Земельні фонди України і їх структура

Загальна площа України складає 60,36 млн. га. Відповідно до цільового призначення землі за Земельним кодексом України поділяють на:

- землі сільськогосподарського призначення;

- землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

- землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення;

- землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- землі лісового фонду;

- землі запасу.

Серед усіх земельних угідь найбільшу господарську цінність мають сільськогосподарські угіддя. Сюди входить рілля, багаторічні культурні насадження, сінокоси, пасовища, залежи і перелоги.

Процентне відношення окремих видів, сільськогосподарських угідь до їх загальної площі визначає структуру сільськогосподарських угідь.

Найбільш інтенсивно використовуються рілля і багаторічні культурні насадження. Тут виробляють найбільший обсяг валової і товарної продукції сільського господарства.

Незважаючи на це, підвищувати їх питому вагу можна лише до раціональної межі, перехід за яку може привести до вітрової і водної ерозії, руйнування родючості ґрунту і, як наслідок, до суттєвого зниження врожайності.

З урахуванням даної обстановки і з метою широкомасштабного впровадження природоохоронних заходів в необхідно вивести із сільськогосподарського обороту 10-12 млн. га орендованих земель, що дасть змогу істотно знизити ступінь розораності угідь.

Перехід одних земельних угідь в інші називають трансформацією земельного фонду.

Завдання підприємств - забезпечити переведення менш продуктивних угідь у більш продуктивні, наприклад, залісення ярів і балок, залуження деградованих земель, пере ведення природних пасовищ у сіножаті тощо..

Важливим народногосподарським показником, є землезабезпеченість. Його визначають як відношення площі відповідних угідь до наявного населення країни (області, району, підприємства).

За кількістю ріллі на 100 жителів попереду України йде Австралія (153 га), Канада (167,5 га), США (67,0га), тоді як в Данії цей показник дорівнює 50,1 га, Угорщині - 49,5; Фінляндії - 50; Іспанії - 39,1; Франції - 31,4; Англії – 11,0; Японії – 3,0 га.

Зі зростанням населення показник землезабезпечення знижується. Тому необхідно постійно поліпшувати земельні ресурси, бережливо їх використовувати, не допускати невиправданого вилучення сільськогосподарських угідь для потреб інших галузей народного господарства.

Не менше важливим народногосподарським показником є якість земельних угідь.

Сільськогосподарські угіддя України представлені різноманітними ґрунтами, але більшість з них має високу родючість. Так, в структурі генетичних типів ґрунтів України, що зайняті під орними землями, чорноземи і лучно-чорноземні ґрунти як найбільш родючі займають близько 73,0%, сірі опідзолені ґрунти і чорноземи опідзолені - понад 12%, каштанові - близько 4%.

За роки земельної реформи в Україні істотних змін зазнала структура землекористувачів. На початок 2001 року площа сільськогосподарських угідь недержавних аграрних підприємств складала 25,7 млн. га, або 61,4 % від усіх сільськогосподарських угідь країни, в тому числі ріллі - відповідно 21,7 млн. га, або 66,6%. В розпорядженні громадян знаходиться 10,9 млн. га сільськогосподарських угідь (26%) і ріллі - 8,2 млн. га (25,2%).

Земельним кодексом України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам:

- для ведення селянського (фермерського) господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної або міської ради, де знаходиться фермерське господарство; для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 га;

- для ведення садівництва - не більше 0,12 га;

- для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок) - не більше 0,25 га у селах; 0,15 га – у селищах і 0,10 га - у містах;

- для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 га і для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 га.