Стратегія фінансування поточних активів

Згідно з теорією фінансового менеджменту існують три принципіальних підходи до фінансування різних груп оборотних активів:

а) консервативний;

б)помірний (компромісний);

в) агресивний.

Агресивний підхід до фінансування оборотних активів передбачає, що за рахунок власного та довгострокового позикового капіталу фінансується не більше половини, а за рахунок короткострокового позикового капіталу – переважна частка постійної та вся змінна частина оборотних активів.

Якщо підприємство не робить ніяких обмежень у нарощуванні поточних активів, має значні грошові кошти, має великі запаси сировини та готової продукції, та, стимулюючи покупців, збільшує дебіторську заборгованість – частка поточних активів у загальній сумі є високою, а період оборотності оборотних коштів є довгим – це ознаки агресивної політики управління поточними активами. У практиці фінансового менеджменту ця політка отримала влучну назву «гладкий кіт» («товстий кіт»).

Агресивний підхід дозволяє здійснити операційну діяльність з мінімальною потребою у власному капіталі, що дозволяє (за інших рівних умов)забезпечувати високий рівень його рентабельності. Разом з тим така модель створює проблеми у забезпечення поточної платоспроможності та дуже ризикова для ліквідності.

Консервативний підхід до фінансування оборотних активів полягає у мінімальному обсязі використання короткострокових позикових коштів. Така модель забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства. Ризик втрати ліквідності низький, але періодично протягом року може з’являтися суттєвий надлишок власних оборотних кошів. Тому необхідно оперативно ним управляти, контролювати, щоб кошти не спрямовувалися на придбання непотрібних запасів.

Консервативну політику підприємства ведуть або в умовах достатньої визначеності ситуації, коли обсяг продажів, строки надходжень та платежів, необхідний обсяг запасів та точний час їх використання відомі завчасно, або за необхідності суворої економії буквально на усьому.

Помірний (або компромісний) підхід до фінансування оборотних активів передбачає, що за рахунок власного та довгострокового позикового капіталу має фінансуватися постійна частина оборотних активів, у той час коли за рахунок короткострокового капіталу – весь обсяг змінної їх частини.

Такий тип політики забезпечує високий рівень фінансової стійкості підприємства, збільшує витрати власного капіталу на фінансування оборотних коштів, що інших рівних умов призводить до зниження рівня рентабельності.

Той або інший тип політики фінансування відбиває коефіцієнт чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу) – мінімальне його значення характеризує здійснення підприємством політики агресивного типу, у той час коли достатньо високе його значення (наближене до одиниці) – політики консервативного типу.

Таким чином,формування відповідних принципів фінансування оборотних активів у підсумку визначає співвідношення між рівнем рентабельності використання власного капіталу та рівнем ризику зниження фінансової стійкості та платоспроможності підприємства.