Управління дебіторською заборгованістю

Дебіторська заборгованість – важливий компонент оборотного капіталу. Більшу части ну дебіторської заборгованості складають неспалені рахунки за постачання продукції. Специфічний елемент дебіторської заборгованості – векселі до отримувача, які за своєю сутністю є цінними паперами.

В основу управління дебіторською заборгованістю покладено два підходи:

1) порівняння додаткового прибутку з витратами та втратами, що виникають при зміні політики розрахунків за реалізовану продукцію;

2) Порівняння та оптимізація величини та строків погашення дебіторської заборгованості.

При першому підході ураховується, що зі збільшенням дебіторської заборгованості пов’язані не тільки додаткові витрати з її фінансування та збільшення та втрати через зростання суми безнадійних боргів, але й збільшення обсягу реалізації через пом’якшення умов розрахунків зі споживачами та отримання додаткового прибутку.

Визначається сума ефекту, отриманого від інвестування коштів у дебіторську заборгованість за формулою:

Е=П – ПВ – ФВ

Де Е – сума ефекту, отриманого від інвестування коштів у дебіторську заборгованість за розрахунками з покупцями;

П – додатковий прибуток підприємства, отриманий від збільшення обсягу реалізації за рахунок надання кредиту;

ПВ – поточні витрати підприємства, що пов’язані з організацією кредитування покупців та інкасацією боргу;

ФВ – фінансові втрати від неповернення боргу покупцями.

Другий підхід до управління дебіторською заборгованістю полягає у максимальному використанні можливостей скорочення фінансового циклу за рахунок залучення для фінансування дебіторської заборгованості коштів у розрахунках з кредиторами за товари. Фінансові менеджери намагаються домогтися такої організації розрахунків с покупцями и постачальниками, щоби зменшити різницю між середнім періодом погашення дебіторської заборгованості та середнім періодом погашення кредиторської заборгованості (за рахунок збільшення останнього)

При цьому необхідно враховувати можливі втрати для підприємства, що відмовляється від знижок, які надають постачальники за умов більш швидкої сплати рахунків.

a. Відомі такі способи управління коштами у розрахунках з дебіторами:

b. Не надавати відстрочку платежу без попередньої перевірки фінансового стану покупця;

c. Отримати від покупця договір про заставу майна на суму відстроченого платежу;

d. Продати рахунки дебіторів факторинговій компанії або факторинговому відділу банку;

e. Застрахувати кошти у розрахунках від збитків за безнадійними боргами;

f. Постійно контролювати рахунки дебіторів;

g. Оцінювати реальний стан дебіторської заборгованості (виявляти сумнівні борги, оцінювати ймовірність виникнення та суму безнадійних боргів)

Відзначимо, що на сьогодні у вітчизняній практиці за частих випадках порушення платіжної дисципліни, зростанні обсягів простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості, нестачі у більшості підприємств оборотних коштів, неможливості отримання короткострокових банківських кредитів на прийнятих умовах вельми складно застосовувати зазначені вище та традиційні для світової практики способи управління дебіторською заборгованістю.

Особливу увагу слід приділити аналізу даних про резерви за сумнівними боргами та фактичними втратами, пов’язаними з непогашенням дебіторської заборгованості. У нашій країні такого досвіду поки що не накопичено. В економічно розвинутих країнах компанії у процесі підготовки звітності частіше за все нараховують резерв у відсотках до загальної суми дебіторської заборгованості, при цьому варіація може бути вельми суттєвою. Так американська компанія US Steel нараховує резерв у розмірі 0,78%, корпорації Eastmen Kodar, General Electric – від 3 до 6%.

Дослідження, що було проведено Міністерством торгівлі США показало, що частка безнадійних боргів є у прямій залежності від довжини періоду, протягом якого дебітор зобов’язаний погасити свою заборгованість. При цьому залежність така: у загальній сумі дебіторської заборгованості зі строком погашення до 30 днів приблизно 4% належить до розряду безнадійної, 31-61 днів – 10%, 61-90 днів – 17%, 91-120 днів – 26%, за подальшого збільшення строку погашення на наступні 30 днів частка безнадійних боргів збільшується на 3-4%.