Технологічний аудит

Технологічна стратегія дуже схожа на будь-яку іншу стратегію і ефективна настільки, наскільки ефективно проведено аналіз, на якому вона заснована.

Важливим та ефективним методом оцінки поточного стану організації, її технологічного здоров’я і перспектив інноваційного розвитку є технологічний аудит, який є різновидом операційного аудиту.

Технологічний аудит організаціїє перевіркою технологічних методів, прийомів і процедур, що використовуються в організації з метою оцінки їх продуктивності і ефективності.

Технологічний аудит є як одноразовою акцією, так і безперервним процесом оцінки.

Одноразовий технологічний аудит може бути виконаний консультантами зі сторони на прохання фірми, яка відчула, що вона стоїть перед лицем технологічної кризи того чи іншого роду.

Для інших фірм одноразовий аудит може стати початком змін в її методах розробки стратегії. Даний аналіз може бути потім використаний при ухвалення рішень про інвестиції.

Технологічний аудит – спосіб перевірки технологічного стану компанії за допомогою певних критеріїв виявлення її сильних і слабких сторін, що веде до формування стратегії, направленої на підвищення ефективності діяльності компанії.

В процесі проведення технологічного аудиту можна виділити 3 основні етапи:

1. Огляд тих технологій, що використовуються в організації і оцінка її позиції відносно застосування цих технологій.

2. Огляд технологій, що використовуються в інших організаціях, в першу чергу у конкурентів, і виявлення технологічних еталонів, тобто найкращої технології, що практично використовується. Основним управлінським інструментом рішення цих задач є бенч-маркінг (виявлення еталона, перевірка за еталонним тестом).

3. Зіставлення технологій, що використовуються в організації з виявленими технологічними еталонами з метою оцінки їх відносної ефективності, а значить перспективності. Основним управлінським інструментом рішення задач 3-го етапу технологічного аудиту є аналіз портфеля технологій організації. Проведення детального аналізу технологічного портфелю та усвідомлення повної картини інтелектуального потенціалу (знань та технологій, що є, але за якихось причин не використовується компанією) дуже часто дає можливість визначити якісно нові стратегічні напрямки технологічного розвитку.

Задача аудиту організації полягає з вироблення рекомендацій, поліпшення управління інтелектуальною власністю і розстановці пріоритетів з використанням ресурсів для її комерціалізації.

Інвентаризація інтелектуальної власності – це один з елементів технологічного аудиту, під час проведення якого слід також враховувати фундаментальні для розвитку організації питання:

· Чи існує розроблена політика з наукових досліджень, яка дозволяє ухвалювати рішення про розробку технології у себе або про її купівлю?

· Чи оптимально побудована система управління інтелектуальною власністю?

· Чи повною перевагою використовується інтелектуальна власність, тобто які зусилля додаються для кращого розуміння ринків і оцінки оптимального шляху до комерціалізації?

Збір інформації здійснюється за допомогою анкет, після чого проводиться аналіз отриманих даних. За наслідками аудиту готується звіт, де надаються рекомендації з поліпшення управління технологією і складається план дій щодо підвищення ефективності використання НДДКР.

Повний аудит дослідження одиниці або об’єкта вимагає збору даних про всі види діяльності, при яких використовуються або розробляються нові технологічні знання про кадрові ресурси і систему їх навчання (підвищення кваліфікації), про технології, що знаходяться у власності організації і права інтелектуальної власності (патенти, бази даних, ноу-хау, а також незапатентовані знання).

Ключовим елементом технологічного аудиту наукової організації є аналіз і вироблення пропозицій (рекомендацій) по комерційному використанню конкретних результатів НДДКР. Тому важливими аспектами такого аудиту будуть наступні фактори:

1. Ринковий потенціал: розмір ринку, динаміка зростання, доступність ринку, рівень прибутковості, якість оцінки та прогнозу ринкових і технічних перспектив.

2. Якість продукту: ступінь унікальності, ступінь поліпшення функції, стандарти здешевлення, екологічні якості.

3. Здійсненність технології: достовірність концепції та її новизна, технічна готовність, регламентні обмеження.

4. Ресурсозабезпеченість технології: матеріальна забезпеченість, тривалість повного циклу розробки, фінансова забезпеченість, кадрова забезпеченість.

5. Захищеність інтелектуальної власності6 наявність патентів тощо.

6. Наявність бізнес плану з комерціалізації технології.

7. Аналіз перешкод і ризиків, пов’язаних з комерціалізацією конкретних технологій.