Характеристика основних господарських форм феодального ладу. 2 страница

Селяни не втрачали права на свої наділи. В результаті коро­лівського дарування складалась ситуація, за якої на одну і ту ж ділянку землі поширювалося право бокленду, що належало маг­нату, а за селянином зберігалося право фолькленду. Але ні пер­ше, ні друге не були правом приватної власності на землю.

Важливою подією, що прискорила феодалізацію в Англії, було нормандське завоювання 1066 року. Завойовники насиль­но закріпачили вільне населення острова і оформили його за­конодавче. Покріпачене населення ділилося на дві категорії: віланів та котерів. Перші - члени сільської общини з наділом ЗО акрів землі. Вони мали свої знаряддя праці, робочу худобу, користувалися громадськими пасовищами, луками. Вілани відробляли 3-4 дні панщини на тиждень у маєтку феодала, платили оброк натурою, рідше — грішми. Котери — залежні селяни з незначними присадибними наділами або й без землі. І ті й інші змушені були молоти зерно у млині феодала, пекти хліб в його пекарні, варити пиво в броварні та ін., сплачуючи за всі ці послуги чинні.

Характерною особливістю англійського села було те, що поряд з віланами, катерами там ще зберігалося вільне селян­ство. Ці землероби також виконували певні повинності на ко­ристь барона чи абата, але могли будь-коли покинути манор.

У Німеччині феодалізація села проходила значно пізніше - у VII - XI ст. На відміну від інших європейських держав, Німеччина була економічно відсталою країною. До того ж по­літична роздробленість гальмувала розвиток господарства і по­силювала закріпачення селянства в той період, коли в інших країнах Західної Європи воно в основному було вільним. Іншою причиною запізнілого розвитку феодальних відносин було те, що Німеччина не входила до складу Римської імперії.

У більшості європейських країн зміцнення феодальних відносин припадає на X - XIII ст., коли феодали встановлюють владу над селянами. Ступінь їх залежності від сеньйора у різних країнах була неоднаковою. Так, у Франції, де залишилися сліди від галло-римських рабів і колонів, феодальні відносини роз­вивалися активніше, ніж в інших країнах. У країнах Європи залишалася велика кількість вільних селян-общинників, які мали значний вплив на соціально-економічний розвиток.

Залежні селяни за своїм складом були далеко не одно­рідними. У різних місцях навіть однієї країни вони виконува­ли різні повинності. Найбільш поширеною формою феодаль­ної експлуатації була панщина (відробіткова рента). Спочатку селяни відбували на полі феодала зі своїм реманентом і робо­чою худобою. Крім цього, вони виконували цілий ряд інших обов'язків: будівництво замків і доріг, транспортування вантажів, утримання військових загонів. Натуральний і гро­шовий оброки в Х-ХІ ст. були порівняно невеликими і дуже часто виступали як доповнення до панщини.

У XIII ст. у Франції, а потім і в інших країнах Європи починається процес викупу селян із феодальної залежності. Поштовхом для цього стали хрестові походи. Викуп був дуже поширений у тих районах, що примикали до великих реміс­ничих і торгових центрів. Але не всі селяни змогли викупи­ти повинності, тому що для цього потрібні були значні суми грошей. Селяни часто зверталися до міських лихварів, які забезпечували свої позики землею. Так з'явилася іпотека (позика під заставу землі). Хоч певні форми феодальних по-винностей в деяких країнах зберігалися до середини XIX ст.,

у більшості країн Європи селяни стали особисто вільними в Італії у XIII ст., у Франції в XIV ст., в Англії у XVст.

21.Цеховий лад міського ремесла в середньовічній Європі.

Хар-рною рисою середньовічного ремесла була його цехова організація — об'єднання ремісників однієї чи ряду професій в межах міста у спілки — цехи. Таке об'єднання було обумовлене всією системою середньовічних соціально-ек.их відносин, феодально-становою структурою суспільства. Серед основних причин їх виникнення слід виділити такі: необхідність згуртування проти об'єднаного розбійницького дворянства, потреба ремісників у спільних ринкових приміщеннях (ремісники були одночасно й купцями), зростання конкуренції з боку сільських ремісників. В умовах політичної нестабільності і залежності від сил природи ремісничі корпорації створювали необхідні умови для професійної діяльності своїх членів, забезпечували їм особисту свободу, права і вольності, взаємодопомогу і захист, оберігали майно.

В першу чергу цехи були об'єднаннями ек.ого характеру, які виконували завдання організації виробництва і збуту продукції, а також охорони ек.их інтересів ремісників. Ремісничі цехи вели боротьбу за встановлення так званого цехового примусу, тобто визнання за їх членами монопольного права на виготовлення і збут даного виду ремісничих виробів у межах міста або його округи, що зумовлювалося в основному вузькістю ринку, обмеженістю попиту на ремісничі вироби.

Ремісничий цех як корпорація володів звичайно сумою прав і привілеїв, закріплених у відповідних документах: пожалуваннях, постановах міських властей, статутах. Внутрішні правила ремісничих об'єднань, у відповідності із загальними принципами корпоративності, були спрямовані на підтримання ек.ої рівності серед їх членів шляхом як отримання збагачення, так і недопущення збідніння окремих майстрів. Збагаченню майстрів перешкоджала регламентація виробництва (контроль за виконанням та обсягом робіт, кількістю підмайстрів та учнів тощо). На недопущення крайнього збідніння членів цеху був спрямований механізм взаємодопомоги.

22-23.Передумови та економічні наслідки Великих географічних відкриттів. "Революція цін" XVI ст., її суть, причини, наслідки та значення.

Географ. відкриття. основні:

1492 – Колумб відкрив Кубу; 1486-87 – Боролемео Діас – в Індію; 1497-98 Пн Америка – Кабото; 1519-22 – 1-а кругосвітна морська експедиція Магеллана

Причини відкриттів:

1) Османська імперія монополізувала торгівлю із Сх. – підвищення цін на товри із Сх.(пряності) – пошук шляхів до Сх.

2)Країни Зх Європи – нестача золота і срібла(виготовл. монет) 1690-перші паперові гроші для фінансув. воєн, придбання продукції розкошу

3)сусп. організація країн – діти королів хотіли розбагатіти

4)розвиток техніки – компас, астрономія, географ. карти, судноплавство, кораблебуд.

Наслідки:1) розширення сфер світової торгівлі—нові товари – тютюн, картопля, помідор2)формув. світового ринку3) торгів. шляхи з Середземномор’я до океанів Атл., Індійського, Тихого 4) провідне місце в ек.: спочатку Португ., Ісп., потім – Нідерланди і Англія

5)скл. сист. колоніалізму – Ісп., Португ. – перші колоніальні держави

6)нові види орган. промисл. і форми організ. торгівлі – монопольні торгівельні компанії – Ост-Індійська в Англії, зявл. перші фондові біржі 1460- 1-а товарна біржа Антверпені (Нідерланди) пізніше – галузеві біржі 1480 – в Амстердамі – аукціонні біржі 7) революція цін – внаслідок здешевл. золота і подорожчання продуктів і товарів (Ісп. – в 4р. зб.) прискорення переходу до мануф. капіталізму(Фр.: ціни в 2,5 р., зарплата – на 25% -- розорення значн. част. насел.)

16-17ст. – 1-а наукова революція, яка сприяла переходу від аграрного до індустр. сусп.

Підвищенню авторитету евр бурж сприяла тз революція цін. Вона стала одним з наслідків Вел Геогр відкр, адже була викликана вивезенням з Ам до Євр вел к-сті золота і срібла, добутого дешевою працею індійців. За півтора століття (1500-1650) лише до Ісп було привезено 181 т зол і 17 тис т ср. Потік деш. дорогоцінного металу викликав значне підвищення цін у Євр країнах. Спочатку –в Ісп (до поч 17 ст у пор з 1500м роком ціни виросли у 3-4 р). Далі в ін євр країнах (в Англ, Нід,Фр, Іт ціни зросли у 2-2,5 р) Гол. прич. р.ц—падіння вартості зол і ср. Їх видобув. тепер стало дешевшим => подорожчання всіх тов, адже їхня ціна виражалася у вел к-сті зол і ср. Наслідки: Інтенсивне накоп капіт у євр кр. А зрост цін на тов шир вжитку=>зниж зар.плати найманих робітників(рівень зрост зп відст від р-ня зрост цін). Виграла від цього бурж, яка викор. працю найм. роб. Зрост цін було вигідне також тій частині дворянства та селянства, яка вела госп. по-капіталістичному. Зрост цін на прод харч=>підвищення продуктивності товарного с/г. Наслідки р.ц у різних кр Євр були різними. В ісп це не сприяло р-тку кап-зму. Тут зол і ср опинилося в руках дворянства і дух.,які спробували використати це багатство для зміцнення феод порядків, що негат позн на р-ток Ісп у новий час. Багато грош вони витратили на придбання тов. в ін. країнах, куди потрапл. зол. й ср. ісп. конкістадорів

24.Криза натуральної системи господарювання як початок становлення господарства ринкового типу.

24 питання

Передумови, хід та економічні наслідки Великих географічних відкриттів.
Велику роль в економічному розвитку Західної Європи відіграли географічні відкриття кінця ХV- поч. ХVІ ст., котрі справедливо вважаються великими. Передумовами географічних відкриттів є наступні:
1. криза левантійської торгівлі середньовічної торгівлі – найваждивіша передумова;
2. „жага золота”, що була дуже характерна для учасників експедицій ХV-ХVI ст. – надзвичайно важлива передумова;
3. протиріччя феодального режиму, глибока криза якого наприкінці ХV ст. стала майже загальною;
4. розвиток абсолютизму у Західній Європі на кінець ХV ст. – дуже суттєва передумова;
5. успіхи європейської науки та техніки, розвиток суднобудування та мореплавання – як необхідна передумова;
6. поступове накопичення географічних даних про далекі країни у Західній Європі та поширення думки про кулеподібність Землі.

1.2. Хід Великих географічних відкриттів.
Монтесума ІІ (1466 – 1520) правив з 1502 року по 1520-й. Він був останнім правителем великої Ацтекської цивілізації. Боязливий?? (робкий) та нерішучий, він був захоплнний магією, його преслідували власні „демони”. Але його схильність до містицизму призвела до падіння, вірогідно, найвеличнішої цивілізації доколумбової Америки. У 1519 році флотилія із 12 кораблів привезла до володінь Монтесуми ІІ – у Теночтитлан – білошкірих богів. Іспанських конкістадорів, що прагнули створити Південно-Американську імперію, було запрошено до королівського двору Монтесуми ІІ. Вражений їхнім дивним виглядом, заляканий їхньою „появою” на борту величезних, явно „ефірних” суден, Монтесума ІІ не виявив іспанцям ніякого опору, окрім безуспішних спроб дрібного обману та сеансів чорної магії. Конкістадори на чолі з Ернандо Кортесом (1485 – 1547) заарештували Монтесуму та захопили його велике царство. За 80 років майже 250 тисяч іспанців колонізували Південну Америку. Староданє Ацтекське царство лежало у руїнах, його будівлі було зруйновано, а звичаї – забуто.

1.3. Соціально-економічні наслідки Великих географічних відкриттів.
Основними соціально-економічними наслідками Великих географічних відкриттів стали наступні:
1. почала встановлюватися колоніальна система, яка прискорила виникнення уЗахідній Європі капіталістичного виробництва і сприяла накопиченню у буржуазії великих грошових засобів, необхідних для організації великих капіталістичних підприємств – мануфактур, а згодом і фабрик та заводів;
2. почав складатися світовий ринок, як ще один поштовх до зародження та розвитку капіталістичних відносин у Західній Європі;
3. відбулася так звана „революція цін”, яка була обумовлена ввозом з Америки до Європи великої кількості золота та срібла;
4. „революція цін” сприяла зміцненню становища міської та сільської буржуазії, росту їх доходів, а великі землевласники-феодали розорювались, бідні селяни та наймані робітники несли збитки;
5. центр економічного життя перемістився з Середземного моря до Атлантичного океану.

Первісне накопичення являє собою формування умов розвитку капіталістичного виробництва.
Складові первісного нагромадження капіталу.
І-й бік а) перший крок – юридичне звільнення особи селянина від кріпосної залежності і ремісника – від (обмежень) цехових статутів і примусу;
б) примусове позбавлення дрібних товаровиробників засобів виробництва і їх перетворення в неімущих (бідних) продавців своєї робочої сили;
(тобто звільнення основної маси робітників від особистої, феодальної залежності і станових, цехових обмежень; відділення робітників від засобів виробництва, щоб створити для них необхідність пошуку роботи за грошову плату);
ІІ-й бік в) процес накрпичення великих грошових засобів в руках цехових майстрів, фермерів, і, головним чином – купців і лихварів.
(тобто концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у руках тих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом (у підприємців)).
Джерела (так званого) первісного нагромадження капіталу:
• колоніальні війни;
• работоргівля;
• піратство;
• державні позики;
• податки;
• система протекціонізму;
• жорстокі методи поневолення і пограбування місцевого населення Африки, Азії, Північної та Південної Америки за допомогою:
Þ зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами – перцем, прянощами, пахощами, тютюном і т.п.;
Þ пряме здирство колоніальних володінь і залежних земель;
Þ організація в колоніях (Америці) рабовласницького, плантаторського господарства;
• експлуатація позбавлених засобів виробництва і засобів існування пауперів у майстерних і робочих будинках, де робота виконувалась з перервами лише на сон і їжу;
• дитяче рабство (у тому числі через кіднепінг) та експлуатація дитячої та жіночої праці.

Отже, клас капіталістів (підприємців) утворився не тільки в результаті працелюбства, енергії, старанності, як вважають багато західних вчених, а й в результаті грубого насильства, грабежу, доведення до зубожіння мільйонів людей.
Таким чином, під початковим нагромадженням капіталу необхідно розуміти історичний процес відокремлення дрібного виробника від засобів виробництва, примусового позбавлення його приватної власності і перетворення в неімущих продавців своєї робочої сили.

Класичний шлях розвитку капіталістичного способу виробництва:
1. початкове нагромадження капіталу;
2. проста капіталістична кооперація;
3. мануфактурне виробництво;
4. капіталістична фабрика.
Цей шлях характерний для всіх провідних країн Зах. Європи, але в першу чергу для Англії та Голандії.

Методи початкового нагромадження капіталу (прискорювали нагромадження в приватних руках капіталів і формування капіталістичної системи господарства):
1. насильницьке відокреслення робітника від засобів виробництва;
2. зігнання селян з землі (особливо в Англії);
3. кража общинних земель;
4. система колоній і державних боргів;
5. система протекціоністського мита тощо.
5. Огороджування, конверсія та секуляризація як складові аграрного перевороту в Англії та його наслідки.

1. Процес формування класу найманих робітників:
1.1. "Огороджування" – вигнання селян із землі для розведення овець.
Основною причиною розорення селян і перетворення їх у робітників в Англії стало вівчарство, яке англійці вважали настільки важливою частиною свого господарства, що навіть спікер палати громад англійського парламенту під час засідань сидів на мішку з вовною.
Англійські обуржуазнені феодали, щоб збільшити пасовища для овець, виганяють залежних селян зі своїх феодальних володінь, зносячи цілі села, перетворюючи їх у пасовища для овець. Процес цей одержав назву "огороджування", тому що землі при цьому огороджувалися.
Причини “огороджування”:
1. непропорційне збільшення цін на вовну; у результаті "революції цін" займатися вівчарством стало особливо вигідно, тому що ціни на вовну виросли навіть більше, ніж на інші товари.
2. знецінювання феодальної ренти; І навпаки, продовжувати феодальну експлуатацію селян стало зовсім невигідно, тому що реальна величина фіксованої феодальної ренти різко зменшилася.
3. перетворення феодальної земельної власності в приватну. Здавалося б, феодали зганяли селян на "законній" підставі – зганяли зі своєї землі. Однак згідно феодальних норм феодал не має права відібрати землю в селянина, він може тільки одержувати з нього ренту: селянин такий же власник землі, як і сам феодал. Феодальне право передбачало двох власників землі – селянина і феодала. Але англійські феодали до цього часу уже розглядали своє право власності на землю не як феодальне, а як буржуазне, тобто повне.

1.2. Збільшення орендної плати, в результаті чого селяни-орендарі розорялися.
Зганялися селяни з землі й іншим способом. В Англії цього часу були вже широко розвинені орендні відносини. На відміну від фіксованої ренти орендну плату можна було збільшити. І вона підвищувалася до такого рівня, що селяни-орендарі розорялися.
Отже, маса селян виявилася без житла, без джерел існування.
1.3. Секуляризація в середині XVI в. церковних земель.
Одним із проявів переходу до капіталізму в сфері ідеології стало поширення протестантського вчення в християнстві в противагу католицькому. В Англії перемогу над католицтвом одержала англіканська церква, на чолі якої встав король, що порвав відносини з римським папою. При цьому було ліквідовано 650 монастирів, і тисячі ченців поповнили армію бродяг. При цьому зганялися з землі і ті селяни, що її обробляли чи як орендарі, чи як феодально-залежні тримачі.

1.4. Розпуск військових дружин феодалів.
Нарешті, король розпустив приватні військові дружини феодалів, і велика кількість колишніх військових теж виявилося на великій дорозі. Відзначимо, що і це було проявом переходу до капіталізму: це був удар по залишках самостійності феодалів старої формації. Джентрі не мали дружин.
Тепер маса безробітних і незаможних людей скитались по дорогах Англії.

1.5. "Закони про бродяг" – не мати роботи і господарства вважалося злочином.
"Закони про бродяг" видавалися зовсім не для того, щоб забезпечити капіталістів робочою силою. Ці бездомні і без необхідної кваліфікації люди не годилися в якості робочих тодішніх мануфактур. Це були люмпени, що промишляли поборами, а також і грабіжками, і обстановка в Англії загострилася.
Жорстокі (криваві) закони і були спрямовані проти росту злочинності. За цим законами не мати роботи і господарства вважалося злочином. Таких людей били батогами, відрізали вуха і таврували розпеченим залізом, а якщо вони попадали у руки влади втретє – навіть страчували. Позбавлені житла і джерел існування люди виявилися, по суті, у безвихідному положенні.

Так відбувалася одна сторона первісного нагромадження в Англії: розорення селян і утворення армії людей, які надалі стали найманими робітниками.

2. Нагромадження капіталів:
2.1. Перелив в промисловість торгових і лихварських капіталів. Закономірність така, що капітали спочатку накопичувалися не у виробництві, а в сфері обігу і кредиту. Накопичені протягом тривалого часу в торгівлі і лихварстві капітали при переході до капіталізму починають переливатися в промисловість.
2.2. Пограбування й експлуатація іспанських і португальських колоній. Для Англії саме колонії стали найважливішим джерелом нагромадження капіталів. Але, оскільки майже всі колонії спочатку належали Іспанії і Португалії, Англії приходилося діяти непрямим шляхом:
• контрабандна торгівля;
• работоргівля.
Англійські купці везли за океан не тільки промислові товари, але й африканських негрів-рабів.
Іспанці, винищивши в Америці значну частину місцевого населення, були змушені ввозити робочу силу з Африки. Але самі вони гребували работоргівлею. Цю справу взяли на себе англійці. Засновник цього промислу Джон Гоукінс одержав за це звання лицаря, причому на його гербі був зображений негр у ланцюгах. Работоргівля була дуже вигідним заняттям, тому що в Африці негри чи просто захоплювалися в грабіжницьких набігах, чи купувалися в місцевих царьків за ром і дрібнички. Прибуток у 100 відсотків за один рейс вважався невисоким, а нерідко досягав 300 і більш відсотків.

Практикувалася так називана "трикутна торгівля": з іспанських колоній тропічної Америки, де були плантації цукрової тростини, у колонії Північної Америки везли патоку. Тут з неї робили ром. Ром везли в Африку й обмінювали на рабів. Рабів везли в Америку й історія повторювалася спочатку. Іноді за один "трикутний" рейс прибуток доходив до 1000%. Негри укладалися на палубі чи в трюмах, "як ряди книг на полках". Близько 30% негрів гинуло в шляху. Захворілі викидалися за борт ще живими, щоб уникнути "псування" іншого вантажу.

• піратство, нападали на іспанські кораблі, що йшли з колоній з вантажем золота і пряностей, на іспанські приморські міста в Америці, що вважалося тоді виконанням патріотичного боргу.
Для спорядження піратських експедицій створювалися акціонерні компанії, у яких брали участь не тільки купці, але і сановники, і навіть сама королева Єлизавета. Пірат Френсіс Дрейк, що зробив друге в історії кругосвітнє плавання, став адміралом королівського флоту.
Особливості первісного нагромадження капіталу в Голландії.
Російський цар Петро I не випадково відправився учитися веденню господарства по-європейськи не куди-небудь, а в Амстердам. Тоді це була столиця економічно найрозвинутішої європейської країни, країни, що конкурувала з Англією.
Уже до початку XVI в. Нідерланди називали "країною міст", тому що майже половину населення складали городяни.

Особливості розвитку Нідерландів:
1) Нерівномірність розвитку півдня і півночі.
1.1. Південь – першопочатково більш розвинений, але розвитку капіталізму заважали цехові регламенти.
1.2. Північ (Голландія) – менш розвинений, не існувало феодальних відносин, що сприяло більш пізньому, але швидкому розвитку мануфактур.

За своїм економічним розвитком північна і південна частини Нідерландів істотно розрізнялися. Найбільш розвиненою була південна частина – Фландрія і Брабант – старий район сукняної і полотняної промисловості. Уже до початку XVI ст. у цих галузях переважала капіталістична мануфактура розсіяного типу. Вона розвивалася в сільській місцевості, тому що в містах її розвиток стримували цехові обмеження. Крім того, тут розвивалося виробництво мила, скла, зброї і килимів. Центром південної частини Нідерландів було місто Антверпен.

Північна частина Нідерландів – Голландія і Зеландія – відставала в економічному розвитку. Тут були розвинені в основному рибальство і суднобудування. Голландські рибалки ловили оселедець і постачали цим "благочестивим" товаром католицьку Європу на час постів.
Однак північ країни мав істотні переваги які створювали більше можливостей для подальшого розвитку.
Якщо розвиток мануфактур на півдні гальмували цехові регламенти, то в Голландії цехи не дістали повного розвитку, і умови для розвитку мануфактур були кращими. Тому хоча мануфактурне виробництво тут виникало пізніше, але розвивалося воно швидше: мануфактуристи півдня поступово переселяються на північ.

Розвиток польдерного землеробства.
!!! Північ Нідерландів становила виняток в економічній історії – тут практично не було феодалізму: селяни Голландії ніколи не знаходилися у феодальній залежності. Однією з причин були природні умови: Голландія – болотиста країна, що заливається морем. Феодали не прагнули захоплювати це болото, що заливається морем. А відсутність феодалів прискорила розвиток продуктивних сил. Вільні селяни не тільки осушили болота, але і втроє збільшили територію своєї країни, будуючи дамби і відвойовуючи в морячи великі площі землі – польдери. А коли в країну вторгався ворог, голландці руйнували греблі і топили ворожих солдатів на своїх полях.

У XVI в. сільське господарство півночі Нідерландів уже не було натуральним: уся продукція йшла на продаж у місто. Це був район товарного землеробства, що поставляв на ринок олію, сир і пшеницю.
Ці обставини зробили неминучим перенесення економічних центрів Нідерландів з півдня на північ.

Таким чином, накопичені в Голландії капітали так і залишилися в сфері обігу, у торгівлі, не перелилися в промисловість, і тому Голландія потерпіла поразку в змаганні з Англією, втратила своє лідерство.

25.Первісне нагромадження капіталу, його суть, джерела, методи та результати.

Розклад феодалізму в період 16-18 ст був зумовлений процесами первісн. нагромадж. капіталу, пов’язаного з обезземеленням селян, колонізацією та пограбуванням значних територій в Азії, Африці, Америці. Первісне нагромадж. капіталу – процес відокремл. маси дрібних товаровир-ків від засобів вир-ва та їх перетвор. на вільних найманих працівників, з одного боку, і зосередження засобів вир-ва та інших об’єктів власності й видів багатства в руках незначної меншості – з іншого. Розвиток тов.-грош. відносин у надрах феодалізму зумовлював диференціацію товаровир-ків, розорення одних і збагачення інших. Джерелами первісн. накопич. капіталу були: обезземелення селян;колоніальний грабіж, торгівля з колоніями; торгов. війни між країнами Європи;революція цін

Прискоренню первісн. накопич. капіталу сприяли великі геогр. відкриття, які ініціювали формув. світ. ринку. Після завезення з колоній у Європу значної к-сті золота і срібла ціни на товари шир. вжитку зросли в 4 – 5 разів, що збагачувало купців і підприємців.

Первісне нагромадж. капіталу відбувалось також і революц.шляхом, насильницькими методами. Цьому сприяла держава, яка приймала відповідні закони. Методами первісн. накопич. капіталу були також система протекціонізму, колоніальна торгівля, піратство, державні позики й податки тощо. Процес первісн. накопич. капіталу супроводжувався розпадом феодального устрою сусп. і зумовив зародження та формування нового, капіталістичного устрою.

Лідерами е. розвитку стають Нідерланди та Англія. Цьому сприяло: - конфлікти між країнами Європи, - відтік капіталу з с-г до промисловості, - зростання кількості населення, - запровадження нової техніки, - успіхи у науці, судноплавстві. 16 ст. – процес первісного нагромадження капіталу – істор. процес насильницького відділення безпосер вир-ка від засобів вир-ва. Основа процесу –обезземелюв. селян. класи: підприємців і найманих робітників. Феод. власність переходить у капіт.Джерела первісного нагромадження капіталу:1) обезземулюв. селян 2) колоніальний грабіж 3) торговельні війни 4) революція цін (різке знецінення золота)

26.Особливості процесу первісного нагромадження капіталу у провідних країнах світу.

Лідерами е. розвитку стають Нідерланди та Англія. Цьому сприяло: - конфлікти між країнами Європи, - відтік капіталу з с-г до промисловості, - зростання кількості населення, - запровадження нової техніки, - успіхи у науці, судноплавстві. 16 ст. – процес первісного нагромадження капіталу – істор. процес насильницького відділення безпосер вир-ка від засобів вир-ва. Основа процесу –обезземелюв. селян. класи: підприємців і найманих робітників. Феод. власність переходить у капіт.Джерела первісного нагромадження капіталу:1) обезземулюв. селян 2) колоніальний грабіж 3) торговельні війни 4) революція цін (різке знецінення золота)

Наслідком Нідерландської буржуазної революції стало утворення Голландії.(1581)Процес перв. нагром. капіталу в Голландії найб. виразився через її активну торгівлю. Торгівля стала найбільш прибутковою сферою діяльності голландців і охоплювала весь світ. У 1602 р. створена акціо­нерна компанія — приватна акціонерна спілка, значну к-сть акцій якої контролювала держава. У зовн. торгівлю і морські перевез. вкладалися вел капітали. Голландія володіла найб. у Європі морським торговим флотом, на її долю припадало приблизно 75% заг. к-сті кораблів європ. Голландці створ велич. імперію від Мозамбіка до Японії. Вони закладали торгові факторії, монополізували по­стачання прянощів та сх товарів, займалися каботажни­ми перевез.Вел прибутки давали работоргівля і піратство. У 1699 р. капітал Ост-Індійської компанії становив 4 т золота. У кінці XVI ст. найб. портовим містом Нідерландів стає Амстердам. Його кораблі перевозили 5/6 товарів, якими обмінюв. Піренейський півострів і Пн Атлантика. Голландці зайняли панівне становище у торгівлі Португалії з Іспанією. Розв торгівлі зумовив зрост. ролі банківської спра­ви та кредиту. На кінець XVII ст. Голлан поча­ла втрачати торгову першість на користь Англії, яка перева­жала її у промисл. розв. Внасл цього капітал Голландії все більше ставав лихварським, переміщ з тор­гівлі і морепл. у банк. сферу.

Процес "перв нагром капіталу" найбільш яскраво проявився в Англії. Його ос­н.шляхами були: аграрний переворот та Реформація; система держ боргу, в рез якої надзвичайно зба­гатилися ті лихварі, купці і підприємці, котрі позичали дер­жаві гроші під вел проценти; протекціоністська політика уряду щодо нац. буржуазії; колоніальна система, пірат­ство тощо.Аграрний переворот відбувся у XVI — XVIII ст. Тов-грош відносини, зростаючий попит на текстильні ви­роби спричинили розв вівчарства, перетвор орних угідь на пасовища. Широко застос. огороджув земель. Почала формув зем власність буржуазного типу. З метою створ вел пасовищ для овець і вико­ристовуючи право власності на землю, вел землевласн виганяли селян із своїх наділів, перетворюв їх на орендарів-фермерів. Фермерські скотарські госп. ставали товар­ними, ринковими, підприємницькими.Формуванню зем власності буржуазного типу в знач­ній мірі сприяла Реформація, в рез якої в країні було закрито понад 3 тис. катол монастирів, їхні землі підля­гали конфіскації на користь держави і продавались на ко­мерц основі дворянам. Монастирські приміщ. часто використов для створ ткацьких мануфактур. Ро­зорені селяни, рядові монахи та інші категорії нас ста­ли осн джерелом найманої роб сили для масово створюваних мануфактур.У результаті змін, які відбулися в XVI — першій пол XVII ст., в Англії нові капіталіст відносини проникли у всі галузі ек-ки. Сформувався клас нових власників — дворян-джентрі, підприємців, купців-торговельників, заможних фермерів, які володіли значними капіталами, але були позбавлені політ влади. На сер XVII ст. в Англії загострилися реліг суперечності. Саме вони й ста­ли осн. приводом для революції 1640 — 1660 рр., внаслідок якої було ліквідовано феод. власність на землю. Нові класи та стани отримали доступ до держ влади. Було проголош. свободу промисл. й торгового підпр-ва, усунено основні перепони для госп. піднесення.