Зміни в законодавстві

Важливою складовою «перебудови» були зміни у законодавстві. Вони були спрямовані на створення правової основи для розвитку багатоукладної економіки, багатопартійності, ідеологічного плюралізму.

Для розвитку економічних відносин в країні велике значення мали такі закони, як: «Про кооперацію в СРСР» (1988 р.), «Про підприємства в СРСР» (1990 р.), «Про власність в СРСР» (1990 р.), «Про банки і банківську діяльність» (1990 р.), Основи законодавства Союзу СРСР і союзних республік про оренду (1989 р.), Основи цивільного законодавства Союзу РСР (1991 р.), «Про загальні засади підприємництва громадян» тощо. Невдовзі, згідно з прийнятим порядком, були прийняті відповідні українські закони, які адаптували загальносоюзні норми до національної специфіки. На основі зазначених правових актів в країні створюються перші кооперативи, виникають перші приватні підприємства, запроваджуються госпрозрахунок на державних підприємствах.

Регулювання соціально-культурної сфери відбувалося відповідно до таких законів, як: «Про пенсійне забезпечення громадян СРСР» (1990 р.), «Про мови народів СРСР» (1990 р.), «Про загальні засади державної молодіжної політики в СРСР» (1991 р.) тощо. Були прийняті й відповідні українські закони, зокрема Закон від 28 жовтня 1990 р. «Про мови в Українській РСР», який не втратив актуальності й зберігає свою чинність донині. Щоправда, Української РСР у його назві замінена на Україну.

У зв’язку з процесами демократизації суспільства, остаточного подолання наслідків сталінізму, недопущення в майбутньому беззаконня і свавілля 14 листопада 19989 р. Верховна Рада СРСР ухвалила Декларацію «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, яких було піддано насильственному переселенню, забезпеченню їхніх прав», яка мала безпосереднє відношення до відновлення справедливості щодо кримськотатарського народу. Загострення політичної боротьби в країні, нові політичні реалії знайшли відображення у таких законах, як: «Про захист честі і гідності Президента СРСР» (1990 р.), «Про кримінальну відповідальність за блокування транспортних комунікацій та інші незаконні дії, які посягають на нормальну і безпечну роботу транспорту» (1990 р.).

Як уже відзначалося, з 1990 р. розпочинається процес розпаду СРСР, здійснюються перші кроки на шляху до проголошення державної незалежності України. Особливе значення для цього мало прийняття 16 липня 1990 р. Верховною Радою України Декларації про державний суверенітет Української РСР». У цьому документі був проголошений пріоритет республіканських законів над союзними, заявлено, що земля, її надра, повітряний простір є власністю українського народу, заявлено про право України на створення власної фінансової й банківської системи, власних збройних сил, проведення зовнішніх стосунків з іншими державами. Крім того, в Декларації вказувалося на необхідність реформування системи влади в республіці відповідно до світових традицій, зокрема поділу влади на три гілки – законодавчу, виконавчу, судову. Далі була прийнята низка законів, що забезпечували реалізацію основних положень Декларації, серед них «Про економічну самостійність Української РСР», «Про забезпечення дії законів та інших нормативних актів законодавства Союзу РСР» та ін.

У червні 1991 р. Верховною Радою України було схвалено концепцію Конституції України, у якій декларувалися загальні принципи майбутнього Основного Закону Української держави. Згідно з цим документом основою України мала бути ідея правової держави, де найвищою соціальною цінністю є людина, її права, свободи та їх гарантії. Передбачалося перетворення України на президентську республіку. У липні цього ж року була запроваджена посада Президента Української РСР. Згідно зі спеціальним законом президент визначався як найвища посадова особа Української держави і глава виконавчої влади. Він виступав гарантом забезпечення прав і свобод громадян, державного суверенітету України, додержання Конституції і законів Української РСР. Отже, в останні місяці існування СРСР були закладені перші камені у конституційно-правовий фундамент України як незалежної й суверенної держави.

Контрольні запитання

1.У чому сутність економічних реформ середини 1960-х рр.?

2. У чому причини невдачі «косигінської» реформи?

3. Які зміни в державному механізмі передбачала Конституція СРСР

1977 р.?

4. Які функції Рад були встановлені в Конституції СРСР 1977 р.?

5. Як формувалася виконавча влада за Конституцією СРСР 1977 р.?

6. Чим була викликана «перебудова» в СРСР, який її зміст, у чому

причини невдачі?

7. Які зміни до Конституції СРСР були внесені в другій половині

1980-х рр.?

8. Яким були результати виборів до Верховної Ради УРСР 1990 р.?

9. Що таке адміністративно-командна система?

10. Які зміни в законодавстві України відбулися наприкінці 1990-х

рр., чим вони були викликані?,

11. Яке значення мала Декларація про державний суверенітет

Української РСР?

РОЗДІЛ ХV. ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ І ПОЛІТИЧНИЙ РОЗВИТОК НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ (1991-2012 РОКИ)

Ключові слова: незалежність, суверенітет референдум, державотворення, демократія, громадянське суспільство, президент, конституція, криза корупція, олігархи, політична еліта.