Управління грошовими активами

Управління надходженням та відтоком грошових коштів полягає у синхронізації грошових потоків, прискоренні погашення дебіторської заборгованості, тимчасову інвестуванні грошових коштів у цінні папери, що легко реалізуються, контролі за витратами.

Ефективне управління залишками грошових коштів на поточних рахунках полягає у тому, щоб забезпечувати грошовими коштами виконання поточних операцій, підтримувати необхідний резерв коштів для здійснення непередбачених платежів (міра застереження) та мат кошти у ліквідній формі, щоб не проґавити можливість отримати додатковий прибуток від участі у незапланованих вигідних фінансових операціях.

Гроші на поточному рахунку практично не приносять доходу, з їх збільшенням зростають втрати доходів від інвестицій, але одночасно підвищується ліквідність. Тому втрати доходів від більш вигідних вкладень розглядаються як плата за підвищення ліквідності. Завдання фінансового менеджменту – підтримувати на рахунку оптимальний (мінімальний) залишок грошових коштів, який забезпечує достатній рівень ліквідності та потребу у грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності

Мінімально необхідна потреба у грошових активах (без урахування їх резерву у формі короткострокових фінансових вкладень) може бути визначена за формулою:

(1)

де ГА min – мінімально необхідна потреба у грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності у майбутньому періоді;

ПО – передбачуваний обсяг платіжного обігу за поточним господарським операціям у майбутньому періоді (у відповідності до плану надходжень та витрачання грошових коштів підприємства);

О – оборотність грошових активів (в разах) у аналогічному за строком періоді.

Розрахунок мінімально необхідної потреби у грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності може здійснюватися також іншим способом за такою формулою:

(2)

де ГАк – залишок грошових активів на кінець звітного періоду;

ПО – запланований обсяг платіжного обігу за поточними господарськими операціями у майбутньому періоді;

ФПО – фактичний обсяг платіжного обігу за поточними господарськими операціями у звітному періоді;

О – оборотність грошових активів (у разах) у звітному періоді.

Для підприємств, що займаються зовнішньоекономічною діяльністю, необхідно із загальної мінімальної потреби виділити їх валютну частину, щоб забезпечити формування необхідних підприємству валютних фондів. При цьому у процесі розрахунків використовуються обидві розглянуті вище формули.

Важливим етапом політики управління грошовим активами є оптимізація середнього залишку грошових коштів у оборотному капіталі. У практиці зарубіжного фінансового менеджменту для цих цілей використовуються частіше за все моделі Баумоля та Міллера-Орра. Першу було розроблено В.Баумолем у 1952 р., другу – М.Міллером та Д.Орром у 1966 р.

Згідно з моделлю Баумоля залишки грошових активів на майбутній період визначаються у таких обсягах:

А) мінімальний залишок ГА приймається нульовим;

Б) оптимальний (він же максимальний) залишок розраховується за формулою:

де ГА max – оптимальний залишок ГА у плановому періоді;

Вк – середня сума витрат з обслуговування однієї операції з короткостроковими фінансовими вкладеннями;

ЗВда – загальні витрати грошових активів у майбутньому періоді;

СВк – ставка відсотка за короткостроковими фінансовими вкладеннями у періоді, що розглядається (виражена десятковим дробом).

В) середній залишок грошових активів згідно з цією моделлю планується як половина оптимального їх залишку.

Згідно з моделлю Міллера-Орра залишки грошових активів на майбутній період визначається у таких обсягах:

А) мінімальний залишок ГА приймається у розмірі мінімального їх резерву у звітному періоді (це значення має бути більше нуля);

Б) оптимальний залишок грошових активів розраховується за формулою:

де Відх– сума максимального відхилення грошових активів від середнього у звітному періоді;

СВк – ставка відсотку за день.

В) максимальний залишок грошових активів згідно з цією моделлю приймається у трьохкратному розмірі ГА опт, тобто:

Перевищення цього залишку визначає необхідність трансформації надлишків ГА у короткострокові фінансові вкладення.

Г) середній залишок грошових активів визначається за формулою: