваються. Основою для визначення тактики досягнення по­ставлених цілей є аналіз сукупності інформації про стан культурного і бур'янового компонента агрофітоценозу з урахуванням погодних та ґрунтових умов.

Тактика регулювання рівня присутності бур'янів у агрофітоценозах передбачає, перш за все, визначення найбільш прийнятних конкретних прийомів у даних умовах. Основна вимога - підібрати заходи, дія яких доповнює і посилює їх ефективність у просторі та часі. Таке поєднання підбирається для певного бур'янового угрупування. Наприклад, поєд­нання коткування з досходовим або післясходовим боронуванням ефек­тивне проти малорічних, але мало ефективне проти багаторічних бур'я­нів. Такі ж різні результати можна отримати при невдалому поєднанні прийому обробітку ґрунту з внесенням гербіцидів. Наприклад, заробка ґрунтових гербіцидів культиватором, особливо при значній глибині ходу робочих органів, може різко знизити ефективність гербіцидів, тому що вони розміщуються в товстому шарі ґрунту.

Основою вибору відповідної тактики є рівень біологічної ефектив­ності прийомів та їх економічна й екологічна доцільність. Рівень зни­щення бур'янів у значній мірі залежить від стану розвитку останніх, тому часові межі застосування конкретних прийомів часто визначаються темпами появи і розвитку сегетальної рослинності і станом розвитку самої культури. По кожному прийому необхідно розрахунково визначити його економічну доцільність. Основою для таких розрахунків може служити прогноз можливого рівня втрат від присутності бур'янів певний час в складі агрофітоценозу конкретної культури.

Обрана тактика застосування прийому або системи, спрямованих на досягнення максимальної біологічної та економіко-екологічної ефек­тивності реалізується в технології їх застосування. Тактика вирішення одного і того ж завдання може суттєво відрізнятися, і визначається це біологічними та економічними критеріями і вимогами, що обмежуються загальним рівнем розвитку суспільства та технічного і технологічного ос­нащення землероба. В залежності від останнього, обрана тактика за рівнем ефективності може суттєво змінюватися. Стратегія охоплює тип заходу, а тактика вид заходу, тому чітко просліджується зв'язок: стра­тегія - тактика - технологія. Тактика охоплює систему з більш корот­ким терміном та зоною дії ніж стратегія.

В наш час науковці часто розробляють і вивчають варіанти заходів контролю забур'яненості на рівні тактики вирішення проблеми конкрет­ного поля, але інтерпретують отримані результати і поширюють свої пропозиції і рекомендації на рівень цілих регіонів. Не дивно, що часто реалізація наукових рекомендацій і пропозицій у виробничих умовах не дає очікуваних результатів.

Таким чином, якщо стратегію можна визначити на рік або кілька ро­ків, то тактику захисту посівів від бур'янів необхідно уточнювати на кож­ному полі протягом всього вегетаційного сезону.

2. Екологічні заходи.

Екологічні заходи відносяться до групи внутрішніх заходів регулю­вання рівня присутності сегетальної рослинності. Вони об'єднують при­йоми, які впливають на екологічні умови росту і розвитку бур'янів. Вони не можуть зняти в цілому проблему забур'яненості, але радикально мо­жуть вплинути на рівень присутності деяких видів. Бур'яни відносяться до рослин, що мають високий рівень пластичності до екотопічних умов. Часто бур'яни зустрічаються на полях в бур'янових угрупуваннях, де екотопічні умови для їх росту і розвитку не є оптимальними. Розрізня­ють екотопічний та фітоценотичний оптимуми росту і розвитку рослин. Екотопічний оптимум виду - це оптимальне поєднання факторів сере­довища, котре дозволяє виду формувати найбільшу масу на одиниці площі при відсутності конкуренції. Фітоценотичний оптимум виду - це умови середовища, в яких вид може процвітати при сильному конку­рентному впливові інших компонентів агрофітоценозу. Екологічний та фітоценотичний оптимуми виду не завжди співпадають. Це пояснює, чому вид відсутній у складі агрофітоценозу при наявності для нього сприятливих ґрунтових умов.

Екологічні заходи поділяються на дві групи: спеціальні та неспеціа­льні. В першу відносяться заходи і прийоми, основне завдання яких створити несприятливі екотопічні умови для бур'янів. Не спеціальні за­ходи основним завданням мають створення сприятливих умов для рос­ту і розвитку культурних рослин, що підвищує конкурентну здатність ос­танніх і, відповідно, посередньо через підвищення конкурентноздатності культури впливає на рівень присутності бур'янів.

Екологічні заходи впливають у першу чергу на властивості екотопу. До останніх належить, наприклад, реакція ґрунтового розчину. На затоп­люваних культурах, регулюючи рівень води в чеках можна суттєво впли­нути на рівень присутності бур'янів.

Найбільш поширеним екотопічним заходом є внесення вапна на кислих ґрунтах. На полях з кислими ґрунтами в ролі проблемних видів часто виступають: хвощ польовий, жовтець повзучий, жовтець їдкий, редька дика, ромашка непахуча, щавель горобиний, шпергель звичай­ний, жабрій ладанний, червець однорічний.

Про рівень приуроченості окремих видів бур'янів до кислих ґрунтів, свідчать дані, які наводить С.А. Котт (1961). Так, редька дика на кислих ґрунтах зустрічалась у 36 випадках, на сильнокислих - в 45, а на нейт­ральних - лише в 19. Без внесення вапна шпергель звичайний мав ви­гляд добре розвинутої рослини темно-зеленого кольору, а при внесенні вапна (969 кг/га) популяція його різко зрідилась, а середня висота рос­лин знизилась з 22 до 6 см. При внесенні більше 2 т/га вапна рослини даного виду мали хворобливий вигляд і не плодоносили. Навіть при від­сутності на полі сільськогосподарських культур внесення вапна зумов­лює зниження чисельності бур'янів на 13,6%. Згідно результатів дослі­джень німецьких вчених, внесення 1т/га вапна кількість дикої редьки в посіві озимого жита знизилась на 40-60%, а при внесенні 4т/га - на 90- 95%.

Таким чином, внесення вапна на кислих ґрунтах може кардинально змінити видовий склад сегетального угрупування. Зміна рівня присутно­сті окремих видів бур'янів залежить від еколого-ценотичної стратегії ко­жного виду.

3.Фітоценотичні заходи.

Теоретичні напрямки фітоценотичного методу. Фітоценотичний метод найбільш екологічно прийнятний, тому еко­логи вважають його як один з основних напрямків екологізації земле­робства. За нинішнім уявленням, виділяється три основних напрямки в фітоценотичному методі (Б.М. Міркін, Ю.А. Злобін, 1990).

1. На рівні рослини. Потрібно розробити і забезпечити необхідний захисний комплекс, який підвищить її стійкість до несприятливих умов та конкурентну спроможність в пригніченні бур'янів. Основним шляхом виконання цього завдання вважається селекційний. На жаль, сьогодні селекціонери дуже мало, або взагалі не звертають увагу на цей напря­мок у своїй роботі. Навіть навпаки, багато сучасних сортів, наприклад, інтенсивні низькорослі сорти озимих культур, мають меншу конкурентну спроможність у пригніченні бур'янів, ніж старі високорослі.

Успіхи генної інженерії в створенні сортів сільськогосподарських культур, стійких до гербіцидів, засвідчують, що даним методом можна створити сорти з високою стійкістю до бур'янів. Напрямки селекції за цією ознакою можуть бути різними - від посилення алелопатії (у деяких видів рослин кореневі виділення складають до 30% синтезованої ними біомаси) до зміни морфологічних ознак самої рослини. Наприклад, в Японії селекціонери вивели форму кукурудзи, яка утворює на початку вегетації прикореневу розетку листя, що значно підвищило її конкурен­тоспроможність, а в результаті це сприяло зниженню забур'яненості і одночасно підвищило економічний поріг доцільності застосування гербі­цидів на даній культурі.

2. На рівні агропопуляції. Ми вже відмічали, що агропопуляція - це не механічна сукупність рослин одного виду. Вона має свої засоби впли­ву на бур'яни через систему взаємовідносин і створювані фітоценотичні умови. Останні в значній мірі формуються в процесі технології виро­щування даної культури нормами висіву та способами посіву. Звідси основне завдання другого напрямку покладається на технологію виро­щування і полягає в оптимізації складу і структури кожного сорту у від­повідності до конкретних умов. Культурні рослини в агропопуляції пови­нні конкурувати між собою на такому рівні, щоб не давати можливості масового розвитку бур'янів, але і не настільки, щоб їх взаємопригнічен-ня викликало зниження загального рівня врожаю.

Загальною тенденцією оптимізації посіву культурних рослин пови­нно бути збільшення гетерогенності їх ценопопуляцій. Одним із шляхів цього є висів суміші сортів. На сьогодні в селекції є напрямок - виве­дення взаємодоповнюючих (комплементарних) сортів. У результаті диференціації вони краще і більш повно використовують ресурси ґрунту і світла.

3. Рівень агрофітоценозу. Відомо, що змішані посіви більш проду­ктивніші ніж сортосуміші. Разом з тим, як відомо, створення змішаних посівів ставить цілий ряд додаткових проблем у плані використання су­часного набору сільськогосподарської техніки і потребує абсолютно но­вих підходів і наукових розробок до технології вирощування таких агро­фітоценозів. Але, разом з тим, це шлях кардинального вирішення про­блеми забур'яненості посівів.

Суть фітоценотичних уявлень полягає в тому, що повне знищення бур'янів не доцільне. За рахунок помірної участі бур'янів у складі агро­фітоценозу й особливо на неораних краях полів у них формуються ба­гаті видами рослинні угрупування, в яких розвивається достатньо різно­манітний біоценоз комах, які в сукупності утримують фітосанітарний стан агрофітоценозу на прийнятному рівні. Плата за це - помірне поїда­ння комахами листя культурних рослин, що в певних розмірах не шко­дить кінцевій продуктивності посіву. На науковому симпозіумі в ФРН в 1988 році по екологічному значенню доріг, меж і лісопосадок прийшли до висновку, що в сільськогосподарському ландшафті всі три головні його блоки (рілля, багаторічні трав'янисті рослини і ліси) повинні бути рівноправні у відповідності з рельєфом. Дослідження в Швеції та Чехос-ловаччині показали доцільність використання заліжі для покращання фі-тосанітарного стану агрофітоценозів.

Таким чином, екологізація землеробства в основу ставить не поліп­шення умов розвитку культурних рослин, а підвищення їх стійкості до несприятливих факторів.

Вплив структури посівних площ сільськогосподарських культур на сегетальну рослинність

Структура посівних площ - це співвідношення площ посіву сільсь­когосподарських культур. Вона може характеризувати різні за площею території - сівозміну, господарство, район, регіон і т. д. Як фітоценотич-ний фактор впливу на сегетальну рослинність структуру посівних площ доцільно розглядати на рівні сівозміни, де реальне чергування сільсько­господарських культур у часі в межах чітко визначеної території розгля­дається як єдиний агрофітоценоз.

Видовий склад бур'янів та рівень їх присутності в агрофітоценозі в значній мірі визначається структурою посівних площ сільськогосподар­ських культур. Зумовлено це тим, що наявний у ґрунті насіннєвий банк бур'янів по-різному, як в кількості так і в видовому складі, реалізується в посівах різних сільськогосподарських культур. Наприклад, за даними В.Ф. Зубенка (1988), середня чисельність бур'янів у прифермській сіво­зміні (переважання кормових культур) складала 106 шт/м кв, у просапній -112 шт/м кв, а в зернопропсапній - 126 шт/м кв. За спостереженнями польських вчених, перехід від традиційної зернопросапної сівозміни до спеціалізованих зернових сівозмін з долею зернових від 67 до 75% за 20 років призвів до помітного зростання забур'яненості. При цьому більш небезпечним став видовий набір бур'янів. Домінантами бур'янових угру-пувань стали 1-2 види, ритм росту і розвитку яких співпадав з ритмом росту і розвитку культурних рослин. До таких видів, наприклад, відно­ситься метлюг звичайний, підмаренник чіпкий та інші. Таким чином, на­сичення структури посівних площ навіть такими висококонкурентноздат-ними в пригніченні бур'янів культурами як озимі зернові приводить у кін­ці кінців до зростання забур'яненості посівів.

Від структури посівних площ залежить також об'єм можливостей для реалізації в технологіях вирощування культур, з яких вона склада­ється, інших заходів впливу на сегетальну рослинність.

Протягом вегетаційного сезону можливості проведення механічних заходів регулювання рівня присутності бур'янів по полям сівозміни сут­тєво відрізняються. За можливостями застосування знарядь обробітку ґрунту для механічного знищення бур'янів весь вегетаційний сезон мо­жна поділити на кілька періодів:

1. Вільний. Даний період характеризується відсутністю культури на полі і можливістю застосування практично любого прийому механічного обробітку ґрунту з максимальною ефективністю впливу на бур'яни. В залежності від структури посівних площ, у польових сівозмінах він може складати від 23 до 49 і більше відсотків від загального часу-простору сівозміни. В свою чергу, в даному періоді в землеробстві прийнято виді­ляти два підперіоди - період основного або зяблевого обробітку ґрунту та передпосівний період. У озимих культур чіткої часової межі між ними не існує, а у ярих культур такою межею служить зимовий період. Най­більш довгий за часом - основний, якому приділена максимальна увага в системі механічних винищувальних заходів боротьби. Разом з тим, у даний період, за середніми даними, може з'явитися лише від 15 до 25% загальної суми сходів бур'янів протягом вегетаційного сезону. За дани­ми Л.С. Хомко (1977), в умовах Ставрополля, які подібні до умов Степу України, ступінь реалізації сегетальними видами вільного періоду між збиранням зернових колосових та посівом пшенично-вікової суміші (60-70 днів) складав 53 шт/м². В ланці зернові колосові - яра віко-горохова суміш вільний період складав 130-140 днів, а ступінь реалізації його сегетальними видами - 105 шт/м².