Транспортна система та її структурні елементи. Основні критерії вибору транспорту

Для підприємств, що нерегулярно займаються товаропостачанням, недоцільно створювати власні транспортні служ­би, що займалися б усією транспортною роботою:

- розробкою транспортних умов контракту в частині вибору оптимального маршруту перевезення і транспортних засобів;

- вивченням кон'юнктури світового транспортного ринку;

- контролем за збереженням і перевалкою вантажів у портах і на митних переходах.

Уся ця робота вимагає спеціальних знань, практичного до­свіду та значних фінансових витрат. Тому часто більш доціль­но звертатися до послуг спеціалізованих транспортних підпри­ємств.

Примітка. За даними Держкомстату в Україні протягом 2004 року транспортні послуги надавали майже 15,6 тис. підпри­ємств різних форм власності, в яких було залучено понад 1 млн. працівників (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Розподіл підприємств, основним видом діяльності яких є транспорт

Показники	Приватна власність	Державна та державна корпоративна власність	Комунальна та комунальна корпоративна власність
Кількість підприємств
Відсоток від загальної кілько­сті підприємств	96,7	1,4	1,9
Тисяч осіб найманих праців­ників	410,0	617,2	82,9
Відсоток від загальної кілько­сті найманих працівників	36,9	55,6	7,5

Транспортні підприємства надають такі послуги:

- перевезення;

- фрахтування;

- розрахункові операції за контрактами;

- митне декларування вантажів;

- вантажно-розвантажувальні роботи;

- збереження вантажів;

- оформлення необхідної товаросупровідної документації;

- страхування вантажів;

- сортування, перетарювання, нагромадження, комплектація вантажних партій збірних відправлень.

В Україні умови перевезення вантажів, пасажирів та багажу і відповідальність сторін за цими перевезеннями відповідно до Основ цивільного законодавства визначаються статутами окре­мих видів транспорту і правилами, що видаються у встановлено­му порядку.

Примітка. Кількість підприємств, основним видом діяльності яких є транспорт, за даними Держкомстату подано в табл. 5.1.

Таблиця 5.1.

Тенденції щодо зміни кількості підприємств. Основним видом діяльності яких є транспорт

Показники	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
Кількість підприємств	10 422	11 778	13 277	14 608	15 556
Відсоток від загальної кіль­кості підприємств	4,0	4,2	4,4	4,6	4,7
Тисяч осіб найманих праців­ників	1181,7	1156,8	1142,4	1122,0	1110,1
Відсоток від загальної кіль­кості найманих працівників	10,5	10,9	11,3	11.5	11,7

Перевезення вантажів на товарному ринку здійснюється різ­ними видами транспорту (рис.5.1). Розглянемо основні види транспорту, що використовуються в Україні.

Рис. 5.1. Транспортна система

Примітка. До транспортної системи на рис. 5.1 включені ли­ше основні види транспорту. Не увійшли до неї внаслідок їх специфіки і виняткового використання космічні перевезення. Існують також змішані види вантажних перевезень. Іноді до транспортної системи включають також підйомно-транспортні засоби, що забезпечують роботу всіх видів транспорту і одночасно є окремим його видом.

Залізничний транспорт відіграє важливу роль на товарному ринку завдяки високій провізній спроможності, швидкості, універсальності, безперервності, маневреності, відносній дешевині перевезень вантажів та є особливо ефективним при перевезеннях на далекі відстані. Україна має широку мережу залізничних магі­стралей великої довжини.

Примітка. Українські залізничні дороги — потужна транспорт­на система, яка посідає провідне місце в Європі за розмірами, обсягами та рівнем задіяних технічних засобів. Так, за розмі­рами експлуатаційної довжини залізної дороги (22,56 тис. км) Україна посідає 4-е місце в Європі (за винятком Росії) після Германії, Франції, Польщі; за обсягами перевезень вантажів — 2-е місце серед країн СНГ та Європи (після Росії).

До матеріально-технічної бази залізничного транспорту нале­жать:

1. Шляхове господарство — земляна полотнина, баластова при­зма з щебеню, дерев'яні або залізобетонні шпали, до яких кріплять­ся сталеві рейки, машини для технічного утримання і ремонту шля­хів, технологічне оснащення для зварювання і наплавлення рейок, пристосування для збирання і розбирання ланок рейок.

2. Станції — вантажні, пасажирські, проміжні, дільничні, сор­тувальні.

3. Рухомий парк — локомотиви, тепловози, електровози, газо­турбовози, мотор-вагони, мотовози, дрезини, вагони, платформи.

Примітка. Загальний парк вантажних вагонів в Україні становить близь­ко 175 тис. шт., з яких у приватній власності операторських компаній знаходиться 35 тис. вагонів.

4. Депо — підприємства, що забезпечують експлуатацію і ре­монт рухомого парку.

5. Пристрої електропостачання — електротяглові підстанції для трансформації виду і напруги струму, що надходить, контак­тні проводи.

6. Засоби регулювання руху і управління експлуатаційною роботою — пристрої автоматики, телемеханіки, електроніки, електротехніки, що в сукупності забезпечують функціонування пристроїв сигналізації і блокування.

7. Засоби зв'язку — радіо- або проводовий зв'язок між диспе­тчерами, машиністами в дорозі обслуговуючим персоналом потя­гів з іншим обслуговуючим персоналом, із близькими і відносно віддаленими пунктами і т.д.

У сучасних умовах все більшу конкуренцію залізничному транспорту складає автомобільний транспорт.

Автомобільний транспорт є найбільш мобільним, універса­льним транспортним засобом і посідає важливе місце у транспор­тній системі країни. В основному використовується для переве­зення невеликих потоків вантажів на відносно короткі відстані, що пов'язано з порівняно високою собівартістю автомобільних перевезень і низькою вантажопідйомністю автотранспорту. Пе­ревагами автомобільного транспорту є висока швидкість і мож­ливість доставки вантажів «від дверей до дверей» без додаткових витрат на перевантаження.

Примітка. На 01.09.2003 р. автотранспортні пасажирські і ван­тажні перевезення в Україні здійснюють більше 48 тис. перевіз­ників, з них майже 40 тис. (75 %) фізичних і більше 12 тис. (25 %) юридичних осіб. При цьому юридичні особи є власниками біль­шої кількості автотранспорту. Загальній кількість автотранспорту — майже 200 тис. одиниць, юридичним особам належить 112 тис. (56 %), а фізичним — 83 (44 %) (Тимчасовий, 2003). За видами перевезень перевізники розподіляються таким чином: 27 тис. (57 %) здійснюють пасажирські перевезення, 18 тис. (34 %) — вантажні, 4 тис. (9 %) — обидва види пере­везень.

Перевезення здійснюються 84 тис. (43 %) автобусами, 83 тис. (43 %) вантажними автомобілями, 14 тис. (7 %) легкови­ми автомобілями, 14 тис. (97,1 %) — вантажно-пасажирсь­кого типу. Зокрема, в Сумській області надано ліцензії 1275 І перевізникам, з них 1002 — фізичні особи.

До матеріально-технічної бази автомобільного транспорту входять:

1. Рухомий парк — автомобілі транспортні (вантажні, паса­жирські, легкові машини й автобуси), автомобілі спеціальні (майстерні, компресори, підйомні крани, збірні електростанції на ходу, магазини, буфети, їдальні, радіо- і телевізійні станції на хо­ду), причепи — одно-, двох-, трьох- і багатоосьові вантажопід­йомністю до 10 т, напівпричепи — одно- і двохосьові вантажопі­дйомністю до 30 т;

2. Автотранспортні підприємства — пасажирські, вантажні і змішані вантажопасажирські автокомбінати, пасажирські станції і вокзали, вантажні станції, бази механізації вантажно-розван­тажувальних робіт, транспортно-експедиційні агентства і конто­ри з перевезень пасажирів і вантажів;

3. Дорожнє господарство — автомобільні дороги, підприємс­тва, організації з їх обслуговування і ремонту, заводи, бази з під­готовки дорожньобудівельних матеріалів;

4. Спеціальні спорудження — естакади, мости, підземні пере­ходи, заправні станції, шиномонтажні і шиноремонтні пункти, акумуляторні зарядні станції, мийні пункти, станції (пункти) з ремонту й технічного обслуговування автомобілів, магазини з продажу автомобільних запасних частин, пришляхові готелі і ке­мпінги, пункти громадського харчування.

Водний транспорт представлений річковим, озерним і морсь­ким видами транспорту.

Річковий транспорт відіграє велику роль у формуванні і фу­нкціонуванні товарного ринку України. Перевезення вантажів по річкових і озерних шляхах економні, оскільки потребують мен­ших первісних капітальних і поточних витрат. Однак він має не­велику питому вагу у вантажо- і пасажирообігу України.

При розподілі перевезень між видами транспорту з урахуван­ням обмеженого навігаційного періоду (через кліматичні умови) річковий і озерний транспорт є задіяним для перевезень у першу чергу масових насипних і навалочних вантажів сезонного вироб­ництва і споживання, а також вантажів, що завозяться в обсязі піврічної або річної потреби суб'єктів товарного ринку.

Матеріально-технічна база сучасного річкового транспорту

містить:

1. Флот — самохідні і несамохідні судна (пасажирські, ванта­жопасажирські, вантажні, баржі, буксири тощо). За своїм призна­ченням судна річкового флоту підрозділяються на судна транс­портного призначення, технічні (землесоси, днозаглиблювачі, грунтовози, крани на плаву та ін.), службово-допоміжні (буксири, пожежні, криголами, роз'їзні);

2. Порти — прибережні пункти, що здійснюють роботи із за­вантаження і розвантаження судів, посадки і висадки пасажирів, формування річкових складів і їх технічного обслуговування. Розрізняють порти універсальні (виконують усі види робіт) і спе­ціалізовані (виконують тільки окремі види робіт).

3. Заводи — універсальні (такі, що виконують будівництво і ремонт різних судів) і спеціалізовані (будівництво і ремонт нових спеціальних судів). Розташовуються заводи головним чином біля великих річкових або озерних портів.

Організація роботи річкового транспорту базується на графіку руху судів у період навігації, а також на технічному плані, що передбачає роботу технічних засобів.

Морський транспорт — важливий і перспективний учасник ринкових відносин. Важливого значення набуває підвищення розмірів і ефективності експорту транспортних послуг, що нада­ються морським транспортом. Близько 90 % усього вантажообігу морського транспорту становлять зовнішньоторговельні переве­зення.

Складовими матеріально-технічної бази морського транспорту є:

1. Флот — пасажирські, торговельні, промислові (рибальські та ін.) судна, а також судна для буксирування інших суден, гідро­технічних робіт, підйому затонулих суден і майна, охорони про­мислів, санітарні, пожежні, рятувальні, лоцманські, днопоглиб­лювальні та ін. За експлуатаційним призначенням морські судна (як і річкові) підрозділяються на транспортні, технічні, службово-допоміжні. Існують різні класифікації морських суден залежно від виду вантажів, що перевозяться, регулярності рейсів, форм договорів перевезення.

2. Порти — загального призначення (приймають усі судна, у тому числі пасажирські), спеціалізовані (для переробки вантажів певної групи або конкретного найменування), комбіновані. Скла­даються з причальних і огороджувальних гідротехнічних спору­джень, вантажно-розвантажувальних площадок, складів та інших споруджень, що забезпечують виконання вантажних робіт, поса­дку і висаджування пасажирів, прийом і збереження вантажів, безпеку стоянок суден та їхніх екіпажів.

3. Шляхове господарство, призначене для забезпечення без­пеки, необхідних умов плавання морським шляхом, здійснення аварійно-рятувальних і підводно-технічних робіт.

4. Електрозв'язок і електрорадіонавігація забезпечують без­пеку судноплавства і надійний зв'язок між суднами, портами, па­роплавствами;

5. Судноремонтні заводи — підприємства, що здійснюють ка­пітальний, періодичний, поточний ремонт, реконструкцію суден.

6. Суднобудівні заводи (їх порівняно небагато), розташовані біля або на території великих морських портів.

Організація морського судноплавства здійснюється на підставі річного плану перевезень і графіків руху морських суден.

Найбільший інтерес викликає поділ ринку морських переве­зень на трампове і лінійне судноплавство.

Трамповими (від англійського слова tramp — бурлака) назива­ються судна, що здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкла­ду, і направляються судновласниками туди, де є попит. В основно­му вони використовуються для перевезення масових вантажів —

лісу, руди, вугілля, зерна, нафтопродуктів та інших вантажів наси­пом, навалом або наливом. Однак більшість трампових судів є уні­версальними і можуть у разі потреби перевозити так звані генераль­ні вантажі — упаковані і неупаковані товарно-штучні вантажі, наприклад устаткування, хімікати, апаратуру, металовироби, авто­мобілі, вагони, трактори, іншу сільськогосподарську техніку. Під час перевезення на трампових суднах під вантаж може бути надане все судно, його частина або певні вантажні приміщення.

У торговельному мореплаванні застосовуються такі види фра­хтування судів:

- фрахтування на один рейс (single voyage chartering), за яким судновласник одним рейсом перевозить вантажі з одного або де­кількох портів відправлення в один або декілька портів призна­чення;

- фрахтування на послідовні рейси (consecutive voyage chartering) — застосовується при перевезеннях великих кількос­тей однорідного вантажу в одному напрямку кількома послідов­ними рейсами;

- фрахтування за генеральним контрактом (general contract chartering), за яким судновласник зобов'язується протягом певно­го періоду перевезти обговорену кількість вантажу;

- фрахтування на умовах тайм-чартеру (time charter) — це договір про оренду судна, коли все судно або його частина нада­ється на певний час у розпорядження фрахтувальника для пере­везення вантажів у будь-яких напрямах.

У лінійному судноплавстві за розкладом між закріпленими портами перевозяться генеральні вантажі в напрямах із стійкими вантажопотоками. Перевезення здійснюються за регулярними лі­ніями одним або кількома судноплавними підприємствами.

Розрізняють три види ліній:

- однобічні, що експлуатуються одним судновласником;

- спільні, що обслуговуються кількома транспортними компа­ніями;

- конференції, що організуються і діють на основі угод конференцій судновласницьких компаній.

Останнім часом з метою зменшення ризику втрат, крадіжки або псування вантажу, забезпечення можливості використовува­ти більш просте упакування, скорочення часу збереження в порту та переміщення на судно для перевезень генеральних вантажів використовуються контейнери. Стандартний контейнер являє со­бою металеву шухляду із сталі або алюмінію з двостулковими дверцятами з одного боку.

Примітка. Найпоширеніші типи контейнерів та їх характерис­тики наведено у табл. 5.3.

Таблиця 5.3

Характеристики типів контейнерів, що використовуються при морських перевезеннях

Параметри	Вид контейнерів
двадцятифутові	сорокафутові
Місткість, м3	ЗО
Максимальне завантаження, т		ЗО
Внутрішні розміри, м:
Довжина	5,89
Ширина	2,32	2,32
Висота	2,32	2,34
Розміри дверцят, м:
Ширина	2,3	2,3
Висота	2,14	2,32

Повітряний транспорт забезпечує швидке подолання вели­ких відстаней, підтримує динамічність комерційно-господарсь­ких зв'язків між суб'єктами товарного ринку.

Повітряний транспорт забезпечує пасажирські і вантажні пе­ревезення на далекі і середні відстані, поліпшує і розвиває транс­портні зв'язки з віддаленими і важкодоступними районами краї­ни. Основними перевагами цього виду транспорту є: висока швидкість транспортування вантажів і пасажирів, велика даль­ність польоту, маневреність організації перевезень, комфортабе­льність умов польоту. Перевезення вантажів повітряним транс­портом має невелику питому вагу в загальному транспортному вантажообігу країни, але є необхідним в особливих умовах.

Примітка. За даними Держкомстату України, обсяг переве­зень вантажів авіаційним транспортом в січні-квітні 2006 р. склав 30,781 тис. т. Основну частку вантажоперевезень в 2006 р. забезпечив Київський регіон (77,6 % сукупних обсягів за 4 місяці).

Матеріально-технічну базу повітряного транспорту складають:

1. Літальні апарати — літаки, вертольоти, ін.;

2. Аеропорт — комплекс інженерних споруджень, які забез­печують підготовку, відправлення на повітряні лінії і прийом па­сажирів і вантажів;

3. Авіаремонтні заводи — високотехнологічні підприємства, що здійснюють ремонт літальних апаратів.

Організація повітряних перевезень у країні визначається дер­жавним замовленням на перевезення пасажирів і вантажів. На практиці основним документом на повітряному транспорті є роз­клад руху повітряних судів, що служить базою для розробки чис­ленних графіків обігу літаків і вертольотів, а також функціону­вання всіх експлуатаційних, ремонтних підприємств.

Повітряні перевезення регулюються низкою багатосторонніх і двосторонніх міжнародних угод. Одні з цих угод вирішують пи­тання організації повітряних сполучень, інші регулюють правові основи повітряних перевезень вантажів.

Змішаний транспорт. Різні види транспорту мають свої не­доліки і переваги. З метою використання переваг одного виду транспорту і нівелювання недоліків іншого вантажі перевозять різними видами транспорту за чергою (наприклад, рідина пересу­вається трубопроводом, а потім розвозиться автомобільним транспортом), або ж для перевезення завантажений транспортний засіб розташовується на іншому транспортному засобі.

У 2003 р. в Україні з'явилась нова форма вантажних переве­зень — контейнерні, при яких навантажені вантажівки і навіть автопоїзди перевозяться на спеціальних залізничних платформах. Після цього автотранспорт продовжує доставку товару до спожи­вача.

Примітка. Контейнерні перевезення використовують переваги автомобільного транспорту (перевезення «від дверей до две­рей») і залізничного транспорту (використовується в кілька разів менше енергії на тону вантажу, а у випадку перевезення ванта­жів, що не потребують спеціальних умов зберігання, таких, як вугілля, руда або щебінь, —у кілька десятків разів). Цей вид перевезень, на відміну від автотранспорту, практич­но не здійснює екодеструктивного впливу на довкілля через забруднення повітря вихлопними газами, накопичення авто­шин, розбивання доріг. Електровози взагалі не забруднюють довкілля, дизельні локомотиви — забруднюють значно мен­ше ніж автомобілі. Однак сам по собі залізничний транспорт не в змозі доставити товар до дверей. До того ж процедури завантаження залізничного транспорту часто зводять нанівець всі його переваги.

Транспортні перевезення забезпечує окремий вид транспорту — підйомно-транспортні засоби. Вони здійснюють завантаження і розвантаження різних видів транспорту, а також перевезення ва­нтажів на невеликі відстані. До підйомно-транспортних засобів відносять:

- автонавантажувачі;

- дизельні навантажувачі;

- газові навантажувачі;

- електронавантажувачі;

- електровізки;

- штабелери.

В умовах стрімкого розвитку приватного бізнесу в галузі ван­тажних перевезень і жорсткої конкуренції в ній особливого зна­чення набуває експедиційна діяльність.

Під експедиторами слід розуміти фізичних та юридичних осіб, що зводять перевізників і замовників, здійснюють отриман­ня, супроводження, здавання вантажів, оформляють вантажні до­кументи, виконуючи таким чином частину функцій транспортних підприємств.

Примітка. Транспортно-експедиційні фірми організовують значну кількість вантажних перевезень. Так, організована лише у 2003 р. Київ­ської транспортно-експедиційна фірма «АДС-логістик» здійснює в середньому 30-40 перевезень за місяць.

В сучасних умовах все більш важливою функцією експедиції вантажів стає інформаційна. Внаслідок діяльності на ринку мно­жини продавців і покупців товарів, а також вантажоперевізників особливого значення набуває оптимізація вантажоперевезень, пошук замовників перевезень та перевізників.

По суті експедитор — посередник, який з'єднує продавця або покупця товару та його перевізника, а також організовує сприян­ня перевезенню задіяних в ньому підприємств і таким чином пе­репродує послуги перевізників, складських терміналів тощо за­мовникам. Експедитори приймають замовлення від замовника перевезення (покупця або продавця товару) і шукають перевізни­ка, згодного здійснити доставку вантажу від продавця до покупця на прийнятних для замовника умовах (термін, тривалість, вар­тість перевезення тощо). До функцій експедитора звичайно від­носять оформлення товаросупровідних документів. За таке посе­редництво та документальний супровід вантажу експедитор отримує певну грошову винагороду. Іноді експедитор також виконує функції охорони вантажу під час транспортування або інші функції, зазначені в договорі.

Звичайно залучення експедиторів прискорює перевезення ван­тажів, що приводить до прискорення вантажообігу та відповідно до збільшення прибутків усіх сторін.

Для пошуку партнерів у даному виді діяльності все ширше використовується Інтернет. У більшості випадків на сервері екс­педитора чи замовника розташовується інформація, що зацікав­лює продавців, покупців чи перевізників вантажів (наприклад, бажана дата завантаження, міста завантаження та відвантажен­ня). Однак за отримання контактної інформації для укладання угоди на перевезення часто пропонується сплатити певну суму.

В Україні частина експедиторів має власний транспорт, яким також здійснює перевезення вантажів. Транспортні компанії теж займаються наданням експедиційних послуг, наприклад перепро­дуючи замовлення іншим перевізникам.

Вибір виду транспорту звичайно проводиться за такими кри­теріями:

- вид вантажу;

- відстань і маршрут перевезення;

- фактор часу;

- вартість перевезення.

Вантажі, що швидко псуються, у міжнародному сполученні звичайно підлягають перевезенню авіатранспортом, і навпаки, авіаперевезення є неприпустимим для вибухонебезпечних ванта­жів. Основну частішу міжнародних морських перевезень станов­лять перевезення масових наливних і навалочних вантажів — си­рої нафти і нафтопродуктів, залізної руди, кам'яного вугілля і зерна. З інших вантажів морської торгівлі переважають так звані генеральні вантажі, тобто готова промислова продукція, напівфа­брикати, продовольчі товари.

Найшвидшими є перевезення вантажів авіатранспортом, однак вони є досить високовитратними, і застосовувати їх доцільно в тих ситуаціях, коли головним завданням є доставка вантажу у мі­німальний термін або в пункти, недосяжні для інших видів транспорту.

Важливим є також вибір перевізника або експедитора, який візьметься за організацію доставки вантажу.