І іншого майна сільськогосподарського підприємства

Сільськогосподарське виробництво здійснюється за органічної єдності чотирьох (в умовах зрошення – п’яти) факторів, серед яких важливе місце займають засоби виробництва – знаряддя і предмети праці.

Предмет праці – ця речові елементі, на які діє людина в процесі праці: сировина, основні і частина допоміжних матеріалів (насіння, корма, паливо і ін.).

Предмети праці змінюють свою натуральну форму, уречевлено входять в продукт. Вартість їх переноситься на новий продукт протягом одного виробничого циклу.

Тим, чим людина впливає на предмет праці, є знаряддям праці – обладнання, будівлі і споруди, робочу і продуктивну худобу.

Знаряддя і предмети праці виражені у вартісній формі разом з грошовими ресурсами, що, обслуговують процес виробництва, складають виробничі фонди.

Їх кругообіг відбувається як рух вартості, результатом якого є виробництво матеріальних благ, що вміщує в себе вартість спожитих засобів виробництва.

Залежно від характеру обороту, а також від функціональної ролі і значення в процесі створення нових споживчих вартостей засоби виробництва діляться на: основні і оборотні фонди (основний і оборотний капітал).

Основні виробничі фонди (основний капітал) – цей грошовий вираз знарядь праці, що беруть участь у виробничому процесі тривалий час, зберігаючи при цьому натурально – речову форму. Вони виконують одну і ту ж функцію протягом декількох виробничих циклів і переносять свою вартість на щойно виготовлений продукт частинами, а інша частина поступово зменшується по мірі їх зношення, фіксується в засобах виробництва до моменту завершення строку їх використання.

Специфічною особливістю сільського господарства є те, що окремі види засобів виробництва можуть (під дією людського фактора) докорінно змінювати свою функціональну роль в процесі виробництва. Тому в одному випадку їх розглядають як необоротні активи, в іншому – як оборотні. Наприклад, основне стадо корів, основні свиноматки – це елемент необоротних активів (довгострокові біологічні активи), оскільки їх функціональна роль полягає у відтворенні поголів’я і виробництві предметів праці (молока). Проте при вибраковуванні корів і свиноматок і становленні їх на відгодівлю відбувається зміна функціональної ролі цих біологічних активів в процесі виробництва і їх вже розглядають як оборотні фонди (поточні біологічні культури), яким притаманний зовсім інший характер обороту.

Біологічний актив - тварина або рослина, яка в процесі
біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську
продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в
інший спосіб економічні вигоди.

Оборотні фонди представлені предметами праці. Вони беруть участь в процесі виробництва протягом лише одного виробничого циклу, втрачають при цьому колишню натурально-речову форму і повністю передають свою вартість на заново створений продукт.

Як бачимо, характер їх обороту докорінно відрізняється від характеру обороту основних фондів, що безпосередньо позначається на формуванні витрат, які включаються в собівартість продукції.

У процесі кругообігу виробничі фонди послідовно переходять із стадії виробничих запасів в стадію виробництва, а за нею – в стадію готового продукту. Такий рух виробничих фондів відбувається як рух вартості, зумовлюючи необхідність їх розмежування на застосовувані і спожиті..

Застосовувані основні фонди представлені первісною вартістю засобів праці, виробничо спожиті – лише частиною її у формі річної суми амортизації на реновацію. Застосовувані основні фонди завжди більше, ніж виробничо спожиті протягом року на строк їх експлуатації.

Для оборотних фондів, як правило, характерне зворотне співвідношення.

Застосовувані оборотні фонди вимірюються вартістю їх середньомісячного залишку, виробничо спожиті – матеріальними витратами. Враховуючи характер обороту предметів праці, стає очевидним, що, виробничо спожиті оборотні фонди будуть в стільки разів перевищувати застосовані, скільки оборотів зроблять оборотні фонди протягом року.

Поділ виробничих фондів не застосовувані і виробничо спожиті, має глибокий економічний зміст, оскільки дає змогу правильно визначити роль знарядь і предметів праці у формуванні собівартості. Стає очевидним, що основна частка витрат формується за рахунок не основних, а саме оборотних фондів, хоча первісна вартість перших значно перевищує вартість останніх.

2. Класифікація і структура основних фондів

Економічне значення основних фондів полягає в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці в сільському господарстві, формують ступінь комплексної механізації і автоматизації виробництва, забезпечують якісне і своєчасне виконання сільськогосподарських робіт і цим визначально впливають на продуктивність праці.

Залежно від цільового призначення основні фонди поділяють на 2 групи:

1. Основні виробничі фонди;

2. Основні невиробничі фонди.

Основні виробничі фонди беруть безпосередню участь в процесі виробництва і формуванні собівартості та вартості продукції. На них припадає переважна частка основних фондів аграрних підприємств – до 85-90%.

Основні невиробничі фонди не беруть участі в процесі виробництва і не створюють вартості Їх вартість не підлягає амортизації. Вони формують соціальні умови життя людей на селі, а тому рівень забезпеченості ними опосередковано впливає на результати виробничої діяльності. Сюди відносять будівлі, споруди і фонди житлового і комунального господарства і побутового обслуговування населення, організації культури і мистецтва, охорони здоров'я, фізкультури і соціального забезпечення.

Аграрні підприємства крім сільськогосподарської, можуть виготовляти і інші види продукції, займатися торгівлею, будівництвом.

Тому виробничі основні фонди підрозділяються на фонди сільськогосподарського і не сільськогосподарського призначення.

1. Виробничі фонди сільськогосподарського призначення. До них відносять: виробничі сільськогосподарські будівлі, споруди, передаточні пристрої, машини і устаткування, транспортні засоби, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні культурні насадження, капітальні витрати по поліпшенню земель, інструмент і інше.

Названі основні виробничі фонди об’єднуються в 3 групи: фонди рослинництва, тваринництва і загальногосподарського призначення.

2. Виробничі фонди несільськогосподарського призначення. До них відносять будівлі, споруди, передаточні пристрої, машини і обладнання промислово-виробничих об'єктів, будівництва, торгівлі і громадського харчування.

Ці фонди певною мірою характеризують ступінь агропромислової інтеграції і диверсифікації виробництва.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» відносять матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

На основі даних про первісну вартість основних виробничих фондів визначають в кожному підприємстві такі важливі економічні показники, як фондозабезпеченість і фондоозброєність праці.

Фондооснащеність – це відношення середньорічної вартості виробничих основних фондів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь.

Її визначають як відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці – відношення вартості основних фондів до середньорічної кількості працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві.

Господарства дуже різняться за цими показниками. З підвищенням цих показників до оптимального рівня зміцнюється економічний стан господарства.

Крім того, на ефективність сільськогосподарського виробництва істотно впливає і структура основних виробничих фондів.

Під структурою розуміють процентне співвідношення окремих видів до загальної їх вартості.

Для економічного аналізу і цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікують за такими групами:

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані
з будівництвом.

3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої.

4. Машини та обладнання.

5. Транспортні засоби.

6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

7. Тварини.

8. Багаторічні насадження.

9. Інші основні засоби.

Основні засоби відображаються в активі балансу і розділі 1 «Необоротні активи» за первісною і залишковою вартістю.

Будь-який об'єкт основних засобів визнається активом лише в тому разі, якщо існує упевненість отримання підприємством у майбутньому певної економічної вигоди від його використання і коли вартість цього об’єкту достовірно визначена.

При оцінці структури основних виробничих фондів потрібно враховувати, що їх структурні елементи істотно відрізняються за функціональною роллю в процесі виробництва, а тому з різною активністю впливають не кінцеві результати господарювання.

Кращих результатів досягають ті підприємства, які краще оснащені активними основними виробничими фондами: силовими і робочими машинами, транспортними засобами.

Дуже важливо встановити раціональне співвідношення між окремими структурними элементами основних фондів і насамперед між тими з них, технічна ефективність використання яких взаємозумовлена.

Структура основних фондів змінюється як в динаміці, так і залежно від спеціалізації господарства.

Тому оптимальний рівень фондооснащеності і раціональну структуру цих фондів необхідно встановлювати для підприємства відповідно його виробничого напряму, досягнутого рівня інтенсивності розвитку головної галузі, місцевих природних умов.