Основні показники лісового фонду регіонів України

Назва адміністративно-територіальних одиниць, економічних районів	Землі лісового фонду, тис. га	Загальний запас деревини, млн м3	Стиглі насадження	Лісис-тість те­риторії, %
усього	вкриті лісом	Площа, тис. га	Запас, млн м
Україна						15,6
Карпатський						36,7
Закарпатська						50,8
Івано-Франківська						40,9
Львівська						28,5
Чернівецька						29,7
Подільський						12,8
Вінницька						12,8
Тернопільська						13,1
Хмельницька						12,5
Поліський						29,2
Волинська						30,9
Житомирська						32,6
Рівненська						36,5

Закінчення табл. 2.11

Назва адміністративно-територіальних одиниць, економічних районів	Землі лісового фонду, тис. га	Загальний запас деревини, млн м3	Стиглі насадження	Лісис­ті сть території, %
усього	вкриті лісом	Площа, тис. га	Запас, млн м
Чернігівська						20,3
Східний						12,4
Полтавська						8,5
Сумська						17,5
Харківська						12,7
Донецький						8,7
Донецька						6,7
Луганська						10,7
Придніпровський						5,1
Дніпропетровська						5,2
Запорізька						3,9
Кіровоградська						6,2
Центральний						18,5
Київська						20,4
Черкаська						15,2
Причорноморський						6,3
АР Крим						10,6
Миколаївська						3,7
Одеська						5,7
Херсонська						4,6

Лісистість території також значно коливається. Так, у Карпат­ському вона у 2,4 раза, Поліському — в 1,9 раза перевищує серед­ній показник по Україні. Три регіони відзначаються лісистістю, близькою до середньої, зокрема, Центральний, Подільський та Східний. Натомість такі регіони, як Донецький, Причорноморсь­кий та Придніпровський мають вдвічі-втричі нижчу лісистість, ніж середня по країні. Для забезпечення належних екологічних

стандартів території лісистість потребує істотного підвищення, в першу чергу в малолісних регіонах — Східному, Донецькому, Придніпровському, Причорноморському.

У регіональному плані досить різноманітним є розподіл площ розповсюдження насаджень за групами основних лісоутворюваль­них порід (на прикладі лісових насаджень підприємств Держав­ного комітету лісового господарства України) (табл. 2.12). У ці­лому по Україні переважають хвойні і твердолистяні породи у приблизно рівному співвідношенні. Поліський і Центральний ре­гіони відзначаються суттєвим переважанням хвойних над твер­долистяними. Обернена картина (переважання твердолистяних над хвойними) характерна для Подільського, Східного, Донець­кого, Придніпровського, Причорноморського регіонів. Карпатсь­кий регіон характеризується приблизно рівними показниками площі розповсюдження хвойних і твердолистяних порід. Як від­носно негативний чинник слід зазначити досить високий відсоток площі м'яколистяних порід у Поліському, Східному і Централь­ному регіонах.

Таблиця 2.12

РОЗПОДІЛ ПЛОЩІ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ ЗА ГРУПАМИ ОСНОВНИХ ЛІСОУТВОРЮВАЛЬНИХ ПОРІД, %

Регіони	Хвойні	Твердолистяні	М'яколистяні
Україна	46,4	42,9	10,7
Карпатський	46,1	50,5	3,4
Подільський	17,6	77,0	5,4
Поліський	62,9	16,3	20,8
Східний	38,5	51,5	10,0
Донецький	34,3	60,5	5,2
Придніпровський	16,2	78,8	5,0
Центральний	53,1	36,8	10,1
Причорноморський	28,5	68,8	2,7

Обсяги заготівель деревини скоротилися з 15,3 млн м³ у 1990 р. до 11,3 млн м³ у 2000 p., зокрема, від рубок головного користу­вання — з 6 млн м³ у 1990 р. до 5,2 млн м³ у 2000 р., у тому числі за регіонами спостерігається значна диференціація вказаних по­казників (табл. 2.13). Основні обсяги лісозаготівель (понад 90 %)

зосереджені у п'яти найбільш лісистих регіонах. У цілому по Україні переважають за обсягом ліквідної деревини рубки, пов'язані з веденням лісового господарства (рубки проміжного користування). Оберненою пропорцією характеризуються лише найбільш лісисті регіони — Карпатський і Поліський. Незначне переважання проміжних рубок характерне для регіонів із серед­німи показниками лісистості — Подільського, Центрального. Решта регіонів характеризується значним переважанням проміж­них рубок над головними. Особливо це є характерним для Схід­ного регіону.

Таблиця 2.13

ОБСЯГИ ЗАГОТІВЛІ ЛІКВІДНОЇ ДЕРЕВИНИ ЗА РЕГІОНАМИ УКРАЇНИ у 2000 р.

Регіони	Заготовлено деревини, тис. м
усього	у тому числі
рубками головного користування	рубками, пов'язаними з веденням лісового господарства
Україна
Карпатський
Подільський
Поліський
Східний
Донецький
Придніпровський
Центральний
Причорноморський

Необхідними є певні зміни в територіальному розміщенні лі­сових ресурсів, які мають здійснюватись відповідно до вимог за­безпечення сталого розвитку, раціонального лісокористування та охорони навколишнього середовища. Однак лісовідновлення здійснюється переважно в межах площі лісового фонду, його по­казники за останні 8 років залишаються досить стабільними, але значно диференційованими за регіонами (табл. 2.14).

Натомість обсяги робіт з лісорозведення — створення захис­них лісових насаджень в ярах, балках, пісках та інших неугіддях за межами лісового фонду — залишаються вкрай недостатніми для забезпечення необхідного розширення площі лісових наса­джень як по країні в цілому, так і в регіональному плані.

Таблиця 2.14

ОБСЯГИ ЛІСОВІДНОВЛЕННЯ ТА ЛІСОРОЗВЕДЕННЯ ЗА РЕГІОНАМИ УКРАЇНИ, га в 2000 р.

Регіони	Посадка і посів лісу	Реконструк­ція мало­цінних на­саджень	Природне поновлен­ня лісу	Створен­ня наса­джень на неугіддях	Створен­ня поле­захисних лісових смуг
Україна
Карпатський					—
Подільський
Поліський
Східний					—
Донецький
Придніпровський
Центральний
Причорноморський

Обсяги створення захисних насаджень скоротились з 5,9 тис. га в 1999 р. до 5,2 тис. га в 2000 р. — при значній потребі в при­родозахисних насадженнях як важливій складовій досягнення екологічної стабільності території.

У регіональному плані обсяги цих робіт є недостатніми у Схі­дному, Донецькому, Придніпровському, Центральному, Причор­номорському регіонах, де наявні значні земельні ресурси для за­ліснення.

У цілому стан лісоресурсного потенціалу регіонів України можна охарактеризувати як такий, що потребує більш раціональ­ного використання з метою підвищення та вирівнювання його показників. У першу чергу існує необхідність доведення показ­ників лісистості до оптимальних регіональних та басейново-водо­збірних норм.

Водні ресурси. Територіальний розподіл водних ресурсів не відповідає розміщенню водоємних галузей господарського комп­лексу (табл. 2.15). Найбільша кількість водних ресурсів (58%) зосереджена в річках басейну Дунаю у прикордонних районах України, де потреба у воді не перевищує 5 % її загальних запасів (табл. 2.16). Найменш забезпечені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя, Крим та південні області України, де зосереджені найбільші споживачі води.

Таблиця 2.15

РЕСУРСИ РІЧКОВОГО СТОКУ УКРАЇНИ (РЕГІОНАЛЬНИЙ РОЗРІЗ), м³

Назва адміністративно-територіальних одиниць, економічних районів	Приплив	Місцевий стік	Загальні ресурси	Питомі середні місцеві ресурси тис. м3
середній рік	дуже мало­водний рік	середній рік	дуже мало­водний рік	середній рік	дуже мало­водний рік	на 1 км2	на 1 особу
Україна	157,4	121,7	52,4	29,7	209,8	151,4	86,8	1,04
Карпатський
Закарпатська	5,37	2,86	7,92	4,47	13,3	7,29	618,7	6,13
Івано-Франківська	4,81	2,60	4,59	2,17	9,40	4,77	330,2	3,14
Львівська	0,63	0,24	4,92	2,66	5,55	3,00	225,7	1,80
Чернівецька	8,88	4,92	1,23	0,49	10,1	5,60	151,8	1,31
Подільський
Вінницька	8,48	4,29	2,47	1,16	11,0	5,96	93,2	1,34
Тернопільська	5,45	2,70	1,81	1,05	7,26	4,10	131,2	1,55
Хмельницька	7,68	4,26	2,14	1,06	9,82	5,35	103,9	1,44
Поліський
Волинська	1,87	1,04	2,18	0,94	4,05	1,91	107,9	2,04
Житомирська	0,56	0,23	3,15	1,05	3,71	1,28	105,4	2,17

Закінчення табл. 2.15

Назва адміністративно-територіальних одиниць, економічних районів	Приплив	Місцевий стік	Загальні ресурси	Питомі середні місцеві ресурси тис. м
середній рік	дуже мало­водний рік	середній рік	дуже мало­водний рік	середній рік	дуже мало­водний рік	На 1км2	на 1 особу
Рівненська	4,67	2,71	2,33	1,27	7,00	3,56	115,9	1,96
Чернігівська	26,12	17,35	3,45	1,95	29,57	19,42	108,2	2,61
Східний
Полтавська	49,5	30,4	1,94	0,76	51,5	31,6	67,4	1,14
Сумська	3,34	1,73	2,45	1,15	5,79	2,71	102,9	1,88
Харківська	1,75	0,86	1,66	0,71	3,41	1,50	52,9	0,55
Донецький
Донецька	3,15	1,47	1,02	0,24	4,40	1,70	38,5	0,20
Луганська	3,63	1,42	1,46	0,45	5,09	2,00	54,7	0,54
Придніпровський
Дніпропетровська	52,1	32,0	0,87	0,14	53,0	32,5	27,3	0,23
Запорізька	52,4	32,7	0,62	0,13	53,0	33,1	22,8	0,30
Кіровоградська	49,2	30,5	0,95	0,27	50,2	31,3	11,0	0,22
Центральний
Київська	44,4	26,7	2,04	0,76	46,4	28,8	70,6	0,45
Черкаська	46,4	28,5	1,01	0,41	47,4	29,1	48,3	0,68
Причорноморський
Миколаївська	3,43	1,40	0,57	0,16	4,00	1,71	23,2	0,43
Одеська	135,2	102,7	0,35	0,076	135,6	102,8	10,5	0,14
Херсонська	54,3	32,0	0,14	0,02	54,4	32,0	4,9	0,11
АР Крим	—	—	0,91	0,43	0,91	0,43	33,7	0,36

Таблиця 2.16

ВОДНІ РЕСУРСИ РІЧОК УКРАЇНИ (БАСЕЙНОВИЙ РОЗРІЗ)

Річка-пункт	Площа водозбору, км2	Водні ресурси (км /забезпеченістю, %)
норма	50%	75%	90%	95%
Дніпро — гирло	504 000	53,9	51,7	43,5	—	35,0
Сіверський Донець — м. Лисичанськ	52 400	3,53	3,28	2,41	1,79	1,48
Сіверський Донець — с Кружилівка (Росія)	73 200	5,08	4,67	3,41	2,51	2,08
Річки Приазов'я	(28 000)	1,13	1,00	0,61	0,43	0,30
Річки Криму		0,91	0,86	0,65	0,50	0,43
Південний Буг — с Олександрівка	46 200	2,89	2,74	2,07	1,56	1,33
Річки (протоки) в гирлі Південного Бугу (Інгул, Мертвовод, Чичиклея, Гнилий Єланець)	(13 000)	0,34	0,28	0,18	0,13	0,10
Дністер — с Бендери	66 100	10,7	10,4	8,64	7,17	6,56
Річки межиріччя Ду­най—Дністер—Пів­денний Буг	(30 000)	(0,281)	(0,24)	(0,18)	(0,10)	(0,05)
Прут — с. Леово		2,68	2,58	2,06	1,67	1,45
Західний Буг — м. Сокаль		0,90	0,86	0,65	0,52	0,43
Тиса — смт Вилок		6,72	6,56	5,36	4,50	3,94
Уж — м. Ужгород		0,96	0,93	0,75	0,60	0,53
Латориця — м. Чоп		1,17	1,12	0,90	0,74	0,65
Усі річки		87,66	85,1	71,7	61,4	55,9

Балансові запаси місцевого водного стоку становлять у серед­ньому 52,4 км³, а в маловодні роки — 29,7 км³. Об'єм підземних вод, що враховуються в ресурсній частині водогосподарського балансу, становить 7 км³. Крім того, в галузях економіки викори­стовується близько 1 км³ морської води.

Мінеральні ресурси. Нерівномірність територіального розпо­ділу корисних копалин зумовила різну роль і спеціалізацію еко­номічних районів України щодо галузей промисловості, що базу­ється на їх видобуванні.

Донецький ЕР — унікальний за різноманітністю корисних ко­палин регіон, де за центральної ролі вуглевидобутку здійснюєть­ся також масштабний видобуток нерудної металургійної сирови­ни (флюсових вапняків і доломітів, вогнетривких глин, каоліну), хімічної сировини (кам'яної солі) та будівельної (цементної, гіп­сової, керамічної тощо). Перспективи мінерально-сировинної ба­зи пов'язуються з рідкісними і рідкісноземельними металами, зо­лотом, супутнім вугіллю метаном.

Придніпровський ЕР є одним з найбільших у світі гірничопро­мислових регіонів з потужним комплексом збагачувальних та ме­талургійних підприємств. Видобуток залізних руд становить тут близько 100 млн т на рік, а на початку 1980-х pp. сягав 200 млн т. У цьому ж районі зосереджено весь видобуток марганцевих, а та­кож уранових, нікелевих і графітових руд, близько 50 % титано­вих, 95 % бурого і близько 10 % кам'яного вугілля України. На сході Кіровоградської області розташовані Завалівський графіто­вий комбінат і Побузький нікелевий завод.

Східний ЕР. Мінерально-сировинну спеціалізацію регіону ви­значає розміщена в його межах Дніпровсько-Донецька нафтога­зоносна провінція (231 родовище газу і конденсату, видобуток газу близько 12 млрд м³), нафти і конденсату 2,5 млн т), Кремен­чуцький залізорудний регіон (видобуток руди 16 млн т на рік) та будівельна, передусім цементна, сировина. Тут також є поклади кам'яної солі, бурого вугілля, фосфоритів для місцевих потреб.

Центральний ЕР. Мінеральні ресурси цього регіону не справ­ляють суттєвого впливу на структуру промислового комплексу, крім будівельної сировини. Найбільші обсяги видобувних робіт здійснюються на півдні Черкаської області в межах Ватутінсько-го гірничопромислового району, де зосереджено видобуток бен­тонітових глин (Черкаське родовище), первинних і вторинних ка­олінів та бурого вугілля.

Поліський ЕР. Найбільш численними в регіоні є родовища тор­фу (1278, з яких 279 розробляється) та будівельного каменю (95 та відповідно 52). Останні зосереджені передусім у Житомирській області, де виділяється однойменний гірничопромисловий район. У межах Волинської області частково знаходиться Львівсько-Во-линський кам'яновугільний басейн, а на сході в Чернігівській — нафтовидобувний (20 родовищ з видобутком близько 0,5 млн т).

У Поліському регіоні крім того розташовані такі унікальні об'єк­ти, як Іршанське розсипне родовище титанових руд (розроб­ляється однойменним комбінатом) та родовища бурштину в Рів­ненській області. Перспективними є родовища рідкісних металів (передусім Пержанське берилієве), титанових руд у корінному заляганні, міді, фосфоритів (розробка яких почалася), базальтів і деяких інших корисних копалин.

Подільський ЕР. Спеціалізація регіону передусім визначається будівельною мінеральною сировиною — цементною, будівель­ним каменем, для виробництва вапна (у тому числі для цукрової промисловості), гіпсовою. На півночі Хмельницької і у Вінниць­кій областях розташовані унікальні родовища каолінів (Турбівсь-ке, Глухівецьке та ін.). Тут відомі також родовища бентонітових глин, гранату, глауконіту. В останні роки в Хмельницькій області виявлені поклади сапонітових глин, що є цінним меліорантом і кормовою добавкою.

Карпатський ЕР є одним з найбільш насичених мінеральними ресурсами. Тут у Передкарпатському гірничопромисловому регіо­ні виявлено 43 родовища нафти (29 розробляються) і 61 — природ­ного газу (40 розробляються). Незважаючи на виснаженість родо­вищ перспективи регіону ще є значними. На півночі Львівської області розташована більша частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Великі об'єкти гірничопромислового комплексу створені на базі розробок сірчаних руд і калійних со­лей, цементної сировини (вапняків).

Закарпаття характеризується унікальним родовищем кам'яної солі (Солотвинське), родовищами бентонітових глин, полімета­левої, глиноземної (Біганське), золоторудної сировини. З 2000 р. почало розроблятися Мужіївське та Саулякське родовища золо­торудної сировини. Весь регіон належить до унікальних у масш­табах Європи за кількістю родовищ і якістю мінеральних лікуваль­них та питних вод.

Причорноморський ЕР, якщо виокремити Крим, характеризу­ється обмеженим переліком видів мінеральної сировини. Тут по­ширені вапняки, будівельний камінь, керамічні глини, будівельні піски, що повністю забезпечують місцеву будівельну індустрію. Миколаївський глиноземний завод працює на імпортних бокси­тах. У той самий час на півночі Одеської області виявлені перс­пективні золоторудні об'єкти.

У межах Криму відомі нафтогазові родовища є незначними за запасами. Значно більші перспективи пов'язуються з шельфом Чорного та Азовського морів, де почали розроблятися перші ро-

довища. Тут формується новий нафтогазовидобувний регіон України. Мінерально-сировинна спеціалізація Криму визначаєть­ся також великими родовищами якісних флюсових вапняків (Ба­лаклава та Керченський півострів), цементної сировини (Бахчи­сарай) та будівельного каменю. Унікальним є Сиваське родовище природних розсолів, що розробляється Кримським содовим та бромним заводами. Відомо також промислове родовище йоду.

Мінерально-ресурсний потенціал України перебуває у стані постійного розвитку. З низкою його об'єктів, що розглядаються як перспективні для освоєння, пов'язуються зміни в розміщенні продуктивних сил. До регіонів, яких можуть торкнутися зазначені зміни, належать:

• Причорноморський — у зв'язку з освоєнням нафтогазових покладів шельфу Чорного та Азовського морів;

• Поліський — у зв'язку з родовищами руд титану, рідкісних металів (передусім берилію) та рідкісноземельних елементів (Жи­томирська область), міді (Волинська область). Уже розпочато ви­добуток фосфоровмісної сировини;

• Придніпровський (включаючи північ Одеської та Миколаїв­ської областей) — у зв'язку з освоєнням золоторудних, рідкісно-метальних (передусім літієвих) та уранових родовищ, а також у зв'язку з перспективами розширення видобутку бурого вугілля;

• Донецький (включаючи південь Запорізької області), де пер­спективними є родовища рідкісноземельних елементів, цирконію, танталу, ніобію, а також золота і залізних руд;

• Подільський, де розташоване перспективне родовище флюо­ритових руд (Бахтинське у Вінницькій області) та графітових (Буртинське, Хмельницька область).